Постанова № 19918834, 17.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011 № 7/196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коршун Н.М.

суддів:

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю,

Від відповідача-2: представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Союз»

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 року

у справі № 7/196 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Союз»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслідер»

про розірвання договору поруки та визнання недійсним пункту договору лізингу

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Союз» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслідер» про розірвання Договору поруки № 702/П/03 від 21.09.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранслідер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Союз", та визнання недійсним п. 5.8. Договору фінансового лізингу № 702 від 21.02.2008 року в частині залежності розміру комісії Лізингодавця від коефіцієнту зміни курсу валюти, на підставі чого викласти даний пункт в наступній редакції: "- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується на наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ+ЛППЛ, де:

КЛПМ = комісія Лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно з Планом Лізингу;

ЛППЛ - лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу.

Судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 8000, 00 грн. покласти на відповідачів.

26.09.2011 року представник позивача подав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, в якому просив викласти п.3 змісту позовної заяви в наступній редакції:

- визнати недійсним п. 5.8. Договору фінансового лізингу № 702 від 21.02.2008 року в частині залежності розміру комісії Лізингодавця від коефіцієнту зміни курсу валюти, на підставі чого викласти даний пункт в наступній редакції: "- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується на наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ, де:

КЛПМ - комісія Лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно з Планом Лізингу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав, зазначених у позовній заяві, послався на те, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалися обставини щодо змін до Планів лізингу від 13.10.2008 року та 21.09.2009 року, наслідком чого стало збільшення обсягу відповідальності Поручителя без його згоди.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Однак, відповідач-2 наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористалася, та 17.11.2011р. в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника відповідача-2 в судове засідання в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення № 29099934, що свідчить про отримання відповідачем-2 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. про призначення справи № 7/196 до розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх сторін судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія, заслухавши думку представників позивача та відповідача-1, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 21.02.2008 року між відповідачем-1 (Лізингодавець) та відповідачем-2 (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 702, згідно п. 2.1 якого, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності із замовленням на ТЗ.

Пунктом 5.1 Договору фінансового лізингу сторони узгодили, що за передання у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках.

Згідно зі специфікаціями предметом фінансового лізингу є автобетонозмішувачі АБС-90А на базі КАМАЗ 6520-1035 у кількості 3 (трьох) одиниць, у відповідності до кожного між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано План лізингу, в якому чітко визначено строки та

розміри сплати лізингових платежів.

Як передбачено п. 5.2 Договору фінансового лізингу, до складу лізингових платежів включається:

1.сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу (автобетонозмішувача), тобто амортизація;

2.комісія Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб;

3.інші витрати Лізингодавця, які безпосередньо повязані з виконанням Договору фінансового лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2009 року між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір поруки № 702/П/03, відповідно до п. 1.1 якого Поручитель (позивач) зобовязується перед Лізингодавцем в другу чергу відповідати за виконання Лізингоодержувачем всіх його фінансових зобовязань перед Лізингодавцем, що виникли із Договору фінансового лізингу № 702 від 21 лютого 2008 року (далі по тексту - Договір поруки).

Пунктом 3.1. Договору поруки сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту укладення та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з дати укладення Договору лізингу. Поширення умов даного Договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, є свідченням того, що права та обовязки сторін, передбачені цим Договором за період, що передував його укладенню, є юридично значимими.

10.06.2010 року відповідач-1 та відповідач-2 підписали в двохсторонньому порядку Зміни до Плану лізингу № 702/001, 702/002, 702/003 (що є невід'ємною складовою Договору фінансового лізингу), якими було збільшено розмір лізингових платежів внаслідок збільшення комісії Лізингодавця. Комісія Лізингодавця з урахуванням вищевказаних змін до Планів лізингу збільшилася та становила 1116236, 34 грн. (без ПДВ) за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року.

14.07.2011 року позивач направив на адресу відповідача-1 та відповідача-2 пропозицію про розірвання договору на підставі вищевикладених обставин та ст. 188 ГК України, оскільки, жодним чином не повідомлявся про збільшення обсягу його відповідальності, не давав згоди на таке збільшення, тобто жодним чином не поручався перед Лізингодавцем за виконання Лізингоодержувачем зобов'язання за Договором лізингу в розмірах і на умовах вказаних вище.

Проте, на дату подання позовної заяви відповіді від відповідачів не отримав.

За приписами ч. 2 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до абз. 2 Змін до Планів лізингу № 702/001, № 702/002, № 702/003 від 10.06.2010р. у випадку порушення Лізингоодержувачем строків виконання грошових зобов'язань згідно цих Змін, вони припиняють свою дію в останній календарний день місяця, в якому було вчинене таке порушення (при цьому жодних письмових документів сторони про це не оформлюють).

На підставі того, що відповідач-2 не сплачував лізингові платежі в розмірі та строки, встановлені Змінами до Планів лізингу № 702/001, № 702/002, № 702/003 від 10.06.2010р., відповідно вони були припинені, отже, як станом на 23.09.2011 року так і станом на 22.08.2011 року (день порушення провадження по справі №7/196) діяли Зміни до Планів лізингу №702/001, №702/002, №702/003 від 21.09.2009 року.

Пунктом 2.2. Договору пороки передбачено, що у випадку невиконання Лізингоодержувачем своїх фінансових зобовязань за Договором лізингу, Лізингодавець має право висунути свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обовязковими до виконання протягом 5 (пяти) банківських днів з дати предявлення такої вимоги.

Розмір зобовязання відповідача-2 згідно наведених Змін до Планів лізингу за період з 20.07.2010 року по 20.02.2012 року є меншим ніж за той же самий період згідно Змін до Планів лізингу №702/001, №702/002, №702/003 від 21.09.2009 року.

Таким чином, розмір зобовязання Поручителя за Договором поруки №702/П/03 від 21.09.2009 року не збільшувався та відповідно він не є припиненим згідно вимог ч. II ст. 529 ЦК України.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про розірвання договору поруки.

Проте, судова колегія з вказаним висновком місцевого господарського суду не погоджується та вважає його не обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, 21.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Союз», відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений Договір поруки № 702/П/03.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки Поручитель був ознайомлений з умовами Договору Лізингу (та відповідно з умовами Планів до Договору лізингу від 21.02.2008 року, що є його невід'ємними частинами).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2008 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 були підписані в двохсторонньому порядку Зміни до Плану Лізингу № 702/001, 702/002, 702/003, якими було змінено строки сплати лізингових платежів, без зміни розміру останніх (а.с. 50-55).

Крім того, 13.10.2008 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 були підписані в двохсторонньому порядку Зміни до Плану Лізингу № 702/001, 702/002, 702/003, якими було змінено строки сплати лізингових платежів та збільшено розмір останніх внаслідок збільшення комісії Лізингодавця (а.с. 56- 63).

Також, 21.09.2009 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 були підписані зміни до Плану лізингу № 702/001, 702/002, 702/003, якими було змінено строки сплати лізингових платежів та збільшено розмір останніх внаслідок збільшення комісії Лізингодавця (а.с. 64-69).

Враховуючи вищевказані зміни, зобов'язання відповідача-2 перед відповідачем-1 по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу становило суму у розмірі 1860 672 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 60 копійок (з урахуванням попередньо проведених виплат по погашенню лізингових платежів відповідачем-2), в тому числі по сплаті комісії Лізингодавцю (без ПДВ) 812 085 (Вісімсот дванадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. за період з 01.10.2009 року по 24.03.2012 року.

10.06.2010 року відповідач-1 та відповідач-2 підписали в двохсторонньому порядку Зміни до Плану лізингу № 702/001, 702/002, 702/003 (що є невід'ємною складовою Договору фінансово лізингу), яким було збільшено розмір лізингових платежів внаслідок збільшення комісії Лізингодавця.

З урахуванням вищевказаних змін до Планів лізингу комісія Лізингодавця становить 1116 236 (один мільйон сто шістнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 34 коп. (без ПДВ) за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року, тобто збільшилася на 304 150,53 (триста чотири тисячі сто п'ятдесят тисяч) гривень 53 коп. (1 116 236,34 812 085,81 = 304 150,53), що потягло за собою збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя за Договором лізингу (у порівнянні із змінами до Плану лізингу від 21.09.2009 року).

Як вже було зазначено вище, в силу ч. 2 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення апелянта про збільшення обсягу його відповідальності та його згоди на таке збільшення, тим більше поруки перед Лізингодавцем за виконання Лізингоодержувачем зобов'язання за Договором лізингу в розмірах і на умовах, що передбачалися змінами до Плану лізингу від 13.10.2008 року, від 21.09.2009 року.

Встановлено, що місцевий господарський суд в своєму рішенні не дослідив обставини щодо збільшення обсягу відповідальності апелянта як поручителя за змінами до Плану лізингу від 13.10.2008 року та 21.09.2009 року та не врахував те, що Поручитель не давав згоду на збільшення його відповідальності за цими змінами, судова колегії приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта про розірвання Договору поруки № 702/П/03 від 21.09.2009 року, на підставі чого вони підлягають задоволенню.

Крім цього, апелянт посилається на те, що залежність розміру комісії Лізингодавця від КоефКВ є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, як наслідок пункт 5.8 Договору фінансового лізингу в цій частині повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Пунктом 5.8. Договору фінансового лізингу встановлено, що комісія Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб розраховується за наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ - ЛППЛ), де КЛМП - комісія Лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно з Планом Лізингу; ЛППЛ - лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу; КоефКВ - коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даним НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем / курс валюти, визначений у плані Лізингу.

Судом першої інстанції у своєму рішенні зазначено, що основною підставою для визнання п. 5.8 Договору фінансового лізингу недійсним позивач зазначає те, що ціна в Договорі фінансового лізингу суперечить вимогам ч. II ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки визначена з привязкою української гривні до іноземної валюти, втім наведене твердження не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що Лізингові платежі можуть включати:

а)суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б)платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в)компенсацію відсотків за кредитом;

г)інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

В силу ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 189 ГК України ціна зазначається в договорі у гривнях.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що діючим в Україні законодавством (ч. II ст. 533 ЦК України) не тільки не заборонено визначати в угодах ціну в еквіваленті української гривні до іноземної валюти, але й прописано порядок сплати, якому не суперечить порядок прописаний в Договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 5.1 Договору фінансового лізингу за передані у лізинг транспортні засоби в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в "Плані

Лізингу" (Додаток 3 до Договору фінансового лізингу).

