Постанова № 19921517, 10.11.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2011 року

Справа № 5002-21/2652-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Волкова К.В.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Ленводоканал" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 8 вересня 2011 року у справі № 5002-21/2652-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго"

до комунального підприємства "Ленводоканал"

про стягнення 493990,55 грн.;

за зустрічним позовом комунального підприємства "Ленводоканал"

до публічного акціонерного товариства "Крименерго"

про розірвання додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - комуна льного підприємства "Ленводоканал", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за додатковою угодою за активну електроенер гію у сумі 285180,00грн., заборгованість за додатковою угодою за перетоки реак тивної електроенергії у сумі 168000,00грн., інфляційні витрати у сумі 29845,14грн., 3 % річних у сумі 9182,85грн., пеню у розмірі 1782,56грн. Крім того, про сив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного ми та та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.2-7).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням комунальним підприємством "Ленводоканал" умов додаткової угоди № 1/1202 до договору про постачання електричної енергії № 1066 від 06 листопада 2009 року у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

12 серпня 2011 року на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим від комуна льного підприємства "Ленводоканал" надійшла зустрічна позовна заява до пуб лічного акціонерного товариства "Крименерго", у якому позивач за зустрічним позовом просив розірвати додаткову угоду № 1/1202 від 25 листопада 2009 року як неза конну. Крім того, просив стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.47-49).

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткова угода № 1/1202 до договору про постачання електричної енергії № 1066 від 06 листопада 2009 року підписана з порушенням діючого законодавства та є незаконною, отже підлягає розірванню.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2011 року зустрічну позовну заяву комунального підприємства "Ленводоканал" до публіч ного акціонерного товариства "Крименерго" про розірвання додаткової угоди бу ло прийнято до провадження та об'єднано зустрічний позов в одне провадження із первісним позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" до від повідача - комунального підприємства "Ленводоканал" про стягнення 493990,55грн., та привласнено № 5002-21/2652-2011 (а.с.75-76).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2011 року (суддя Чонгова С.І.) у справі №5002-21/2652-2011 первісний позов задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Ленводоканал" на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" заборгованість за додатковою угодою за активну електричну енергію у сумі 285180,00грн., заборгованість за додатковою угодою за перетоки реактивної електричної енергії у сумі 168000,00грн., інфляційні витрати у сумі 29845,14грн., 3% річних у розмірі 9182,85грн., пеню у розмірі 1782,56грн..

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, 26 вересня 2011 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги про розірвання додаткової угоди.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушення порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка фактам та представленим документам стосовно незаконності дій з боку публічного акціонерного товариства "Крименерго".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

В судове засідання апеляційної інстанції призначене до розгляду на 10.11.2011, представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Кримене рго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Крименерго") та комунальним підприємством "Ленводоканал" було укладено договір на поста чання електричної енергії № 1066 (а.с.22-25).

Відповідно пункту 1 договору про постачання електричної енер гії № 1066, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб енергоустаткувань споживача з приєднаною потужні стю, вказаною у додатку (додатках) № 6 "Акт розподілу балансової приналежно сті електромереж та експлуатаційної відповідальності Сторін" до договору, а споживач у свою чергу зобов'язався оплачувати постачальнику вартість вико ристаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі відповідно умовам договору. Точка (точки) продажу електричної енергії визначена у додат ку (додатках) № 6 "Акт розподілу балансової приналежності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності Сторін" до договору.

Згідно пункту 2.1 договору, під час виконання умов договору, а також вирішення усіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2009 року сторонами договору № 1066 було підписано додат кову угоду № 1/1202 про реструктуризацію та подальше погашення заборго ваності, що утворилась у споживача перед постачальником, яка є невід'ємною частиною договору постачання електричної енергії, у відповідності з якою спо живач взяв на себе обов'язки здійснити оплату в об'ємі та за період, вказаний у додатковій угоді.

У додатковій угоді № 1/1202 від 25 листопада 2009 року зазначено, що споживач бере на себе обов'язок оплатити постачальнику заборгованість за електричну енергію у сумі 4515592,70 грн. відповідно затвердженого графіку. До графіку включена сума заборгованості, яка підтверджена актом звіряння взаємних розрахунків, що скріплений підписами та печатками сторін. При цьо му заборгованість за активну електричну енергію перераховується на розрахун ковий рахунок постачальника до 15 числа щомісячно, за реактивну електричну енергію перераховується на розрахунковий рахунок до 15 числа щомісячно.

Умовами додаткової угоди визначено, що ця додаткова угода є не від'ємною частиною договору № 1066 від 06 листопада 2009 року.

Так, за розрахунками позивача за первісним позовом заборгованість відпові дача відповідно до додаткової угоди склала за період з 06.11.2009 по 20.05.2011 - 168000,00грн. за перетоки реактивної електричної енергії, - 285180,00грн. за активну електричну енергію.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) вважає, що додаткова угода підлягає розірванню, оскільки укладена під тиском позива ча і фактично є переведенням боргу перед позивачем - ПАТ "Крименерго" Ленін ського РПВКГ, яке знаходиться у стадії банкрутства, на відповідача - КП "Ленводоканал", та така додаткова угода укладена без дозволу засновника.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контра гента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і по годжені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного за конодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно вимогам статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотне зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлена договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, як що вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не, уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змі нились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не наста не; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не мог ла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інте ресів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховува ла при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Підстави, що викладені у зустрічній позовній заяві, як підстави для розірвання спірної додаткової угоди, не можуть бути прийняті до уваги як зміна істо тних обставин, оскільки такі обставини існували у період укладення угоди. Та кож позивач за зустрічним позовом не надав доказів істотних порушень умов договору з боку відповідача за зустрічним позовом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги зустрічного позову саме за підставами, викладеними у позовній заяві, задово ленню не підлягають.

При цьому, вимоги первісного позову підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно пунктам 6.11., 6.12. Правил користування електричною енергією, пункту 2.3.1. договору відповідач зобов'язався виконувати умови договору. Притримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 договору та режимом роботи електроустаткування, вказаного у додатку № 9 «Дані про до зволену потужність та кількість годин використання токоприймачів Спожива ча». Оплачувати Постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків». Здійс нювати оплату перетоків реактивної електричної енергії між; електричними ме режами Постачальника та устаткуваннями Споживача у відповідності з Додат ком № 5 «Порядок розрахунків за перетокі реактивної енергії».

Відповідно до пункту 1.2. Правил користування електричною енергією електрична енергію (активна) - енергоносій, яка виступає на ринку як товар, який відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками. Електрична енергія (реактивна) - техноло гічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропоста чання та приймальниками перемінного електричного току, що обумовлена елек тромагнітною незбалансованістю устаткування.

Згідно пунктів 6.33.-6.35. Правил користування електричною енергією - величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі ро зділу електромереж; визначається електропередавальною організацією відповід но до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за № 93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж елек тропередавальної організації. Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за переті кання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної ор ганізації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропоста чання споживача або договору про постачання електричної енергії. Плата за пе ретікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічно го стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Як зазначено вище, додатковою угодою сторони передбачили, що узго джена заборгованість за електричну енергію складає 4515592,70грн. відповідно до затвердженого графіку. При цьому заборгованість за активну електричну енер гію перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника до 15 числа що місячно, за реактивну електричну енергію перераховується на розрахунковий рахунок до 15 числа щомісячно.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти гос подарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати го сподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язан ня - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має ви конуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, ін ших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - від повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, розмір основної заборгованості підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 29845,14грн., 3 % річних у сумі 9182,85грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від про строченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 1782,56грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, за ставою, притриманням, завдатком.

Згідно частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено дого вором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати креди торові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що об числюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зо бов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєча сно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконан ня.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредито ра, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також: створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у ви гляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських від носин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення госпо дарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо ін ше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено пунктом 6 додатку № 4 до договору поставки електричної енергії у разі несвоєчасної оплати обумовлених платежів Постачальник проводить Споживачу нарахування за час прострочення - пені в розмірі подвійної об лікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми боргу, яка ді яла у період, за який нараховується пеня.

При таких обставинах, висновок господарського суду стосовно того, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за додатковою угодою за активну електроенергію у сумі 285180грн.; заборгованості за додатковою угодою за перетокі реактивної електроенергії у сумі 168000грн., інфляційних витрат у сумі 29845,14грн., 3 % річних у сумі 9182,85грн., пені у розмірі 1782,56грн. підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені ма теріалами справи, судова колегія апеляційної інстанції вважає цілком правильним.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2011, суд зобов’язував комунальне підприємство "Ленводоканал" доплатити суму державного мита у розмірі 2427,26грн., оскільки при подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2011 року, заявником надано доказ сплати державного мита лише у сумі 42,50грн., однак, заявник апеляційної скарги оскаржував рішення у повному обсязі, тобто державне мито було ним недоплачене.

Однак, вимоги суду комунальним підприємством "Ленводоканал" виконані не були, державне мито не доплачено, у зв’язку з чим, судова колегія вважає за необхідне стягнути із заявника апеляційної скарги недоплачене державне мито за подання апеляційної скарги на підставі норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93, а саме у розмірі 2427,26грн.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ленводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2011 року у справі № 5002-21/2652-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з комунального підприємства "Ленводоканал" (98200, Ленінський район, смт. Леніне, вул. Трудова, 8; ЄДРПОУ 35903389, р/р 26003300053258, МФО 324805 у філії КРУ ВАТ "Ощадбанк" м. Сімферополь, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) в дохід державного бюджету України (одержувач –УГК в Ленінському районі м.Севастополя, код платежу –24035598, код банку –824509, р/р –31113095700007) 2427,26грн. –державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Головуючий суддя < Підпис > В.Є. Дмитрієв

Судді < Підпис > К.В. Волков

< Підпис > С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95000)

2. Комунальне підприємство "Ленводоканал" (вул. Трудова, 8,Леніне,Ленінський район,98200)