Постанова № 19917694, 07.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

07.11.2011

Постанова

Іменем України

02.11.2011 р. справа №21/74/08-16/324/08

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Г.І.

від позивача:не з»явився

від відповідача 1:не з»явився

від відповідача 2:не з»явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від17.09.2009 року

у справі№ 21/74/08-16/324/08 (суддя Ніколаєнко Р.А)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя

до відповідачів: 1.Приватного підприємства «Агротон», м. Запоріжжя 2.Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м. Запоріжжя

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Скельки Василівського району Запорізької області

провизнання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. недійсною, про визнання недійсним договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р., про застосування правових наслідків недійсності правочину.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Агротон», м. Запоріжжя, Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м. Запоріжжя про визнання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. недійсною, про визнання договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. недійсним, про застосування правових наслідків недійсності правочину.

В процесі розгляду справа №21/74/08-16/324/08 неодноразово зупинялася.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2009 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя задоволені частково, а саме: додаткову угоду №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А 0120 від 21.01.2005р. між ТОВ «Агро Дніпро» та ПП «Агротон»визнано недійсною, договір факторингу валютних цінностей №05/FLT-02-06 від 08.02.2006р. між ВАТ Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк «БІГ Енергія»та ПП «Агротон»визнано недійсним, в іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідачем2, Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м.Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення, у зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.09р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. провадження по справі №21/74/08-16/324/08 було зупинено до розгляду по суті справи №16/49д/09 і набрання по ній законної сили рішення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.11.2010р. справу №21/74/08-16/324/08 було направлено за підсудністю до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. справа №21/74/08-16/324/08 була поновлена в зв»язку з надходженням клопотання відповідача2 з копією постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2011р. по справі №16/49д/09.

У судовому засіданні 01.11.2011р. було оголошено перерву до 02.11.2011р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач1, Приватне підприємство «Агротон», м. Запоріжжя надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати.

Відповідач1, Приватне підприємство «Агротон», м. Запоріжжя через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи пояснення по суті та копії судових рішень по справі №16/346д/08, №16/49д/09. Судова колегія розглянула клопотання та задовольнила.

Відповідач2, Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія», м. Запоріжжя надав пояснення щодо правового обґрунтування апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя та третя особа, Приватний підприємець ОСОБА_1, с. Скельки Василівського району Запорізької області до судового засідання апеляційної інстанції, яке відкладалося не з»явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, ухвалами суду явка сторін не була визнана обов»язковою, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідачі, Приватне підприємство «Агротон», м. Запоріжжя, Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія», м. Запоріжжя, до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, але через канцелярію суду надали клопотання, в яких просять розглянути справу без участі представників. Судова колегія розглянула клопотання та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2005 р. між ПП "Агротон" в особі директора Богдановського А.Б. та ТОВ "Агро Дніпро" в особі генерального директора Папуча Олександром Васильовичем був укладений договір фінансового лізингу №А0120, відповідно п.1.1 якого ПП "Агротон" зобовязувалося придбати у постачальника та передати в оплатне користування та володіння ТОВ "Агро Дніпро" рухоме майно, визначене специфікацією, а ТОВ "Агро Дніпро" прийняти таке майно, використовувати згідно умов договору та сплачувати встановлені договором платежі.

Обєкт лізингу за цим договором трактори колісні, загальною вартістю 298 861,26грн., передані Приватним підприємством "Агротон" Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" відповідно до актів прийому-передачі.

Строк дії договору визначається з моменту підписання його сторонами і діє до 21 січня 2010р. У разі дострокової сплати лізингоодержувачем своєї заборгованості договір може бути припинено достроково, але не раніше 12 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі техніки (п. 9.1 договору). Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 26.04.2005, №2 від 18.06.2005р., №3 від 29.01.2006р.

За додатковою угодою №3 від 29.01.2005р., яка укладені від імені ТОВ «Агро-Дніпро»генеральним директором Папучею О.В. та від імені ПП «Агротон»виконуючим обов»язки начальника лізингового департаменту Кузьменко О.В. сторонами збільшено суму договору на 2199611,80грн., змінено обєкт лізингу та порядок оплати першого лізингового платежу. В зв»язку з чим, 08.02.2006 р. ПП "Агротон" передало відповідачу ТОВ "Агро Дніпро", відповідно до акту прийому-передачі №А0120/3-А, комбайн зерновбиральний, жатку кукурудзяну, трактор, культиватор та 4 трактори колісні, загальною вартістю 1 605 148,80 грн.

В подальшму, між ВАТ "Банк БІГ "Енергія" в особі Запорізької територіальної філії та ПП "Агротон" були укладені договори факторингу валютних цінностей №05/FLT-02-04-05 від 24.04.2005 р.; №05/FLT-19-04-05 від 27.04.2005 р.; №05/FLT-49-07-05 від 07.07.2005 р.; №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р., за умовами яких ВАТ "Банк "БІГ Енергія" передає у розпорядження ПП "Агротон" грошові кошти, а останній відступає позивачу право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникли згідно договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005 р. та додаткових угод до нього № № 1,2,3.

Предметом спору у даній справі є оспорення правомірності укладення додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. При цьому, позивач вважає, що дані угоди суперечать вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому є недійсними згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки генеральний директор ТОВ «Агро Дніпро»не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні додаткової угоди №3 від 29.01.2006р., а також вважає, що банк не мав права укладати окремий договір факторингу після укладення додаткової угоди №3 від 29.01.2006р., так як вона лише змінює умови договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р., а не є укладенням нового договору.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України ( в редакції на момент укладення спірних правочинів) встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України ( в редакції на момент укладення спірних правочинів).

В силу ст. 1082 Цивільного кодексу України ( в редакції на момент укладення спірних правочинів), боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України ( в редакції на момент укладення спірних правочинів) встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач вважає, що нібито спірна додаткова угода №3 від 29.01.2006р. та договір факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, при цьому посилається на відсутність повноважень у генерального директора ТОВ «Агро Дніпро», тому дані угоди є недійсними у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, ПП «Агротон»було передано ТОВ "Агро Дніпро", техніку відповідно до актів прийому-передачі за №А0120 від 01.03.2005р., за № А0120 від 12.03.2005р., від 26.04.2005 р. за № А0120 9 тракторів колісних, загальною вартістю 707466,01грн., № А0120/3 від 07.07.2005 р. 2 комбайни зерновбиральні, загальною вартістю 2 374 205,00 грн., № А0120/3-А від 08.02.2006 р., комбайн зерновбиральний, жатку кукурудзяну, трактор, культиватор та 4 трактори колісні, загальною вартістю 1 605 148,80 грн.

Акти приймання-передачі техніки були підписані позивачем та відповідачем 1 без розбіжностей і скріплені печатками.

З пояснень відповідачів вбачається, що відповідачем2 відповідно до договорів факторингу були перераховані грошові кошти ПП «Агротон», а ТОВ «Агро Дніпро»частково оплачені лізингові платежі за договором фінансового лізингу.

Як свідчать матеріали справи на момент укладення спірної додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. директором ТОВ «Агро Дніпро»був Папуча О.В., який діяв на підставі статуту.

Пунктом 10.16 Статуту ( в редакції на момент укладення додаткової угоди) ТОВ «Агро-Дніпро»передбачено, що до питань дирекції, які потребують затвердження зборами учасників відноситься питання укладання будь-яких цивільно-правових угод та здійснення дій товариством, сума яких перевищує 100000грн. та затвердження умов вищезгаданих цивільно-правових угод товариства ( причому укладання вищевказаних цивільно-правових угод можливе лише після затвердження зборами учасників їх умов).

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позивач не довів належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України того факту, що ПП «Агротон»знал чи за всіма обставинами міг знати про обмеження у директора ТОВ «Агро Дніпро»на укладення даної додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. До того ж, правомірність попередніх додаткових угод №1 від 26.04.2005, №2 від 18.06.2005р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р., які укладені також директором Папучею О.В. на суму, що перевищує 100000грн. не оспорюється позивачем.

Крім того, сторонами здійснені дії на виконання умов спірної додаткової угоди, а саме: відповідачем 1 здійснено передачу техніки позивачу, а позивачем її прийняття та часткова оплата лізингових платежів.

Таким чином, враховуючи, що позивач своїми конклюдентними діями схвалив виконання умов додаткової угоди №3 від 29.01.2006р., тому судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку спірна угода є дійсною з моменту її укладення та створює цивільні права та обов'язки між сторонами з моменту її вчинення.

Спірна угода за формою і змістом закону не суперечить, відсутні також інші підстави для її визнання недійсною. На даний час в матеріалах справи відсутній вирок суду у відношенні Папучі О.В. за кримінальною справою №190822-пр за обвинуваченням по ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2010р. по справі №16/49д/09 (при новому розгляді), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011р., у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агро Дніпро»до Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Агротон»про визнання недійсним договору-купівлі продажу №01/06 від 07.02.2006р., було відмовлено. Предметом даного договору - купівлі продажу №01/06 від 07.02.2006р. була сільсьгосподарська техніка, яка в подальшому була передана ПП «Агротон»у фінансовий лізинг до ТОВ «Агро Дніпро» за додатковою угодою №3 від 29.01.2006р.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони ( ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо правомірності договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р., то закон в даному випадку не обмежує сторін в укладенні окремого договору факторингу на відступлення права грошової вимоги за додатковою угодою №3 від 29.10.2006р., якою внесені зміни до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. Тому, зміна умов договору не пов»язується з формою укладення договору факторингу, а позивачем не доведено порушення відповідачами п. 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України при укладенні спірного договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач був обізнаний про обмеження повноважень на підписання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. у директора ТОВ «Агро Дніпро» Папучі О.В., а також невідповідності додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв”язку з чим неправомірно задовольнив вимоги про визнання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. недійсними. У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя відмовляється.

Щодо застосування наслідків двосторонньої реституції відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, то суд апеляційної інстанції вважає правомірною відмову судом першої інстанції у даних вимогах, оскільки правові підстави для її застосування відсутні, в зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. недійсними.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою згідно приписів п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для часткового скасування рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2009р. у справі №21/74/08-16/324/08, відмовивши Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя у задоволенні позовних вимог про визнання додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р. недійсними. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2009 року у справі №21/74/08-16/324/08 залишається без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються частково на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2009 року у справі №21/74/08-16/324/08 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2009 року у справі №21/74/08-16/324/08 скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро», м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Агротон», м. Запоріжжя, Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м. Запоріжжя про визнання недійсними додаткової угоди №3 від 29.01.2006р. до договору фінансового лізингу №А0120 від 21.01.2005р. та договору факторингу валютних цінностей №05/FLT-14-02-06 від 08.02.2006р.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2009 року у справі №21/74/08-16/324/08 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро», м. Запоріжжя ( 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 53, ЗКПО 30837720) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія», м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19, ЗКПО 24519557) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 85грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.8 прим: 1 у справу; 2 позивачу; 3,4,5 відповідачу; 6 третій особі; 7 ДАГС; 8ГС Запоріз. обл.