Постанова № 19918210, 14.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

14.11.2011

Постанова

Іменем України

09.11.2011 р. справа №17/123

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойченко К.І.

Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

при секретарі судового засідання Кондрашової Н.М.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 довір. №49-ю від 01.04.2011р. від відповідача:ОСОБА_2. довір. №Н-01/2991 від 06.10.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від26.09.2011р.

по справі№17/123 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»м.Київ

до Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк

прозобовязання виконати певні дії. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк про зобовязання Державного підприємства «Донецька залізниця»внести зміни до особового рахунку, відкритого ДП «Донецька залізниця»для Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»(з присвоєнням єдиного коду платника 9101310) шляхом відображення в зазначеному особовому рахунку збільшення на 83579грн.16коп. невикористаної відповідачем грошової суми позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. у справі №17/123 (суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги задоволені, зобовязано Державне підприємство «Донецька залізниця»внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 83579 грн. 16 коп. Стягнуто Державного підприємства «Донецька залізниця»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»835 грн. 79 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Державне підприємство «Донецька залізниця»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального права ст. 267 Цивільного кодексу України, ст.315 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 62, 134, 136 Статуту залізниць України, а також норми процесуального права ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у частині необхідності всебічного, повного та обєктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. у справі №17/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційні й скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2010р. між Державним підприємством «Донецька залізниця»(далі залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»(далі експедитор) укладено договір № Е-080131 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір). Договір укладено з додатковими угодами №1 від 29.12.2010р. та №2 від 29.12.2010р.

Відповідно до п. 1.1 договору, його предметом є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам (далі - вантажовласникам).

Згідно п. 1.3 договору, цим договором передбачаються умови оплати експедитором вартості послуг залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги), наданих вантажовласникам при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг за договірними тарифами

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 договору встановлено, що залізниця зобовязується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з експедитором за перевезення вантажів, порожніх приватних та орендованих вагонів і надані додаткові послуги вантажовласникам, згідно діючим тарифам, вести облік нарахованих і сплачених сум, надавати експедитору відповідні розрахункові документи через ЄТехПД Ясинувата, а для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310.

Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається експедитором, виходячи із очікуваного обсягу перевезення вантажів та інших послуг на підставі діючих тарифів (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, в міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг на підставі відповідних документів.

Згідно п. 3.1 договору, плата за перевезення списується залізницею на підставі перевізних документів і визначається у відповідності до розділу 2, 4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Пунктами 2.2.1, 2.2.5 договору встановлено, що експедитор зобовязується здійснювати оплату тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею вантажовласникам, згідно зі Збірником тарифів, Статутом, Правилами перевезення вантажів, калькуляціями з надання послуг вантажовласникам за вільними тарифами. Експедитор зобовязується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок ЄТехПД Ясинувата № 260360300019 в Донецькій філії АБ «Експрес-Банк», МФО 335838, код за ЄДРПОУ 01074957.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів експедитора залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, у грудні 2010р.- січні 2011р. відповідачем з особового рахунку позивача за надані послуги з перевезення була списана сума в розмірі 142 518 грн. 60 коп., що на 83579 грн.16 коп. більше, ніж слід, оскільки відповідач повинен був застосовувати коефіцієнт 0,412, встановлений п.8 Коефіцієнтів, а не коефіцієнт 1 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, затверджений наказом Мінтрансу та звязку України від 26.03.2009р. №317 (далі - Збірник тарифів) та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника, що затверджені цим же наказом, що стало причиною безпідставного списання зайвихкоштів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»Міністерством транспорту та звязків України затверджений наказ від 26.03.2009р. №317«Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356.

Пунктом 2 зазначено наказу затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу. для перевезення порожніх власних вагонів встановлені наступні коефіцієнти:

- 0,412 - з-під вивантаження вантажів 1 тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи;

- 0,624 - з-під вивантаження вантажів 2 тарифного класу, енергетичних газів, рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів;

- 1,000 - з-під вивантаження вантажів 3 тарифного класу та при переміщенні вагонів у разі зміни власника, з провідниками, в (із) ремонт(у) та в інших випадках.

З наявних в матеріалах справи залізничних накладних вбачається, що вагони були спрямовані на адресу одержувача з-під вивантаження камяного вугілля, яке, виходячи з приписів п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів відноситься до 1-го тарифного класу.

З наведеного вбачається, що при нарахуванні вартості перевезення цих вагонів відповідач мав застосувати коефіцієнт 0, 412.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та звязку України від 21.11.2000р. №644 (далі Правила розрахунків) встановлено, що згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.1 Правил розрахунків визначено, що розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.

Згідно п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Отже, залізницею Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» м. Київ був відкритий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310, з якого позивачем здійснювалася попередня оплата за перевезення вантажів.

З правового аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що господарський суд дійшов вірного висновку, що особисті рахунки відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ, оскільки ані залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою, а кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі.

Тобто, з наведеного вбачається, що цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці, а зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду щодо внесення змін до особового рахунку позивача шляхом відображення в ньому збільшення на 83579 грн. 16 коп. невикористаної відповідачем грошової суми позивача.

В ході розгляду справи господарським судом, відповідач надав заяву про застосування скороченого строку позовної давності на підставі ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. 223 Господарського кодексу України та ст. 136 Статуту залізниць України.

Господарський суд відмовив у задоволенні зазначеної заяви з посиланням на приписи ст. 315 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач направив відповідачу претензію №Д-153 від 31.01.11р., якою просив повернути на особовий рахунок позивача надмірно списані з нього відповідачем у 2010-2011 роках кошти в розмірі 1294096 грн. 44 коп., на яку 26.04.2011р. отримав відповідь від позивача, що підтверджується листом №НЗЭ-10/549 від 18.04.2011р., а тому перебіг позовної давності починається з 26.04.2011р., а позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області 31.08.2011р., тому встановлений строк позовної давності, визначений ст. 315 Господарського кодексу України, позивачем не пропущений.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що виходячи з предмету договору, на підставі якого заявлений позов, правовідносини сторін щодо застосування строків позовної давності регулюються приписами ст. 257 Цивільного кодексу України.

Строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, не сплинув, а тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною.

За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишає без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. у справі №17/123 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від Донецької області від 26.09.2011р. у справі №17/123 - залишити без змін з мотивів, викладених в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді: Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО