Постанова № 19918965, 22.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 № 31/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипка І.М.

за участю представ- ників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, ддов. № 106 ЗОВ від 01.08.2011 року

від відповідача :ОСОБА_2, дов. б/н від 09.12.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „ДОБРОБУТ”

на рішення

Господарського суду

міста Києва

від06.07.2011 року

у справі№ 31/122 (суддя: Качан Н.І.)

за позовомПриватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега”

доПриватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „ДОБРОБУТ”

провідшкодування шкоди 17640, 28 грн.

В судовому засіданні 22.11.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 року у справі № 31/122 позов Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега” (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „ДОБРОБУТ” (далі-відповідач) про відшкодування шкоди 17640, 28 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти у розмірі 17 130 28 грн., 171, 30 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст. 29 ЗУ “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно з якою у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, та безпідставно відхилено заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідної до якої останній просив стягнути з відповідача 14428, 09 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) та пеню. Крім того, апелянт ставить під сумнів законність проведення оцінки пошкодженого ТЗ та кваліфікацію субєкта оціночної діяльності, оскільки позивачем не було надано жодних документів, які підтверджують кваліфікацію оцінювача ОСОБА_3

За таких обставин, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, а у випадку доведеності законності Звіту № 02/09/2009, скаржник вважає правомірним стягнення з нього витрат, повязаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, що становить 14428, 09 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.11.2011 року.

В судове засідання 22.11.2011 року зявились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні, надавши докази, підтверджуючі кваліфікацію ОСОБА_3, а саме, належним чином завірені копії Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_1 від 28.04.2007 року, Сертифіката субєкта оціночної діяльності № НОМЕР_6 від 25.09.2007 року, Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача № НОМЕР_2 від 17.03.2007 року та Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача серії НОМЕР_3 від 14.01.2009 року, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17 640,28 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу за договором № 021-07-1177-11 від 10.09.2008 року.

24.05.2011 року до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач фактично уточнив позовні вимоги та зменшив стягувану суму, а саме, просив стягнути з відповідача 16617, 98 грн., з яких 14428, 09 грн. - сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн. та з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та пеня в розмірі 2 189, 89 грн. Зазначена заява була відхилена місцевим господарським судом, оскільки суд почав розглядати справу по суті.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2009 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю ОСОБА_4, який керував транспортним засобом “Інфініті”, д.н. НОМЕР_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно полісу № ВС/0938965, та ОСОБА_5, який керував транспортним засобом “Шкода”, д.н. НОМЕР_5, застрахованим у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту № 021-07-1177-11 від 10.09.2008 року (надалі Договір).

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 3-3224 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст.124 КУпАП України.

Відповідно до умов Договору ОСОБА_5, як страхувальник, звернувся до позивача, як страховика, з заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі умов Договору, відповідно до страхового акту № 4714-Т, розрахунку суми страхового відшкодування позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 640,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4239 від 23.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010 року позивач звернувся до відповідача, як до страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність по автомобілю “Інфініті”, д.н. НОМЕР_4, згідно полісу № ВС/0938965, з регресною вимогою, в якій просив сплати 17640, 28 грн.

18.05.2010 року від відповідача надійшов лист (вих. № 976), згідно з яким було витребувано додаткові документи для розгляду регресної вимоги, проте, позивач не виконав вимоги даного листа, вважаючи витребування відповідачем цих документів необґрунтованим.

Дійшовши висновку про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, місцевий господарський суд, відхиливши заяву позивача про збільшення позовних вимог (якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог), частково задовольнив вимоги позивача, стягнувши з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 17310,28 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн.).

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2011 року до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 16617, 98 грн., а саме, суму страхового відшкодування з вирахуванням франшизи у розмірі 510 та з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 14428, 09 грн., а також пеню в розмірі 2 189, 89 грн.

При цьому, позивач зазначив, що з урахуванням прострочення відповідачем строку виплати страхового відшкодування з останнього підлягає стягненню пеня, оскільки ним не здійснено виплату страхового відшкодування у строки, встановлені ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Проте, зазначена заява була відхилена місцевим господарським судом, оскільки суд почав розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, норми зазначеної статті прямо передбачають які процесуальні дії вчиняються до прийняття рішення судом першої інстанції, і які до початку розгляду господарським судом справи по суті.

