Постанова № 19918216, 14.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.11.2011 р.           справа №19/103пд/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:Малашкевича С. А.

Азарової З. П., Гези Т. Д.

при секретарі судового засіданняМаксименко Г. П.

за участю представників сторін: від позивача:не з`явились від відповідача:не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Все для шиття”, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від14.09.2011р.

у справі№ 19/103пд/2011 (суддя Косенко Т.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Все для шиття”, м. Луганськ

до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ; 2. Луганської міської ради, м. Луганськ;

про визнання договору частково недійним ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. у справі № 19/103пд/2011 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім «Все для шиття», м. Луганськ до Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ про визнання договору частково недійним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки від 31.05.2000 р., оскільки пунктами 2.1-2.3 сторони не визначили в договорі конкретного розміру у грошовій формі ні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ні земельного податку, а ні орендної плати або будь-яких інших положень, відповідно до яких повинні були б бути внесені зміни. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування підстав для скасування рішення позивач посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам у справі та порушення судом норм матеріального права. Зокрема, позивач не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо не визначення сторонами у договорі оренди землі конкретного розміру орендної плати у грошовій формі, оскільки на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 31.05.2000 р. розмір орендної плати було визначено виходячи з приписів закону. До того ж, вважає, що відсутність суми в договорі ніяким чином не впливає на суть спору, оскільки це не стосується заявлених позовних вимог. Також позивач вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач мав знати вже в момент укладення договору оренди землі, а саме 31.05.2000 р., оскільки розмір грошової оцінки був збільшений лише у 2009 році на підставі рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 р. № 28/10, яким була затверджена нормативна грошова оцінка земель м. Луганська, яке набрало чинності 01.03.2008 р. Внаслідок прийняття міськрадою зазначеного рішення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Управління нерухомим майном Луганської міської ради по наданню даних щодо розрахунку орендної плати. Зазначена справа розглядалась з 08.04.2009 р. по 30.06.2011 р., тому вважає, що позовна давність згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України була перервана, у зв`язку з чим позивач вважає що звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі вимоги апеляційної скарги заперечили, просили залишити без задоволення скаргу позивача, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відповідачі посилаються на те, що виконання позивачем оскаржуваного пункту ні в якому разі не призведе до односторонньої зміни умов договору, оскільки: по-перше, у цьому пункті немає жодних посилань на будь-які положення договору, які мають бути змінені та на текст таких змін; по-друге, оскаржуваний пункт договору встановлює лише порядок виконання зобов`язань за договором, які встановлені іншими положеннями Договору. Крім того, договір оренди земельної ділянки від 31.05.2000 р. не містить жодних посилань на конкретні розміри нормативної грошової оцінки, земельного податку, річної орендної плати, чи будь-яких інших положень, до яких мали б, на думку позивача, бути внесені зміни. Тобто, зміни до договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки, а внаслідок –земельного податку, не вносились би в будь-якому випадку, оскільки, навіть при бажанні, вносити їх просто нікуди. Відповідачі не погодились з доводом позивача стосовно того, що строк позовної давності має розраховуватися з моменту оскарження ним довідки Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів в 2009 році, оскільки: по-перше, рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 р. № 28/10 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Луганська», що набрало чинності 01.03.2008 р. було опубліковано у міській щотижневій громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська»27.02.2008 р., а відповідно з цього часу і позивач знав про застосування оскаржуваного пункту договору. По-друге, позивачу було відомо про положення цього пункту договору з 31.05.2000 року, тому саме з цього часу він мав знати про наслідки його застосування, а тому обчислювати початок позовної давності з моменту застосування оскаржуваного пункту договору є, щонайменше некоректним.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду не прибули. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду явка представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Враховуючи викладене та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.

31.05.2000 р. між виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 692, державна реєстрація за № 3261 від 09.06.2000 р., відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.03.2000 за № 77/4 передав в оренду, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 0,0169 га, розташовану в місті Луганську, вулиця Шелкового, згідно з проектом відведення земельної ділянки (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, земельна ділянка надається на умовах оренди строком на сорок дев"ять років під проектування, будівництво та розміщення магазину.

Сторони за договором домовились, що орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 2.3 сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно. А у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря, або робить оголошення в місцевих засобах масової інформації. Орендна плата за кожний наступний рік сплачується орендарем з урахуванням індексу інфляції за попередній рік, згідно з діючим законодавством.

26.12.2006 р. між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" (орендар) був укладений договір № 2175 про внесення змін в договір оренди землі, зареєстрований 07.08.2007 р. за № 040740200191, за умовами якого на підставі рішення Луганської міської ради № 11/35 від 28.11.2006 в договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Рябовою І.Г. 31.05.2000 за реєстром № 692, зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 09.06.2000 за № 3261, внесено відповідні зміни та доповнення, у тому числі: в п.2.2 розділу 2 договору слова та цифри "щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця ГОРФО:254293000156 в ЛОД АППБ "Аваль" МФО 304007, код платежу 13050200, код 02311909" замінити на слова та цифри "рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

На думку позивача, пункт 2.3 договору оренди землі від 31.05.2000 р., державна реєстрація за № 3261 від 09.06.2000 р. із змінами від 26.12.2006 р. в частині: «у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що Орендодавець письмово повідомляє Орендаря»суперечить нормам законодавства, оскільки передбачає зміну умов договору в односторонньому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся з зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Предметом спору є визнання частково недійсним пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки від 31.05.2000 р., який передбачає пропорційну зміну розміру орендної плати у разі зміни земельного податку та ціни земельної ділянки.

На думку позивача, такий пункт суперечить нормам діючого законодавства, оскільки він регулює право орендодавця на зміну в односторонньому порядку однієї з істотних умов договору –умови про розмір орендної плати.

Колегія суддів з таким висновком позивача погоджується, з огляду на наступне.

Враховуючи приписи п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»до спірних відносин застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року та положення Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 року та Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року, станом на момент укладення договору.

Відповідно до вимог ст. 162 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (далі ЗУ «Про оренду землі») умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації форми платежу, терміну та порядку внесення і перегляду.

Стаття 19 ЗУ «Про оренду землі»передбачає, що орендна плата за земельну ділянку –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються угодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі»умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін.

Сторонами за Договором оренди земельної ділянки від 31.05.2000 р. було узгоджено, що орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п. 2.1 Договору). Розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно. А у разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря, або робить оголошення в місцевих засобах масової інформації. Орендна плата за кожний наступний рік сплачується орендарем з урахуванням індексу інфляції за попередній рік, згідно з діючим законодавством.(п. 2.3 Договору).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 цього Закону зміна умов договору оренди земельної ділянки можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди спори вирішуються у судовому порядку.

Аналогічну умову сторони передбачили у п. 4.2 Договору оренди землі від 31.05.2000 р., укладеного між виконкомом Луганської міської ради та позивачем, відповідно до якого «зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди спори вирішуються у судовому порядку».

Порядок зміни умов договору, який може бути обумовлено сторонами, в тому числі умовами, визначеними на розсуд сторін і погоджені ними, не може суперечити приписам законодавства щодо недопустимості односторонньої зміни договору.

Враховуючи приписи вказаних вище норм та те, що умовами вказаного договору оренди землі сторонами передбачено обставини і порядок зміни розміру орендної плати, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що п. 2.3 Договору оренди землі в частині «У разі зміни земельного податку, ціни земельної ділянки пропорційно змінюється й розмір орендної плати, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря»є недійсним, оскільки в даному випадку має місце одностороння зміна істотної умови договору оренди землі –орендної плати, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до позовів про визнання заперечуваного правочину недійним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред"явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.76 цього ж кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

          Аналогічні положення викладені в ст. ст. 257,260 Цивільного Кодексу України, згідно яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до господарського суду за захистом свого порушеного права звернувся - 29.06.2011 р. Договір оренди землі між виконкомом Луганської міської ради та позивачем був укладений 31.05.2000 р., згідно якого сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі щодо п. 3.2, дійсність якого є предметом цього спору. Тобто, позивачу було відомо про положення цього пункту договору з 31.05.2000 року, тому саме з цього часу він знав та повинен був передбачати наслідки його застосування.

Прив`язування апелянтом настання такої події до зміни грошової оцінки землі у зв`язку з прийняттям рішення Луганською міською радою від 28.12.2007 р. № 28/10, яке набрало чинності 01.03.2008 р. та обчислення початку перебігу строку позовної давності з моменту застосування оскаржуваного пункту договору є невірним, оскільки предметом спору є визнання недійсною умови (пункту) договору, а не рішення Луганської міськради, яким була затверджена грошова оцінка земель міста Луганська, що враховувалася при обчисленні орендної плати чи сам розмір орендної плати, нарахований вже на виконання вказаної умови договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. у справі № 19/103пд/2011 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Все для шиття”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. у справі № 19/103пд/2011 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2011 р. у справі № 19/103пд/2011 –залишити без змін.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді:           З. П. Азарова

Т. Д. Геза