Постанова № 19922432, 14.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року Справа № 5021/1624/2011

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді - Барбашової С.В., суддів - Білецької А.М., Плужник О.В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників:

позивача – Євсєєва В.В.

відповідача - Лисенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Велетень”, м. Глухів, Сумська область (вх. № 3954С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 16.08.11 року у справі №5021/1624/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Велетень”, м. Глухів

про зобов’язання вчинити певні дії, -

встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідача передати позивачу 30 т. цукру, отриманого відповідачем на підставі договору купівлі - продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року та видаткової накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 року, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.08.11 року по справі № 5021/1624/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Велетень” (41400, Сумська область, м.Глухів, вул. Матросова, 16; код ЄДРПОУ 03778450) передати Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар” (40011, м.Суми, вул. Супруна, 9 а/я 1940; код ЄДРПОУ 35539968) 30 тон цукру. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Велетень” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар” - 1032 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, на думку відповідача, за змістом цієї статті всі інші правовідносини, які випливають з угоди, яка визнана недійсною - не мають юридичної сили, в тому числі і договір про відступлення права вимоги.

Щодо правомірності отримання відповідачем 30 тон цукру-піску відповідач зазначає, що між ним та ТОВ “ЮВС” був укладений договір № 64/02 купівлі-продажу цукрових буряків від 06.09.2006 р., відповідно до пп. 1.1., 1.3. якого позивач зобов'язався виростити в 2006 році цукрові буряки та передати їх у власність ТОВ “ЮВС”, а останній зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її.

Згідно пп. 5.5. Договору № 64/02, розрахунок за отриману продукцію здійснюється, в тому числі, цукром по ціні 3,4 грн./кг.

В довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНФ №267480 від 07.11.2007 р. не зазначено реквізитів угоди яка була підставою для отримання зазначеного товару.

В накладній від 07.11.2007 р. також зазначено таку ж саму кількість товару і ціну, про яку контрагенти домовлялися у договорі № 64/02 від 06.09.2006 року.

Отже, 30 т цукру позивачем було отримано від ТОВ “ЮВС”саме в погашення заборгованості за договором № 64/02 від 06.09.2006 року.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в гарантійному листі первісного кредитора від 10.01.2008р. передбачено: “В разі порушення даної гарантії ТОВ “ЮВС” гарантує компенсацію, всіх втрат та збитків ТОВ “Лестар”, крім цього даним листом ТОВ “ЮВС” гарантує та погоджується з тим, що в разі визнання будь якого з зазначених вище документів недійсним, всі права щодо вимог про реституцію, права вимоги повернення поставленого товару по зазначеним вище документам (правочину). та будь які інші права вимоги які можуть виникнути на підставі зазначених вище документів переходять до ТОВ “Лестар” та виключно останній має право вимагати задоволення зазначених вище прав, зазначене право виникає у ТОВ “Лестар” з моменту підписання договору уступки права вимоги від 10.01.2008 р.”.

На підставі зазначеного вище листа, 04.11.2008р. між ТОВ “ЮВС” та ТОВ “Лестар” було укладено договір про уступку права вимоги від 04.11.2008 р., в якому більш детально висловлено взаємне погодження сторін про уступку права вимоги відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007р., чи накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 р.

Так, в п. 1.3. договору про уступку права вимоги від 04.11.2008 р. зазначено, що: “в разі визнання недійсним договору купівлі-продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007р., чи накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 р. новий кредитор одержує всі права вимоги, що можуть виникнути у первісного кредитора, в разі такого визнання недійсним, в тому числі до нового кредитора переходять права вимоги про застосування наслідків визнання правочину недійсним відповідно до ст. 216 ЦК України, зокрема вимога щодо повернення всього одержаного (поставленого) на виконання визнаного недійсним правочину”.

Відповідно до ст. 514 ЦК України: “До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом”.

В договорі про уступку права вимоги від 04.11.2008 р. сторони передбачили інше, що до нового кредитора перейдуть і права вимоги поставленого товару по визнаному недійсним договору, відповідно до ст. 216 ЦК України.

Згідно із зазначеного вище ТОВ “ЮВС”та ТОВ “Лестар” досягли угоди та відповідно уклали договір про перехід всіх права кредитора в тому числі, і щодо вимоги повернення товару в порядку ст. 216 ЦК України до ТОВ “Лестар”.

Відповідно до зазначеного вище та враховуючи наявність договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., договору про уступку права вимоги від 04.11.2008р., та гарантійного листа від 10.01.2008р., до ТОВ “Лестар”перейшли права пред'явити вимогу про застосування наслідків недійсності правочину відповідно до п. 5 ст. 216 ЦК України.

У судовому засіданні 03.11.2011 р. було оголошено перерву на 10.11.2011 на 14-30 год.

Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а суд першої інстанції своє рішення тим, що відповідно до договору купівлі - продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року на підставі видаткової накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 року та доручення серії ЯНФ № 267480 від 07.11.2007 року ТОВ “Велетень”отримав у ТОВ “ЮВС”30 тон цукру на суму 103 200 грн. 00 коп. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару до 17.11.2007 року.

10.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮВС”(первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар” новим кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги, за якими первісний кредитор - ТОВ “ЮВС”передав новому кредитору - ТОВ “ЛеСтар” право вимоги, що належить первісному кредиторові по договору купівлі - продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року по поставці цукру (товар) від первісного кредитора до ТОВ “Велетень” на підставі первинних документів: видаткової накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 року та доручення серія ЯНФ № 267480 від 07.11.2007 року.

Відступлення права вимоги за зобов'язанням боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 103 200 грн. 00 коп., а також повна сума неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і т.д.) та інших платежів, передбачених законодавством (п.2.1 договору).

Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року по справі № 13/178-10 договір купівлі - продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року, укладений між ТОВ “ЮВС” та ТОВ “Велетень”, визнано недійсним, оскільки з боку ТОВ “Велетень” договір був підписаний не уповноваженою особою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і встановлено Харьківським апеляційним господарським судом постановою від 24 травня 2011 року у справі №13/178-10 відносини за накладною №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 р. між ТОВ “Велетень” та ТОВ “ЮВС" виникли не за договором № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року.

Відповідно до ст. 35 (ч.2) Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, постановою апеляційного суду встановлено, що відповідач отримав цукор по видатковій накладній №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 року не за договором купівлі-продажу №ДКЦ 398 від 07.11.2007 року.

Суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та безпідставно вважав, що відносини за накладною №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 року виникли за договором №ДКЦ 398 від 07.11.2007 року.

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Договір про відступлення права вимоги, який був укладений між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС" від 10.01.2008 р. був вчинений на підставі договору купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.07 р., який був визнаний судом апеляційної інстанції недійсним.

За змістом ст. 216 ЦК України, всі інші правочини, які випливають з угоди, яка визнана недійсною - не мають юридичної сили (нікчемний правочин), в тому числі і договір про відступлення права вимоги, про що зазначив у своїй постанові від 13.09.2011р. Харківський апеляційний господарський суд.

Таким чином, ТОВ "ЛеСтар" не є стороною по договору купівлі-продажу № 398 від 07.11.2007 р., який визнаний постановою по справі № 13/178-10 судом апеляційної інстанції недійсним та такий договір не породжує правових наслідків, тому вимоги позивача про зобов*язання ТОВ "Велетень" передати 30 тон сахара є необгрунтованими.

Крім того, позивач не довів, що поставка по видатковій накладній № ЮР-0002760 від 07.11.2007 р. здійснювалась саме за договором купівлі-продажу № 398 від 07.11.2007 р.

Посилання позивача на гарантійний лист первісного кредитора ТОВ "ЮВС" від 10.01.2008 р. є неправомірним і судовою колегією не приймається до уваги, оскільки договір купівлі-продажу № 398 від 07.11.2007 р. визнаний судом недійсним в повному обсязі, а тому умови договору про відступлення права вимоги та гарантійні листи не є діючими.

Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати позивачу 30 тн. цукру за договором купівлі-продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 16.08.11 року по справі № 5021/1624/2011 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 215-216 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ст.104 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Велетень” задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.08.11 року по справі № 5021/1624/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар” (40011, м.Суми, вул. Супруна, 9 а/я 1940; код ЄДРПОУ 35539968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Велетень” (41400, Сумська область, м.Глухів, вул. Матросова, 16; код ЄДРПОУ 03778450) –520,00 грн. держмита по апеляційній скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 15.11.2011 року.