У п. 5.8 та Додатку № 3 до Договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди, що оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за Планом лізингу обчислюються відповідно до змін обмінного курсу української гривні для безготівкової купівлі валюти, встановленого на УМВБ станом на останній робочій день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем, до Долара США.

Оскільки, всі платежі за Договором фінансового лізингу вказані в українській гривні, вони відповідають вимогам діючого в Україні законодавства.

Частиною 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору, а отже, в разі недотримання істотної умови правочину він повинен визнаватися недійсним в цілому а не його окремий пункт.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в Договорі фінансового лізингу ціна є визначеною, та жодної зміни ціни в односторонньому порядку з боку Лізингодавця не відбувалося, а отже його істотних умов не порушено.

Однак, судова колегія не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Пункт 5.8. Договору Фінансового лізингу в частині розрахунку розміру комісії Лізингодавия шляхом множення на КоефКВ суперечить діючому законодавству, а саме ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки містить платіж (КоефКВ), що не включений у перелік цього Закону, тоді як відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що всі платежі по Договору Фінансового лізингу зафіксовані в національній валюті України гривні, а будь-які витрати Лізингодавця, що пов'язані із зміною курсу валюти жодним чином не стосуються виконання Договору фінансового лізингу.

Пункти 8.8. і 8.9. договорів, які встановлюють зобов'язання Лізингоутримувача відшкодувати Лізингодавцю по першій вимозі витрати на видатки останнього, пов'язані зі зміною курсу долара США до гривні на день здійснення лізингового платежу відносно такого курсу на день укладення кожного з договорів лізингу, суперечать статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки такі витрати та видатки Лізингодавця безпосередньо не пов'язані з виконанням договорів лізингу, що є підставою для визнання їх у цій частині недійсними. Такої правової позицій дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 15.12.2010 року по справі № 40/223пд.

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно задоволення вимоги позивача про визнання недійсним п. 5.8. Договору фінансового лізингу № 702 від 21.02.2008 року в частині залежності розміру комісії Лізингодавця від коефіцієнту зміни курсу валюти.

В силу положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. у даній справі скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. .49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Союз» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 року у справі № 7/196 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Розірвати Договір поруки № 702/П/03 від 21.09.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м., просп. Перемоги, 67; Поштова адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, корпус 8-Б, Код ЄДРПОУ 32774741 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100098383, ІПН 327747426570, р/р 26003030836400 в АКІБ «УКРСИББАНК», м. Харків, МФО 351005, р/р 26006102064001 в ЗАТ «АЛЬФА-БАНК», м. Київ, МФО 300346, р/р 26007010002646 в ТОВ УніКредит Банк в м. Києві, МФО 300744, р/р 26505003115605 в ING Bank Ukraine м. Київ), Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранслідер" (04074, м. Київ, вул. Мукачевська, 14, кв. 26, Код ЄДРПОУ 34892078, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100027582, ІПН 348920726543, р/р 2600200430731 в АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 321983) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Союз" (04209, Україна, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, Поштова адреса: 04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, оф. 12, Код ЄДРПОУ 34956974 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100031160, ІПН 349569726540, р/р 2600174746 у Райффайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 380805).

4. Визнати недійсним п. 5.8. Договору фінансового лізингу № 702 від 21.02.2008 року в частині залежності розміру комісії Лізингодавця від коефіцієнту зміни курсу валюти, та викласти його в наступній редакції: "- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується на наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ, де:

КЛПМ - комісія Лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно з Планом Лізингу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м., просп. Перемоги, 67; Поштова адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, корпус 8-Б, Код ЄДРПОУ 32774741 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100098383, ІПН 327747426570, р/р 26003030836400 в АКІБ «УКРСИББАНК», м. Харків, МФО 351005, р/р 26006102064001 в ЗАТ «АЛЬФА-БАНК»,м. Київ, МФО 300346, р/р 26007010002646 в ТОВ УніКредит Банк в м. Києві, МФО 300744, р/р 26505003115605 в ING Bank Ukraine м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Союз" (04209, Україна, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, Поштова адреса: 04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, оф. 12, Код ЄДРПОУ 34956974 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100031160, ІПН 349569726540, р/р 2600174746 у Райффайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 380805) витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслідер" (04074, м. Київ, вул. Мукачевська, 14, кв. 26, Код ЄДРПОУ 34892078, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100027582, ІПН 348920726543, р/р 2600200430731 в АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Союз" (04209, Україна, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, Поштова адреса: 04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, оф. 12, Код ЄДРПОУ 34956974 Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100031160, ІПН 349569726540,

р/р 2600174746 у Райффайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 380805) витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 7/196 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді