Постанова № 19918658, 21.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

21.11.2011

Постанова

Іменем України

16.11.2011 р. справа №21/54

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Одеської залізниці м.Одеса

на рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2011року

по справі №21/54 /суддя Матюхін В.І./

за позовом: Одеської залізниці м.Одеса

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м.Українськ

про стягнення 22 270,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність б/н від 17.06.2011року

від відповідача ОСОБА_2., довіреність №902 від 01.11.2011року

В С Т А Н О В И В:

Одеська залізниця м.Одеса звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» м.Українськ 22270,56грн., з них:21735,00грн. штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній №188696900 масу вантажу (вагон № 65950040) та 535,56грн. додаткових витрат.

Рішенням від 04.10.2011року господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці м.Одеса у задоволенні позову про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»м.Українськ штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній №188696900 масу вантажу (вагон № 65950040) та 535,56грн. додаткових витрат.

Дане рішення мотивовано наступним:

-не обґрунтованістю позовних вимог.

-накладна №188696900 в матеріалах справи відсутня, вантаж за нею не відправлявся, предмет і підстави позову позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті не змінив.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2011р. у справі №21/54, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

- неправильним застосуванням норм процесуального права;

- заява від 23.09.2011року є заявою про виправлення технічної описка а саме не вірно зазначено номер дорожньої відомості замість №4886990 зазначено невірний №18869900, при цьому предмет та підстава позову залишились незмінними, однак судом дана заяви ви знана, як заява про зміну предмету і підстав позову.

Відповідачем наданий відзив на апеляційну скаргу у якому він зазначає, що позивач як на підставу позову посилається на комерційний акт АА№056616/57 від 10.02.2011року та залізничну накладну №188696900, тобто предмет позову стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №188696900 і повязаних з цим додаткових витрат залізниці, однак за залізничною накладною №188696900 вантаж не відправлявся.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»за дорожньою відомістю №48869690 від 06.02.2011року зі станції Росія на адресу Ладижської ТЕС ВАТ «Західенерго»станцією призначення Ладижин у восьми вагонах відправило вантаж концентрат вугільний вологий загальною масою 554000кг.

10.02.2011року на попутній станції Знамянка у вагоні №65950040 (з восьми вищевказаних) при контрольному зважуванні Залізницею маси вантажу виявлено невідповідність фактичної маси вантажу ніж зазначеної відправником у вищезгаданій дорожній відомості, а саме, за даними, внесеними у залізничну відомість, значиться: маса нетто - 69000кг, брутто 94000кг., тара з бруса 25000кг., а фактично виявилось маса нетто 64000кг., брутто 89000кг., тара з бруса 25000кг.

Тобто, маса нетто у спірному вагоні 5000кг. менш., ніж вказано у перевізному документі.

За даним фактом залізницею складено комерційний акт АА №056616/57 від 10.02.2011року, у якому в розділі І зазначено, що просипання вантажу відсутнє, на поверхні вантажу заглиблень та ознаків крадіжки не виявлено, каток не застосувався, на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє.

10.02.2011року вагон №65950040 за досильною дорожньою відомістю залізницею направлено вантажоотримавачу на станцію Ладижин.

По прибуттю вагону №65950040 з вантажем на станцію призначення при зважуванні вантажу розбіжностей проти даних, зафіксованих у вказаному комерційному акті, не встановлено. Вантаж виданий отримувачу згідно комерційного акта.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Підстави позову це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач у позові зазначив, що спірний вагон був відправлений відповідачем за дорожньою відомістю №188696900 та, до прийняття судом оскаржуваного рішення звернувся до суду з заявою від 23.09.2011року, у якій пояснив, що у позові помилково під час другу здійснено технічну помилку у номері дорожньої відомості замість №48869690 помилково надруковано №188696900 та зауважив, що дорожня відомість, а саме за №48869690 значиться у переліку додатку до позову, як письмовий доказ.

Враховуючи фактичні обставини справи, пояснення позивача, судова колегія встановила, що у даному випадку правильний номер дорожньої відомості на яку позивач посилається, як на один з доказів вимог, є №48869690

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.908 Цивільного кодексу України, загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунтом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (надалі - Правила), графи комплекту перевізних документів «маса вантажу в кг., визначена відправником»заповнюються вантажовідправником, вказується маса вантажу у кілограмах»

Пунктом 2.3 Правил визначено, що у графі «Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую»представник відправника вказує посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України, п.5 Привал приймання вантажів до переведення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У дорожній відомості №48869690 від 06.02.2011року маса вантажу визначена відповідачем

Відповідно до п.10 Правил приймання вантажів до перевезення зважування на вагонних вагах інших вантажів (до яких відноситься вугілля) провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Згідно з приписами ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п.5.5 розділу Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зістаттею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у пятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

У даному випадку провізна плата складає 4329,00грн., а сума штрафних санкцій відповідно 4329,00грн. х 5 = 21645,00грн.

Вимоги щодо стягнення штрафу доведені частково лише у сумі 21645,00грн., а остання сума штрафу 90,00грн. із загальної заявленої до стягнення (21735,00грн.) є необґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення плати за користування вагонами в сумі 14,76грн., збору за зважування вантажу в сумі 90,24грн., збору за маневрову роботу локомотиву в сумі 351,12грн., збору за участь робітників у зважуванні спірного вагону в сумі 79,44грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповдно до ч.2 ст. 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Згідно з п.2,3 Правил користування вагонами і контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999року) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1).

В даному випадку, така відомість в матеріалах справи відсутня.

Крім того, слід зазначити, що наявними документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону на 11 годин 10 хвилин.

Відповідно до п.4.4 Тарифного керівництва №1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником. (стаття 24 Статуту залізниць України)

Відтак, є безпідставною й вимога щодо стягнення збору за участю представника залізниці у зважуванні спірного вагону.

Згідно із п.4.3 Розділу 3 Тарифного керівництва збір за маневрову роботу нараховується згідно з п.1.8, на який посилається ДП «Одеська залізниця». Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника підїзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги від відповідача не надходило.

Отже, оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника підїзної колії, а докази наявності такої вимоги відсутні у матеріалах справи, тому й відсутні підстави для стягнення даного збору.

За таких обставин вимоги щодо стягнення наведених додаткових зборів на загальну суму 535,56грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач заявив клопотання щодо зменшення розміру стягуваємого штрафу.

Згідно частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи обставини справи судова колегія задовольняє згадане клопотання відповідача та зменшує розмір стягуваємого штрафу до суми 4329,00грн., а в останній частині штраф в сумі 17406,00грн., з урахуванням вищенаведеного, до стягнення не підлягає.

Судові витрати за позовом покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог (216,73грн. зі сплати державного мита і 229,37грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

За апеляційної скаргою на відповідача покладаються витрати зі сплати державного мита в сумі 107,88грн.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Одеської залізниці м.Одеса на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2011року по справі №21/54 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2011року по справі №21/54 скасувати.

3) Позовні вимоги Одеської залізниці м.Одеса до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»про стягнення 22270,56грн. задовольнити частково.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»(код ЄДРПОУ 10003288979) на користь Одеської залізниці м.Одеса (код ЄДРПОУ 01071315) штрафу у розмірі 4329,00грн.; витрати зі сплати державного мита за подання позову 216,73грн. та витрати зі сплати державного мита апеляційною скаргою в сумі 107,88грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,37грн. В решті позовних вимог відмовити

5) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС