Постанова № 19920392, 30.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р.

Справа № 5016/1101/2011/5889/2011(13/84)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Марінова І.І.

за участю представників сторін 30.11.2011р.:

від Миколаївської міської ради –Татаренко Н.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт” –Естеркін О.М., Директор Москаленко С.М.

від Прокуратури –не з’явився

від Державного агентства земельних ресурсів України- не з’явився

від Державного агентства рибного господарства України- Костюченко М.М

від Державного підприємства „Миколаївське морське агентство - Катков Є.А.

від Регіонального відділення фонду Державного майна України по Миколаївській області –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу

Миколаївської міської ради;

Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт”

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 03.10.2011р.

у справі № 5016/1101/2011/5889/2011(13/84)

за позовом Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства рибного господарства України

до відповідачів:

1)Миколаївської міської ради;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1)Державне підприємство „Миколаївське морське агентство”;

2)Регіональне відділення фонду Державного майна України по Миколаївській області

про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. за № 9/61, про визнання недійсним договору оренди землі від 25.01.2007р., укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ „Миколаївський рибний порт”

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 07.11.2011р., яка надіслана учасникам процесу 07.11.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2011р.

Учасники судового процесу відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 30.11.2011р. за погодженням сторін, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Миколаївський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного комітету рибного господарства України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт” в порядку статті 2 ГПК України, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. №9/61 про вилучення у ДП „Миколаївське морське агентство” із постійного користування земельну ділянку площею 0,5615 га, розташовану за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3.; визнати недійсним договір оренди землі від 25.01.2007р., укладений між Миколаївською міською радою та Портом, предметом якого є земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3.

Позов обґрунтований тим, що на виконання завдання Генеральної прокуратури України була проведена перевірка та відповідною перевіркою встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. за № 9/61 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо укладання договору оренди землі площею 0,5615 га за рахунок земель ДП „Миколаївське морське агентство” (далі Морське агентство), вилучено із постійного користування Морського агентства вищевказану земельну ділянку.

На думку позивача ці обставини і стали підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15 квітня 2011р. (суддя Семенов А.К.) позовна заява повернута Миколаївському транспортному прокурору без розгляду на підставі п.3, 5 ст.63 ГПК України.

Вищезазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 08.06.2011р. ухвала Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2011р. у справі № 5016/1101/2011/5889/2011 скасована, а справа передана на розгляд до Господарського суду Миколаївської області. (т.1, а.с. 115-118).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області Самохвал М.В. від 30.06.2011р. за № 259 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5016/1101/2011 (т.1, а.с.122).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2011р. (суддя Коваль Ю.М.) порушено провадження у справі та справа призначена до розгляду на 28.07.2011р. о 10 год.30 хв. (т.1, а.с.123).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2011р. (суддя Коваль Ю.М.) здійснено заміну позивача Державного комітету рибного господарства України на його правонаступника Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство (ДП) „Миколаївського Морського агентства, 54002, вул. Каботажний спуск, 3, м. Миколаїв.

Миколаївський транспортний прокурор в інтересах держави в особі: Державного комітету України із земельних ресурсів та Державного комітету рибного господарства України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з уточненнями позовних вимог від 16.09.2011р. та 23.09.2011р. до Миколаївської міської ради; Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Державного підприємства „Миколаївське Морське агентство” та Регіонального відділення фонду Державного майна України по Миколаївській області, в яких просив п.3 позовних вимог викласти в такій редакції: „Визнати незаконним та скасувати п.14 рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. № 9/61 про вилучення у ДП „Миколаївське морське агентство” із постійного користування земельну ділянку площею 0, 5615 га, розташовану за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3”. (т.2, а.с.120-121, т.3, а.с.1-2 ).

Уточнення позовних вимог мотивовані тим, що в ході розгляду зазначеної справи встановлено, що вказаним рішенням Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. №9/61 визначено, окрім оспорюваного питання, ряд інших питань, які не стосуються предмету спору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2011р. (суддя Коваль Ю.М.) позов Миколаївського транспортного прокурора до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт” задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано п.14 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. № 9/61 про вилучення у Державного підприємства „Миколаївське морське агентство” із постійного користування земельної ділянки площею 0, 5615 га, розташованої за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3; визнано недійсним договір оренди землі від 25.01.2007р., укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт”, предметом якого є земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт”, 54002, Каботажна пристань, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33896925, на користь Державного бюджету грошові кошти в сумі 85 грн. державне мито та 236 грн. вартість інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що рішення міськради від 22.12.2006р. №9/61 суперечить земельному законодавству України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Миколаївська міськрада звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2011р. у справі № 5016/1101/2011/5889/2011(13/84) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі: Державного агентства земельних ресурсів України, Державного агентства рибного господарства України до Миколаївської міської ради, ТОВ „Миколаївський рибний порт” про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2006р. №9/61 про вилучення у ДП „Миколаївське морське агентство” із постійного користування земельну ділянку площею 0, 5615 га, розташовану за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3; визнання недійсним договору оренди землі від 25.01.2007р., укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ „Миколаївський рибний порт” повністю; стягнути з позивача судові витрати, понесені Миколаївською міською радою.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що Миколаївським транспортним прокурором, в порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено ті обставини, на яких ґрунтується його вимога, що прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі: Державного агентства України із земельних ресурсів та Державного агентства рибного господарства України, однак не надано доказів порушення прав та інтересів цих осіб.

Апелянт наполягає на тому, що Миколаївська міська рада, приймаючи рішення від 22.12.2006р. №9/61, а саме: п.14 розділу І діяла, як того вимагає ст.19 Конституції України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також зазначає, що суд, визнаючи незаконним та скасовуючи п.14 розділу І рішення міської ради від 22.12.2006р. №9/61 (п.2 резолютивної частини судового рішення) робить уточнення в якій саме частині зазначений пункт визнано недійсним та скасовано, а саме: про вилучення у Державного підприємства „Миколаївське морське агентство” із постійного користування земельної ділянки площею 0,5615 га, розташованої за адресою: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 3. Тобто, інші підпункти пункту 14 розділу І оскаржуваного рішення, у тому числі і про передачу ТОВ „Миколаївський рибний порт” в оренду земельної ділянки, на підставі якого і укладався договір оренди не визнано незаконним та не скасовано.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський рибний порт” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2011р. скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарським судом необґрунтовано встановлено, що земельна ділянка, раніше надана в постійне користування ДП „Миколаївське морське агентство” не може бути об’єктом оренди.

Апелянт зазначає, що на підтвердження вказаного висновку суд зазначив в рішенні про те, що ДП „Миколаївське морське агентство” є цілісним майновим комплексом, а з урахуванням ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, земельна ділянка підприємства як цілісного майнового комплексу взагалі не може бути об’єктом оренди.

Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що судом невірно застосовано норми права.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення проігноровано також фактичні обставини, які мають значення для справи при розгляді спору та не дано оцінки правомірності Миколаївської міської ради щодо прийняття рішення міськради.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, перераховуючи в оскаржуваному судовому рішенні загальні засади земельного законодавства щодо передачі в оренду земельної ділянки судом першої інстанції не зазначено, які саме з наведених норм порушено Миколаївською міською радою при прийняті оспорюваного рішення, в чому саме ці порушення полягають або які з наведених в рішенні норм Земельного кодексу України не дотримано.

На думку судової колегії господарський суд помилково дійшов висновку, що земельна ділянка, раніше надана в постійне користування ДП „Миколаївське морське агентство” не може бути об'єктом оренди, та на підтвердження вказаного висновку судом першої інстанції зазначено, що ДП „Миколаївське морське агентство” є цілісним майновим комплексом, а з урахуванням ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, земельна ділянка підприємства як цілісного майнового комплексу взагалі не може бути об'єктом оренди.

Так, за приписами ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не підлягають приватизації об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Статтею 5 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавні значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. За приписами наведеної норми встановлено і перелік об'єктів, які мають загальнодержавне значення, під визначення яких ДП „Миколаївське морське агентство” не підпадає.

Так, з наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін вбачається, що ДП „Миколаївське морське агентство” не є портом, в розумінні ст. 73,74 КТМ, оскільки не призначено для здійснення функцій порту.

Статтею 5 вищенаведеного Закону встановлено, що мають загальнодержавне значення акваторії портів причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Досліджуючи обставини справи судова колегія зазначає, що ДП „Миколаївське морське агентство” не має акваторії, а причал, наявний у підприємства взагалі не є предметом спору, нікому з сторін по справі не передавався і спірним рішенням чи договором не порушуються права або законні інтересі учасників судового процесу.

А отже, з наведеного судова колегія не може погодитись із висновком господарського суду стосовно того, що вказані норми законодавства є підставою яка унеможливлює у даному випадку передачу в оренду земельної ділянки.

Також, на думку судової колегії господарським судом не взято до уваги, що відповідно до вимог ст. 141, 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ДП „Миколаївське морське агентство” направило Миколаївський міський раді заяву про відмову від права постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 14 оспорюваного рішення Миколаївської міської ради відповідно до поданої заяви, та у відповідності до вимог ст. 142 ЗК України вирішено питання про припинення права постійного користування підприємством земельною ділянкою.

Крім того, цим же рішенням відповідно до вимог ст. 116, 123 ЗК України, та відповідно до поданої ТОВ „Миколаївський рибний порт” заяви, Миколаївська міська рада, враховуючи припинення права користування попереднього землекористувача, вирішує питання про передачу земельної ділянки в оренду.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень чинного законодавства з боку Миколаївської міської ради під час прийняття оспорюваного акту.

Досліджуючи обставини справі судова колегія також зазначає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення господарський суд дійшов висновку про відсутність права у Миколаївської міської ради розпоряджання земельною ділянкою, яка знаходиться в державній власності.

Між тим, господарським судом на думку судової колегії не враховано, що відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (станом на час прийняття рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, а отже у даному випадку Миколаївською міською радою цілком обґрунтовано відбулось розпорядження земельною ділянкою, а відповідно до вимог ст. 152 ЗК України, акт органу місцевого самоврядування може бути скасований виключно за умови порушення прав щодо спірної земельної ділянки.

Судом не зазначено в рішенні, права якого органу порушені спірним рішенням, в чому саме вони полягають. Судом не вказано в рішенні жодного органу з залучених у справі, права якого на земельну ділянку були б порушені. Загальне посилання порушення інтересів держави в рішенні є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка з власності держави не вибула і форми власності не змінила.

З наявних у справі матеріалів також вбачається, що звертаючись із позовом Миколаївський транспортний прокурор заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, яке взагалі залишено господарським судом без вирішення, а відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків давності господарський суд послався на ту обставину, що про порушення права прокурору стало відомо лише при проведенні перевірки в 2011р.

Між тим, судова колегія не може погодитись із такими висновками суду оскільки такі висновки не ґрунтуються на наявних у справі матеріалах.

Так, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про проведення прокуратурою Миколаївської області перевірки за фактом передачі в оренду спірної земельної ділянки в 2006р., в ході якої порушень законодавства не встановлено. Враховуючи, що органи прокуратури становлять єдину систему, Миколаївським транспортним прокурором на думку колегії пропущено строк позовної давності на звернення до суду з відповідним позовом.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянти спростували наявні у справі докази надані позивачем, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судове рішення прийнято при неповному з’ясуванні всіх обставин справи з порушенням норм матеріального права, а відтак останнє підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.102011р. зі справи № 5016/1101/2011/5889/2011( 13/84) –скасувати, у задоволенні позову Миколаївському транспортному прокурору –відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

Жеков В.І.

Судді

Пироговський В.Т.

Картере В.І.

Повний текст постанови підписано 02.12.2011р.