Постанова № 19921064, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.

Справа № 34/17-2224-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальска Я.І.

від відповідача: Новорічний Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо”

на рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року

у справі № 34/17-2224-2011

за позовом Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо”

про розірвання договору позички та стягнення 27218, 09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2011 року Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство” (позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо” (відповідач), в якому просить: розірвати договір позички №ОД-1604 від 19.02.07р., укладеного між сторонами, стягнути з відповідача заборгованості за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн., пені у сумі 1827,54грн., штрафу у сумі 573,43грн., 34,12грн. індексу інфляції та заборгованості за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем договірні зобов’язання виконувались неналежним чином, у зв’язку з чим станом на 01.11.2010р. за ним утворилась заборгованість на загальну суму 24 783грн., у т.ч за договором позички №ОД-1604 від 19.02.07р. у сумі 23165,62грн. та за договором №1605 від 19.02.07р. про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички у сумі 1100,55грн. ВЕВ та плати комунальних послуг у сумі 516,83грн., доказів сплати якої на час розгляду справи відповідачем не подано, позивачем за умовами договору позички нараховано 1827,54грн. пені, 573,43грн. штрафу та 34,12грн. індексу інфляції.

Отже, відповідно до ст.. 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 610, п.3 ч.1 ст. 611, п.п. 1, 2 ст.ст. 762, 827 Цивільного кодексу України та п.3.1. договору позички на думку господарського суду позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за даним договором є доведеними в розумінні ст..ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується розірвання договору позички, судом зазначено, що відповідач протягом дії договору позички договірні зобов’язання виконував неналежним чином, сплачував плату за користування приміщенням несвоєчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 23 165,62грн., яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено. Отже, позивач був позбавлений прибутку у вигляді плати за користування майном, на який міг розраховувати, укладаючи договір, що є підставою для розірвання договору позички у відповідності ст.. 651 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ „Лідо” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову про розірвання договору та стягнення 27 218, 09грн. в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з’ясування всіх обставин у справі, належної оцінки всіх доказів.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, на те що правовідносини, які виникли між ДСК „ЧМП” та ТОВ „Лідо” повинні регулюватися нормами договору оренди, а не нормами договору позички.

Також, скаржник зазначає, що ДСК „ЧМП” безпідставно звернулось до суду з вимогами про розірвання договору позички № ОД-1604 від 19.02.2007р., оскільки після закінчення строку дії даного договору, 28.02.2010р. ТОВ „Лідо” звільнило приміщення та не використовувало його для власних потреб, про що було відомо ДСК „ЧМП”.

Кім того, апелянт зазначає, що саме ДСК „ЧМП” в своєму позові підтвердило факт того, що ТОВ „Лідо” не використовувало приміщення після 28.02.2010р.- моменту припинення дії договору тим, що 01.11.2010р. позивачем був складений акт опечатування використовуваних приміщень, де згідно акту приміщення займає ТОВ „Лідо” було оплачено, у зв’язку з тривалою відсутністю клієнта і виниклої заборгованості за договором позички, але при цьому посилається на те, що начебто даний акт підтверджує факт тимчасового припинення дії договору в односторонньому порядку.

Між тим, апелянт зазначає, що до моменту закінчення дії договору позички, ТОВ „Лідо” виконало свої зобов’язання належним чином.

Крім того, апелянт посилається на те, що ДСК „ЧМП” не надав відповідних рахунків заборгованості та за який період позивачем проведено розрахунок заборгованості за договором позички –23 156,62грн., заборгованість за договором ВЕР – 1 100,55грн., пені –1 827,54ргн., штрафу –573,43грн., нарахування комунальних послуг –516,83грн., індексу інфляції –34,12грн.

Також, апелянт зазначає, що ДСК „ЧМП” звернулась до суду, щодо стягнення штрафу та пені в період більше ніж позовна давність в один рік та більше ніж за 6 місяців, що не відповідає чинному законодавству України та суперечить ст.258 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Між тим, скаржник зазначає, що є питання одночасного стягнення пені та штрафу, на що суд першої інстанції не звернув уваги, адже не можна одночасно стягувати пеню та штраф, оскільки дані види забезпечення договору є неустойкою, а двічі за одне і теж порушення притягувати до відповідальності не можна.

Представник ДСК „ЧМП” відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що з апеляційною скаргою не згодний та просить залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2007р. між ДСК „ЧМП” (позичкодавець) та ТОВ „Лідо” (користувач) було укладено договір позички № ОД-1604, відповідно до якого позичкодавець зобов’язується передати, а користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень загальною площею 28,10кв.м, розміщене в одноповерховій адміністративній будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська,30 та майно, що знаходиться на балансі ДСК „ЧМП”.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (березень 2007р.) –2 131,01грн. без урахування ПДВ, відповідно до Додатка 12.1 до договору, що є невід’ємною частиною договору позички. Нарахування ПДВ на розмір позички здійснюється в порядку, визначену чинним законодавством.

На підставі п. 3.2 договору розмір плати користування позичкою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що користувач щомісяця здійснює авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок позичкодавця за кожний календарний місяць до 5 числа. Позичкодавець виставляє користувачеві перший рахунок не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від позичкодавця оформлений рахунок.

Відповідно до п. 3.4 договору щомісяця до 15 числа позичкодавець виставляє користувачеві рахунок на передоплату й перерахунок за попередній календарний місяць із урахуванням коректування розміру позички у зв’язку зі зміною індексу інфляції. Користувач зобов’язаний здійснити авансовий платіж відповідно до умов визначених п. 3.3 на підставі даного договору, у розмірі плати за попередній місяць і зробити доплату на підставі виставленого рахунку не пізніше 20 числа поточного місяця, самостійно одержавши від позичкодавця оформлений рахунок.

Згідно з п. 3.5 договору, якщо користувач у поточному місяці допустить прострочення платежу або перерахування суми користування позичкою не в повному розмірі, відповідно до п. 3.4 з користувача стягується штраф на користь позичкодавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Зазначений договір діє з 01.03.2007р. по 28.02.2008р. включно. (п. 10.1)

На виконання умов укладеного договору сторонами (ДСК „ЧМП”, ТОВ „Лідо”) 01.03.2007р. було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна за договором позички № ОД-1604 від 19.02.07р., що перебуває на балансі ДСК „ЧМП”, до договору позички від 19.02.2007р.

В подальшому 15.02.08р. між сторонами укладена додаткова угода №ОД-2147 про зміну умов договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., в якій сторони домовились вважати договір позички продовженим на тих самих умовах до 28.02.10р.

Крім того, 19.02.07р. до договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р. між сторонами був укладений договір (ВЕВ) ОД-1605 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички, за умовами п.1.1 якого балансоутримувач забезпечує утримання будівель, споруд, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул.Піонерська, 30 (Будівля), загальною площею 19821,5кв.м. та прибудинкової території, а користувач відшкодовує витрати пов’язані з утриманням будівлі пропорційно до займаної їм площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за договором ВЕВ.

Згідно з п.1.2 договору користувач користується приміщенням, загальною площею 28,1кв.м., розміщене в одноповерховій адміністративній будівлі, за вартістю визначеною експертним шляхом 98354,22грн. станом на березень 2007р., відповідно до плану розміщення (Додаток 11.2.), з метою розміщення офісу.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору, розмір щомісячної плати за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до Додатку 11.1., що є невід’ємною частиною договору. Користувач щомісячно здійснює авансований платіж на поточний рахунок Балансоутримувача за кожний календарний місяць до 5 числа. Балансоутримувач виставляє Користувачеві перший рахунок по ВЕВ не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від Балансоутримувача оформлений рахунок.

Додатком №11.1 до договору №ОД-1605 від 19.02.07р. сторони узгодили розрахунок відшкодування експлуатаційних витрат на утримання Майна, що перебуває на балансі МБМ ДСК „Чорноморське морське пароплавство”, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Піонерська, 30. Розрахунок ВЕВ підлягає коригуванню при наявності самостійних приладів обліку комунальних послуг або при наявності прямих договорів з продавцями комунальних послуг.

01.02.09р. між сторонами укладена додаткова угода №ОД-2678 про зміну умов договору №ОД-1605 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички №ОД-1604 від 19.02.07р., в якій Балансоутримувач та Користувач згідно листа Користувача прийшли до згоди про зменшення розміру щомісячної плати за договором ВЕВ на 30 % відповідно до Додатку 11.1. та з 01.02.09р. розмір щомісячної плати за договором ВЕВ становить 366,85грн. з урахуванням ПДВ. Електроенергія сплачується по факту споживання, згідно рахунку виставленого ДСК „ЧМП”.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури №СФ-1476 від 07.05.10р., №СФ-1651 від 08.06.10р., №СФ-1802 від 08.07.10р., №СФ-1941 від 09.08.10р., №СФ-2071 від 08.09.10р., №СФ-2153 від 03.10.10р..

Відповідачем підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1476 від 30.04.10р., №ОУ-1651 від 31.05.10р., №ОУ-1602 від 30.06.10р., №ОУ-1941 від 30.07.10р., №ОУ-2071 від 31.08.10р., №ОУ-2135 від 30.09.10р., однак послуги за даними актами не оплачені.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, підписаного сторонами та скріпленого печатками, відповідач зобов’язався сплатити заборгованість станом на 01.11.2010р. в розмірі 24 783 грн. з урахуванням ПДВ слідуючим чином: з 15.02.2011р. по 15.03.2011р. –8261грн., з 16.03.2011р. по 15.04.2011р. –8261грн., з 16.04.2011р. по 15.05.2011р. –8261грн..

Згідно з актом опечатування від 01.11.2010р., складеного ДСК „ЧМП”, спірне нежиле приміщення було опечатано, у зв’язку з тривалою відсутністю клієнта та виникнення заборгованості за договором більш ніж 90 днів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Відповідно до ч.3 цієї статті до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу –найм (оренда).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на підписані акти здачі-прийняття робіт сторонами та графік погашення заборгованості відповідачем (ТОВ „Лідо”) борг не сплачено.

Доводи апелянта про відсутність заборгованості в розмірі 24783 грн. спростовується актами здачі-прийняття робіт від 30.04.10р., від 31.05.10р., від 30.06.10р., від 30.07.10р., від 31.08.10р., від 30.09.10р., та графіком погашення заборгованості, які підписані відповідачем, що свідчить про визнання заборгованості.

Вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 1 827,57 грн. та штрафу у сумі 573,43 грн. за договором позички № ОД-1604 від 19.02.2007р. не підлягають стягненню оскільки є необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, тому не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає обґрунтованим часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 23165,62 грн. за договором позички ОД-1604, суми боргу в розмірі 1100,55 грн. за договором ВЕВ ОД -1605, компенсації комунальних послуг в розмірі 516,83 грн., та суми в розмірі 65,77 грн. з урахуванням індексу інфляції у відповідності до положень ст.ст. 509,549,625 ЦК України.

Щодо вимог про розірвання договору позички, то судова колегія вважає правомірним вважати договір розірваним з моменту складання ДСК „ЧМП” акту опечатування від 01.11.2010р., з якого вбачається тривала відсутність користувача в спірному приміщенні.

Доводи апелянта про припинення договору позички з 28.02.2010р., у зв’язку з закінченням терміну договору, не підтверджується належним чином. Оскільки, згідно з п.5.3. договору позички від 19.02.2007р., майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, чого суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо” частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року скасувати частково.

Позов Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідо” (65570, Одеська обл., Комінтернівський район, смт Чорноморське, вул. Гвардійська, 42, кв. 2, п/р 260018047 в Одеській обл. дирекції Райфазен Банк Аваль, МФО 328351; код ЄДРПОУ 32644055) на користь Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1; код ЄДРПОУ 01125614; п/р №26001060468645 в філії Южне ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, м. Одеса, МФО 328704) заборгованість по орендні платі в розмірі 23 165,62грн., витрати на відшкодування експлуатаційних витрат в розмірі 1 100,55 грн., компенсацію витрат за комунальні послуги в розмірі 516, 83 грн., суму індексу інфляції в розмірі 65,77 грн., 248,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ. Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2011р..

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов