Постанова № 19921056, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 27/17-4024-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року

про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 27/17-4024-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілігрім - Плюс”, м. Одеса, вул. Гастело, 52/1

до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Одеса, вул. Грушевського, 49

про: стягнення 1820072, 14 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілігрім-Плюс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення грошових коштів у розмірі 1820 072,14 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2011р. порушено провадження у справі № 27/17-4024-2011 та призначено її розгляд у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.10.2011 року представник позивача надав до суду заяву в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 1820 072,14 грн., що знаходяться на рахунках ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а також на рахунку №26001311814501 в АБ „Південний” у м. Одесі, МФО 328209.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року по справі № 27/17-4024-2011 (суддя Невінгловська Ю.М.) заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти у розмірі 1820 072/один мільйон вісімсот двадцять тисяч сімдесят дві/грн. 14 коп., що належать Дочірньому підприємству "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 32018511) та знаходяться на його рахунках в банківських установах України у томі числі на рахунку №26001311814501 а АБ „Південний” у м. Одесі, МФО 328209.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Дочірнє підприємство „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року по справі № 27/17-4024-2011 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю зясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права.

02.12.2011 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року по справі № 27/17-4024-2011 було задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилався на те, що між ТОВ "Пілігрім-Плюс" та ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договори поставки нафтопродуктів №07/04-1 від 07.04.2009 року та №4-1/4 і №4-1/5 від 24.06.2010 року, відповідно до яких позивачем протягом періоду з 29.04.2010р. по 06.05.2011р. передано у власність ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" нафтопродукти вартість яких становить 3 829258,99 грн., між тим, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, в звязку з чим, його заборгованість перед позивачем становить 1802 116,08 грн. При цьому, позивач зазначав, що неодноразово звертався до ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з вимогою про погашення існуючої заборгованості, між тим, як стверджував представник позивача, поставки товару так і залишились неоплаченими відповідачем.

Вказана вище ухвала винесена місцевим господарським судом на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.1 ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Така ж правова позиція наведена і у п.1.1,2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст.65 ГПК). Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст.67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Така ж правова позиція викладена у п.п. 3, 8 Розяснень Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з наступними змінами та доповненнями.

Також відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Із матеріалів справи, а саме з доданих до відзиву на апеляційну скаргу копій ухвал та рішень судів, досліджених судовою колегією та залучених до матеріалів справи, вбачається що стосовно відповідача порушено багато судових справ про стягнення заборгованості, внаслідок неналежного виконання ним договірних зобовязань, при цьому, сума заборгованості відповідача перед іншими контрагентами є значною.

Крім того, велика кількість судових спорів свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань.

Отже, судова колегія наголошує на існуванні загрози реального порушення прав зацікавленої особи, а саме ТОВ "Пілігрім-Плюс", оскільки є імовірність настання обставин, при яких майно відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю, що унеможливить, в подальшому, відновлення в повному обсязі порушених прав та законних інтересів позивача та ускладнить або зробить взагалі неможливим виконання судового рішення у даній справі, тоді як заявлена до стягнення сума є досить значною, а саме як вбачається із позовної заяви та заяви про забезпечення позову, крім основної заборгованості в розмірі 1802 116,08 грн., відповідачу була нарахована пеня, 3% річних, і загальна сума вимог склала 1820 072,14 грн.

Отже, доводи апелянта щодо відсутності в даному випадку припущення про утруднення виконання рішення суду, як підстави для забез печення позову, є помилковими.

Крім того судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що оскільки зазначені заходи були вжиті господарським судом як засіб до забезпечення позову, тобто виключно до розгляду спору по суті, та виключно у розмірі заявлених вимог, судова колегія вважає, що вжиття таких заходів не призведе до порушення майнових інтересів відповідача.

Отже судова колегія дійшла до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було враховано зазначені обставини, а позивачем було обґрунтовано зв'язок між прийнятими заходами та предметом позову, та вказано, як само не прийняття такого забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Таким чином, судова колегія вбачає конкретні підстави для існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по даній справі.

Щодо інших тверджень апелянта, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову є питаннями обґрунтованості позов них вимог, і стосуються вирішення спору по суті. Вирішення судом питання щодо забезпечення позову не передбачає з'ясування питань, що стосуються суті спору. За змістом ст. 66 ГПК України, суд повинен лише встановити, чи дійсно між сторонами виник спір, і чи утруднить невжиття таких заходів виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування ухвали немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Одеса, на ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року по справі № 27/17-4024-2011 про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення, ухвалу господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 12 грудня 2011 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов