Постанова № 19922381, 10.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/5490/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2, дор. № 851 від 21.09.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4024Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. у справі № 5023/5490/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізінг", м. Київ

до ФОП ОСОБА_1, м. Мерефа

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. по справі № 5023/5490/11 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено. Стягнено з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" 40802,19 грн. основного боргу, 1706,77 грн. пені, 330,34 грн. інфляційних, 330,34 грн. 3% річних, 10885,74 грн. штрафу, 548,50 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року скасувати та залишити позов без розгляду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі його представника за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2010 р. між ЗАТ "Єврофінанс" (Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10000050, відповідно умов якого Лізингодавець зобов'язався, після підписання Лізингоодержувачем договору фінансового лізингу та сплати першого лізингового платежу (при його наявності), придбати і передати у володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 140000,00 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізингу № 10000050 від 22.12.2010 р.

На підставі акту приймання-передачі предмета лізингу від 23.12.2010 р. Лізингоодержувач прийняв в лізинг від Лізингодавця транспортний засіб: НОМЕР_2, об'ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір жовтий. Зауважень до якості предмету лізингу з боку Лізингоодержувача не було, що свідчить про отримання Лізингоодержувачем товару належної якості (а.с. 18).

Відповідно до п. 3.5 договору фінансового лізингу перший лізинговий платіж складає 28000,00 грн., щомісячні лізингові платежі складаються з відшкодування вартості предмету лізингу 3111,11 грн. та банківських відсотків та комісії 3628,58 грн.

В Додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 3111,11 грн., в частині банківських відсотків та комісії 3628,58 грн., а також погодили Графік їх сплати.

Крім того, сторони у п. 3.3. Договору фінансового лізингу погодили, що згідно з п. 3.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" розмір ПДВ при перевищенні суми комісії та банківських відсотків понад подвійну облікову ставку НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу, та сплачений Лізинооодержувачем.

Відповідно до п.п. 8.1-8.5, 8.7 додатку № 2 до договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Лізингодавцеві лізингові платежі в повному обсязі. Нарахування лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але не пізніше п'яти днів з дати повідомлення Лізингоодержувача про готовність предмету лізингу до передачі. Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцеві щомісячні та спеціальні лізингові платежі не пізніше сьомого числа кожного місяця. Усі лізингові платежі сплачуються в українській гривні, шляхом перерахування Лізингоодержувачем відповідних грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, що зазначений у Договорі або виставленому рахунку. Лізигодавець виставляє рахунки до сплати Лізингових платежів 25 числа поточного місяця та відправляє Лізингоодержувачу поштою. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем, не звільняє його від зобов"язання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно Договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не належним чином виконав взяті на себе за договором фінансового лізингу № 10000050 від 22.12.2010 р. зобов'язання, не сплативши жодного лізингового платежу, що передбачені цим договором.

Так, виставлені відповідачеві ЗАТ "Єврофінанс" рахунки-фактури на оплату лізингових платежів на суму 40802,19 грн., залишились не сплаченими.

10.01.2011 р. між ЗАТ "Єврофінанс" (Первісний кредитор) та ТОВ "Н-Лізинг" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності із положеннями Договорів лізингу (Основні договори), перелік яких вказаний у Додатку № 1 до даного Договору, укладені між Первісним кредитором та Лізингоодержувачами Боржниками. За цим договором Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржників сплати грошових коштів, визначених Основними договорами, а також штрафних санкцій (а.с. 27-31).

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, за вказаним договором ЗАТ "Єврофінанс", серед іншого, передало ТОВ "Н-Лізинг" право вимоги за договором фінансового лізингу № 10000050 від 22.12.2010 р., укладеного з відповідачем ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п. 3.2. договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор не пізніше трьох робочих днів з дня підписання цього Договору зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги Новому кредитору.

ЗАТ "Єврофінанс" повідомленням № 11/01-087 від 10.01.2011 р. повідомило відповідача про відступлення права вимоги позивачеві, та про повідомлення реквізитів, на які повинні бути перераховані лізингові платежі за договором фінансового лізингу № 10000050 від 22.12.2010 р. (а.с. 32). Вказане повідомлення було отримане відповідачем 12.01.2011 р.

13.05.2011 р. між ТОВ "Н-Лізинг" та ФОП ОСОБА_1 було підписано акт повернення предмету лізингу, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв транспортний засіб: НОМЕР_2, об'ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір жовтий. Підписанням даного акту сторони визнали, що лізинг вказаного транспортного засобу припиняється з моменту підписання акту (а.с. 19).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем лізингових платежів за вказаним договором та на наявність у позивача, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011 р., права вимагати від відповідача виконання зобов'язання за договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України та ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до п. 8.1 загальних умов договору фінансового лізингу (додаток № 2 до договору) відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

А тому, оскільки відповідач не спростував факту наявності у нього заборгованості перед позивачем та не надав доказів сплати вказаної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

На думку колегії суддів, не можуть вважатися обґрунтованими посилання відповідача на те, що він не мав можливості користуватися предметом лізингу у зв'язку з незадовільними технічними характеристиками автомобіля, зокрема, непридатністю двигуна.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 23.12.2010 р., складеного та підписаного сторонами на виконання договору фінансового лізингу № 10000050 від 22.12.2010 р., предмет лізингу, що передавався відповідачеві, був у технічно справному стані, будь-яких недоліків, які б перешкоджали його нормальній експлуатації, лізингоотримувачем не виявлено і жодних претензій у зв'язку із передачею транспортного засобу не заявлено.

Отже, відповідач не довів факту неможливості використання предмету лізингу, як не довів і вини позивача у цьому.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, статтею 6 Господарського кодексу України встановлений принцип рівного захисту державою всіх суб'єктів господарювання.

Отже, відповідач, як і позивач, самостійно несуть ризики, пов'язані із їх підприємницькою діяльністю, тому, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії) у сумі 40802,19 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1706,77 грн. пені., 3% річних у сумі 330,34 грн. та інфляційних у сумі 1125,33 грн. за порушення виконання зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів, то колегія суддів вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за спірним договором.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом п. 8.9 Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу №10000050 від 22.12.2010 р. сторони встановили, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Отже, пеня за прострочення внесення платежів відповідачем склала 1706,77 грн., інфляційні збитки - 1125,33 грн., 3% річні - 330,34 грн., підтверджується наявними у справі доказами та не спростована відповідачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10885,74 грн. штрафу за дострокове розірвання договору лізингу.

Відповідно до п.10.2 Договору фінансового лізингу у разі дострокового розірвання чи припинення Договору, Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих щомісячних лізингових платежів в частині банківських відсотків та комісії.

Згідно з п.1.3. Договору фінансового лізингу його укладено строком на 36 місяців, тобто до 22.12.2013 р.

Матеріали справи свідчать, що 13.05.2011 р. сторонами підписано акт повернення предмету лізингу, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв транспортний засіб: НОМЕР_2, об'ємом двигуна 5675 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову: автобус пасажирський, колір жовтий. Підписанням даного акту сторони визнали, що лізинг вказаного транспортного засобу припиняється з моменту підписання акту. При цьому у вказаному акті не зазначено, що предмет лізингу повертається саме через його незадовільний технічний стан.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, матеріали справи свідчать, що договір фінансового лізингу №10000050 від 22.12.2010 р. достроково припинив свою дію 13.05.2011 р. у зв'язку із поверненням предмету лізингу Лізингодавцеві.

Як вбачається з Графіку щомісячних лізингових платежів (Додаток №4 до Договору), кількість несплачених лізингоодержувачем лізингових платежів складає 30, сума щомісячного лізингового платежу в частині банківських відсотків та комісії складає 3628,58 грн.

Таким чином, розмір 10% штрафу, який зобов'язаний сплатити відповідач, у зв'язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу, складає 108857,40 грн., є обґрунтованою, підтверджується наявними у справі доказами, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського Харківської області від 08.08.2011 р. у справі № 5023/5490/11 залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 11.11.2011 р.