При цьому, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

А під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, якою, в даному випадку, є сума страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що місцевим господарським судом неправомірно відхилено заяву позивача про збільшення позовних вимог, чим порушено вимоги ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає необхідним прийняти заяву позивача до розгляду та переглянути оскаржуване рішення з урахуванням викладених в зазначеній заяві уточнених позовних вимог.

Отже, згідно з уточненими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача 16617, 98 грн., а саме, суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи у розмірі 510 та з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 14428, 09 грн., а також пеню в розмірі 2 189, 89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2009 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю ОСОБА_4, який керував транспортним засобом “Інфініті”, д.н. НОМЕР_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно полісу № ВС/0938965, та ОСОБА_5, який керував транспортним засобом “Шкода”, д.н. НОМЕР_5, застрахованим у позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту № 021-07-1177-11 від 10.09.2008 року.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 3-3224 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст.124 КУпАП України.

Відповідно до звіту № 02/08/2009 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля транспортного засобу Шкода”, д.н. НОМЕР_5, складеного 18.08.2009 року, розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля транспортного засобу Шкода”, д.н. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження у ДТП, складає 14938, 09 грн.

Згідно з заявою від 07.07.2009 року ОСОБА_5, як страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту № 021-07-1177-11 від 10.09.2008 року, звернувся до позивача, як страховика, з заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі умов Договору, відповідно до страхового акту № 4714-Т, розрахунку суми страхового відшкодування позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 640,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4239 від 23.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010 року позивач звернувся до відповідача, як до страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність по автомобілю “Інфініті”, д.н. НОМЕР_4, згідно полісу № ВС/0938965, з регресною вимогою, в якій просив сплати 17640, 28 грн.

18.05.2010 року від відповідача надійшов лист (вих. № 976), згідно з яким було витребувано додаткові документи для розгляду регресної вимоги, проте позивач не виконав вимоги даного листа, вважаючи витребування відповідачем цих документів необґрунтованим.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 застрахована відповідачем відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0938965 зі строком дії з 24.06.2009 року по 23.06.2010 року.

Враховуючи те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, на думку колегії суддів, відповідач відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0938965 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн., франшиза 510 грн.

Як вбачається зі звіту № 02/08/2009 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля транспортного засобу Шкода”, д.н. НОМЕР_5, складеного 18.08.2009 року, розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля транспортного засобу Шкода”, д.н. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження у ДТП, складає 14938, 09 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що уточнена вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14428, 09 грн. (14938, 09 грн. страхового відшкодування 510 грн. франшизи) є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач згідно уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 189, 89 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 2 189, 89 грн. пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

При цьому, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на який позивач посилається в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача пені, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, зазначена стаття передбачає право на нарахування та сплату пені саме особі, що має право на отримання страхового відшкодування, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

Отже, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею).

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Закон України “Про страхування” та Закон України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2 189, 89 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14938, 09 грн. страхового відшкодування.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що кваліфікація оцінювача ОСОБА_3 не підтверджена належними доказами, як таке, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, належним чином завіреними копіями Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_1 від 28.04.2007 року, Сертифіката субєкта оціночної діяльності № НОМЕР_6 від 25.09.2007 року, Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача № НОМЕР_2 від 17.03.2007 року та Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача серії НОМЕР_3 від 14.01.2009 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, з огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14428, 09 грн. та відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2 189, 89 грн. пені, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „ДОБРОБУТ” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 року у справі № 31/122 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 року у справі № 31/122 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансова страхова компанія “Добробут” (04070, Україна, м. Київ, вул. Сагайдачного 10/ вул. Ігорівська 5-а, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега” (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 а, код ЄДРПОУ 21626809) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 14428 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 09 коп., 144 (сто сорок чотири) грн. 28 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в розмірі 2 189, 89 грн. відмовити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Омега” (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 а, код ЄДРПОУ 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства “Народна фінансова страхова компанія “Добробут” (04070, Україна, м. Київ, вул. Сагайдачного 10/ вул. Ігорівська 5-а, код ЄДРПОУ 31093336) 72, 14 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5.Матеріали справи № 31/122 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіОстапенко О.М.

Скрипка І.М.