Постанова № 19922732, 21.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5023/7077/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

1-го відповідача - Щербина С.В., Лещенко О.В.

2-го відповідача - не з'явився

третя особа - Щербина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4660 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.11 р. у справі № 5023/7077/11

за позовом ФОП ОСОБА_1

до - ПП " ТАВРІЯСЕРВІС", м. Київ

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал-26", м. Харків,

3-я особа на боці другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОІ " Хіммашпроект", м. Київ

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011р. позивач, фізична особа-підприємець звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просив:визнати недійсним договір № 01/070409 від 07.04.2009 р., укладеного між ПП «Регональною компанією «ТАВРІЯСЕРВІС»та ФОП ОСОБА_1 та додаткову угоду до нього від 03.08.2009 р.; Стягнути солідарно з ПП «Регональної компанії «ТАВРІЯСЕРВІС»та ТОВ «Байкал-26»на користь ФОП ОСОБА_1 безпідставно отриману суму в розмірі 215000,00 грн.; витрати, повязані з розглядом справи в розмірі 250,50 грн. та витрати на оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2011р. по справі № 5023/7077/11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір № 01/070409 від 07.04.2009 р., укладений між ПП «Регональною компанією «ТАВРІЯСЕРВІС»та ФОП ОСОБА_1 та додаткову угоду до нього від 03.08.2009 р. Стягнуто солідарно з приватного підприємства «Регональної компанії «ТАВРІЯСЕРВІС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал-26»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно отриману суму в розмірі 215000,00 грн.; витрати, повязані з розглядом справи в розмірі 250,50 грн. та витрати на оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн., рішення прийнято без дослідження матеріалів справи та належного мотивування.

Перший відповідач з рішенням господарського суду не погоджується частково, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення по ПП «Регіональна компанія «ТАВРІЯСЕРВІС»грошової суми в розмірі 225250,50 грн. включаючи витрати, повязані з розглядом справи та витрати на оплату юридичних послуг адвоката; в частині визнання недійсним договору № 01/070409 від 07.04.2009 р. укладеного між ПП «Регіональна компанія»«ТАВРІЯСЕРВІС »та ФОП ОСОБА_1 та Додаткової угоди до нього від 03.08.2009 р.

У апеляційній скарзі зазначив, що кошти, які перший відповідач повинен повернути позивачу, йому повернуті. 03.08.2009 р. між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги № 03/08/01, згідно якого позивач передав право вимоги грошових коштів у першого відповідача третій особі. В зв'язку з чим у третьої особи виникло зобов'язання сплатити позивачу 215 000 грн. 00 коп. В цей же день, 03.08.2009 р., між Третьою особою та Позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 03/08/02, згідно якого третя особа передає позивачу належне йому право вимоги у ДП «Торговий дім «Херсон»компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі»(далі - «Торговий дім «Херсон») у розмірі 213147 грн. 04 коп. «Торговий дім «Херсон», до укладення вищевказаного договору про відступлення права вимоги, був боржником третьої особи згідно з наказом № 4/21 -09 про примусове виконання рішення на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 17.02.2009 р. За передачу права вимоги позивач зобов'язаний був сплатити третій особі грошову суму у розмірі 213 147 грн. 04 коп. и, позивачем та третьою особою відбулося зустрічне зарахування вимог. Оскільки позивач був винен третій особі грошову суму у розмірі 213147 грн. 04 коп., а третя особа була винна позивачу 215 000 грн.00 коп., ці суми були зустрічно зараховані спільним рішенням позивача і третьої особи, про що свідчать укладені договори про відступлення права вимоги. Різниця між цими сумами складає 1852 грн. 96 коп., яка сплачена позивачу третьою особою, що підтверджується карткою рахунку 361 та видатковим касовим ордером від 10.11.2009 р., де стоїть підпис одержувача, тобто позивача, про те, що ним ці кошти отримані.

Перший відповідач вважає, що з 03.08.2009 р. кредитором за договором № 01/070409 від 07.04.2009 р. стає третя особа, за що вона повністю розрахувалася з позивачем та по даній справі перший відповідач є неналежним відповідачем, а жодних претензій до третьої особи позивач не заявляє та і не повинен заявляти, оскільки отримав свій розрахунок у повному обсязі.

Перший відповідач, посилаючись на договір доручення, за яким позивач зобов'язується від імені і за рахунок третьої особи отримати грошову компенсацію основного боргу «Торгового дому «Херсон», яким передбачено, що за розпорядженням Довірителя (тобто ТОВ «Хіммашпроект») Повірений (тобто ФОП ОСОБА_1) може використати отриману грошову компенсацію, вважає таким розпорядженням укладений договір про відступлення права вимоги. До договору доручення додається Звіт ФОП ОСОБА_1 від 09.08.2009 р., в якому йдеться про те, що позивач отримав грошові кошти від «Торгового дому «Херсон», а потім, відповідно, використав їх на власні потреби.

Перший відповідач не вважає себе зобов'язаним вдруге повертати кошти позивачу, оскільки позивач вже отримав необхідну суму за цим договором від третьої особи.

Перший відповідач зазначає, що в звязку з визнанням недійсним договору позивач зобов'язаний повернути третій особі грошові кошти за договором про відступлення права вимоги № 03/08/01 від 03.08.2009 р. та видатковим касовим ордером від 10.11.2009 р., а третя особа зобов'язана повернути позивачу грошові кошти за договором № 03/08/02 від 03.08.2009 р. А оскільки кожна з зазначених сум грошових коштів складає 215 000 грн. 00 коп., знову ж таки відбувається взаємне зарахування зустрічних вимог.

Перший відповідач вважає, що договір поруки від 03.08.2009 р. укладений між 2-м відповідачем та позивачем, був підписаний не лише без відома першого відповідача, а і без наступного повідомлення першого відповідача. Договір поруки був укладений 03.08.2009 р., тобто в той самий день, коли між позивачем та третьою особою відбувся повний взаєморозрахунок.

Перший відповідач зазначив, що суд допустив порушення процесуального права, справа розглянута без участі його представника , ухвала про відкладення справи отримана лише 30.09.2011 р., не залучено до розгляду справи «Торговий дім «Херсон»в якості третьої особи.

Перший відповідач вважає безпідставним вимоги про відшкодувати витрати на оплату юридичних послуг адвоката, оскільки позивач знав про укладення ним договорів про відступлення права вимоги та договору доручення з третьою особою, проте не надав таку інформацію до суду з метою отримання грошових коштів від першого відповідача.

Другий відповідач у призначене судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив.

Третя особа підтримує апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суд обґрунтовано встановив, що уступка вимоги 1-го відповідача позивачу суперечить законну а відтак договір відступлення права вимоги № 03/08/02 від 03.08.2009 р. є недійсним, перший відповідач та третя особа були повідомлені про час та місце розгляду справи, але не скористалася своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що клопотання третьої особи ТОВ «Хіммашпроект» про залучення в якості третьої особи «Торгового дому «Херсон»для надання інформації, яка вплине на розгляд справи по суті, не підлягає задоволенню, оскільки надання інформації не є підставою для залучення в якості третьої особи, не зазначено яким чином рішення може вплинути на її права.

В звязку з порушенням норм процесуального права/неповідомлення сторін / рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ПП «Регіональною компанією «ТАВРІЯСЕРВІС» в особі директора ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № 01/070409 від 07.04.2009 р., відповідно до умов якого відповідач зобовязався надати позивачу послуги з проживання у міжнародному дитячому оздоровчому центрі «Дельфін», що належить першому відповідачу, а позивач зобовязався прийняти та оплатити зазначені послуги, загальна вартість послуг склала 221757,50 грн., послуги повинні надаватися в період з 01.09.2009 р. по 15.09.2009 р.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що позивач зобовязаний здійснити передплату в розмірі не менше 50% вартості послуг, за період з 23.04.2009 р. по 07.07.2009 р. позивач сплатив суму 215000,00 грн.

Згідно додаткової угоди про розірвання договору № 01/070409 від 07.04.2009 р., сторони дійшли згоди щодо розірвання договору з моменту підписання додаткової угоди та ПП «Регіональна компанія «ТАВРІЯСЕРВІС»зобовязалась протягом днів повернути позивачу отриманий від нього авансовий платіж в розмірі 215000,00 грн., але до теперішнього часу платіж не повернутий.

03.08.2009 р. між ТОВ "Байкал-26" (поручителем) та ФОП ОСОБА_1 (кредитором) укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов"язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання зобов"язань щодо повернення ПП «Регіональною компанією «ТАВРІЯСЕРВІС»кредитору 215000,00 грн.

Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку ,визначених установчими документами.

У Статуту першого відповідача зазначено, що керівництво поточною діяльністю підприємства здійснюється директором, який без довіреності від імені підприємства представляє інтереси підприємства, укладає та підписує господарські та інші договори, розпоряджається майном підприємства та має інші передбачені Статутом повноваження.

Як свідчать матеріали справи на момент укладення спірного договору № 01/070409 від 7.04.2009р. директором приватного підприємства «Регіональна компанія «ТАВРІЯСЕРВІС»був ОСОБА_1, що підтверджується записом в його трудовій книжці та договір підписано з боку першого відповідача ОСОБА_1, з боку позивача - ОСОБА_1

Отже, ОСОБА_1 одночасно представляв інтереси обох сторін за договором: з одного боку він виконував функції директора першого відповідача, з другого - власні інтереси як приватного підприємця, що є порушенням вимог частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

Приписи зазначеної статті встановлюють, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаним недійсним.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені часинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

В силу ч.ч. 1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судова колегія вважає, що укладений між ПП «Регіональна компанія «ТАВРІЯСЕРВІС»в особі директора ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 договір № 01/070409 від 07.04.2009 року є недійсним з моменту його укладення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч.1ст.236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування ; нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ч.1,3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ; положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином.

В звязку з чим позовні вимоги в частині визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманої суми в розмірі 215000 грн. підлягають задоволенню.

Посилання першого відповідача на недійсність договорів відступлення права вимог обґрунтована, дійсно в силу ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки договори про відступлення права вимоги № 03/08/01 від 03.08.2009 р. та 03/08/02 від 03.08.2009 р. укладені на підставі недійсного правочину (договору № 01/070409 від 07.04.2009 р.), зазначені договори є недійсними.

Але перший відповідач безпідставно вважає, що повинно бути проведено зарахування зустрічних однорідних вимог по зазначеним договорам, так як недійсні договори не породжують прав та обовязків, однак застосування наслідків недійсності договорів відступлення права вимоги не було предметом позову та не розглядалось в господарському суді.

В звязку з чим підстави для проведення зарахування грошових зобовязань по договорах відступлення права вимоги відсутні, в даній справі повинні застосуватись лише наслідки визнання недійсним договору № 01/070409 від 07.04.2009 р., а саме: стягнення з першого відповідача безпідставно отриманої суми в розмірі 215000 грн.

Посилання першого відповідача на неправомірне укладення договору поруки безпідставне, так як відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником. Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов"язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-якого з них окремо.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, діючим законодавством не передбачено погодження або повідомлення боржника про укладання договору поруки між кредитором та поручителем і перший та другий відповідач повинні відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Посилання першого відповідача на договір доручення необґрунтовано, так як докази укладання договору відступлення права вимога на підставі договору доручення відсутні, це різні договори за своєю правовою природою та наслідками.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, які були понесені стороною за сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрі такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується договором та фінансовими документами.

Як свідчать матеріали справи, позивач 09.08.2011 р. для захисту своїх порушених прав уклав з адвокатом ОСОБА_5 договір про надання послуг адвоката, згідно умов якого адвокат ОСОБА_5 зобовязується за дорученням позивача представляти інтереси його в суді. Згідно договору, позивач зобовязується оплатити послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн. Згідно квитанції № 09/08 від 09.08.2011 р., позивач оплатив послуги в розмірі 10000,00 грн. адвокату ОСОБА_5 06.09.2011 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 був підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт.

В звязку з чим вимога про відшкодування витрат на оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справа розглянуто за відсутністю будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При розгляді справи господарський суд порушив вимоги норм процесуального права, зокрема ст. 22 ГПК України права першого, другого відповідача та третьої особи, в тому числі право брати участь в судових засіданнях, сторони належним чином не були повідомлений про час та місце розгляду справи, докази вручення ухвали від 22.09.2011 в матеріалах справи відсутні.

В звязку з порушенням норм процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, рішення суду не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню, керуючись ст.ст. 215,216,236,553,554,1212 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2011 р. у справі № 5023/7077/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 01/070409 від 07.04.2009 р. укладений між Приватним підприємством "Регіональна компанія " ТАВРІЯСЕРВІС", м. Київ , та ФОП ОСОБА_1 та додаткову угоду до нього від 03.08.2009 р. Стягнути солідарно з ПП "Регіональна компанія " ТАВРІЯСЕРВІС" ( 04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 9 В код ЄДРПОУ 31865612 ) та ТОВ "Байкал-26" ( 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд 1 корпус А, літера «Б», код ЄДРПОУ 34471134 ) на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) безпідставно отриману суму в розмірі 215000 грн., витрати повязані з розглядом справи - 250,50 грн. витрати на оплату послуг адвоката 10000 грн., держмито 2150 грн., судові витрати 236 грн.

Клопотання про залучення для участі у справі в якості третьої особи ДП «Торговий дім Херсон » відхилити .

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 21.11.2011 р.