Постанова № 19916384, 28.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2011 р. справа №13/5009/2993/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Будко Н.В., Геза Т.Д.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 головний юрисконсульт (довіреність

№ 7/10 від 11.01.2011р.)

не зявився

Дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ

на рішення

господарського суду Запорізької області від 26.07.2011 р. (повний текст складено та підписано 27.07.2011р.)

у справі № 13/5009/2993/11 (суддя В.Г. Серкіз) за позовомДочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м. Токмак Запорізької області простягнення 749 742грн.86коп. ВСТАНОВИВ: У квітні 2011 року дочірня компанія «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м. Токмак Запорізької області про стягнення 749 742грн.86коп., з яких: 512 142грн.00коп. сума боргу за поставлений у листопаді грудні 2009р., січні березні 2010р. природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1683 ТЕ-13 від 08.10.2009р.; 39 928грн.79коп. сума пені, 149 071грн.57коп. сума індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп. Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м. Токмак Запорізької області про стягнення 749 742грн.86коп., з яких: 512 142грн.00коп. сума боргу за поставлений у листопаді грудні 2009р., січні березні 2010р. природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1683 ТЕ-13 від 08.10.2009р.; 39 928грн.79коп. сума пені, 149 071грн.57коп. сума індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп., були задоволені частково в сумі 512000,000грн. основний борг, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 142,00грн., суми пені у розмірі - 39 928грн.79коп., суми індексу інфляції у розмірі - 149 071грн.57коп. та 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп., відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. у справі № 13/5009/2993/11, позивач дочірня компанія «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. як таке що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних у повному обсязі.

Ухвалою від 23.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

12.09.2011р. позивачем (скаржником) надано доповнення до апеляційної скарги (вих. № 1033/03 від 06.09.2011р.), у яких посилаючись на відсутність Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію на момент прийняття рішення судом 1-ої інстанції та недотримання сторонами п. 7 вищенаведеного Порядку, після його прийняття 08.08.2011р. наполягає на задоволені вимог апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідачем 12.09.2011р. надано відзив (вих. № 988 від 05.09.2011р.) на апеляційну скаргу, у якому, з посиланням на вимоги ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№ 3319-VI від 12.05.2010р. просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2011р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2011р. не зявився, документів, витребуваних ухвалою від 07.09.2011р. не надав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено господарським судом Запорізької області, 08.10.2009 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія» (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1683 ТЕ-13, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобовязався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 договору.

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили помісячні обсяги постачання газу у період жовтень грудень 2009р.

Сторони підписали додаткову угоди № 1 від 21.12.2009 до договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1683 ТЕ-13 від 08.10.2009р., відповідно до якої доповнено п. 2.1. договору підпунктом 2.1.1. договору щодо обсягів щодо обсягів поставки природного газу, ціни на газ, терміну дії договору у період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р..

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду листопада - грудня 2009р. та січня березня 2010р. передав відповідачу природний газ.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2009 за листопад 2009р., від 31.12.2009 за грудень 2009р., від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р.

Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. договору оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10-го числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобовязання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково, у звязку з чим станом на 31.03.2011р. за відповідачем рахувалася сума боргу у розмірі 512142,00грн.

Під час розгляду справи місцевим судом, відповідачем надано платіжне доручення № 145 від 18.05.2011р. в підтвердження здійснення часткової оплати заборгованості в сумі 142,00грн.

З огляду на те, що частина боргу у розмірі 142,00грн. була сплачена відповідачем 18.05.2011р., що передує дню звернення позивача з позовною заявою до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні суми основного у розмірі 142,00грн.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 512 000грн.00коп. кваліфікується апеляційним судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позовних вимог в сумі 512 000грн.00коп.

З висновками господарський суд Запорізької області стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 39 928грн.79коп. суми пені, 149 071грн.57коп. суми індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп., оскільки дані вимоги суперечать положенням Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№ 3319-VI від 12.05.2010р., колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI, який набрав чинності 04.06.2011, передбачено списання заборгованості (у тому числі, встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, в тому числі, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію незалежно від їхніх форм власності (до яких відноситься відповідач), на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплаченої станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, в силу вимог вищенаведеного Закону заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є такими, що підлягають списанню на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI він діє до 31.12.2011р.

Згідно п.3 статті 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 № 3319-VI з дня набрання чинності даного Закону, тобто з 04.06.2011р., зобовязано Кабінет Міністрів України у двотижневий термін затвердити Порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію.

Проте, станом на день прийняття рішення 26.07.2011р. судом першої інстанції Кабінетом Міністрів України Порядок списання такої заборгованості не був затверджений, документально підтверджених належних та допустимих доказів списання суми основного боргу у розмірі 512 142грн.00коп., пені - 39 928грн.79коп., індексу інфляції - 149 071грн.57коп. та 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп. відповідачем до суду першої інстанції не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011р. затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Відповідно до п. 1. вищенаведеного Порядку цей Порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Пунктом 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію визначено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Як вже зазначалося, ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI набрав чинності 04.06.2011р., в той час як господарським судом Запорізької області було порушено провадження по даній справі 01.06.2011р., тобто до набрання чинності вказаним Законом, а тому, в силу вимог п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) повинна бути списана відповідно до договорів, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Однак, вказані договори між сторонами не укладалися, а отже списання сум заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) у відповідності до пункту 7 Порідку здійснено не було, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних.

У звязку з прийняттям Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI внесені зміні ч. 1 ст. 49 до ЗУ «Про виконавче провадження»№ 2677-VI від 04.11.2010р., а саме доповнено ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»пунктом 14 такого змісту - виконавче провадження підлягає закінченню у разі: «списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа».

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Вимоги позивача в цій частині задоволенню підлягають частковому задоволенню з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 142,00грн. 18.05.2011р. за наступним перерахунком суду розрахунку позивача в цій частині:

- 512142,00грн. х 0,0424 х 147 :100 = 31920,78грн.

період з 22.12.2010р. по 17.05.2011р. (включно).

- 512000,00грн. х 0,0424 х 9 : 100 = 1953,79грн.

період з 18.05.2011р. по 26.05.2011р. (включно).

В інший частині розрахунок пені судом перевірений та є таким що відповідає правильності.

Таким чином, розмір пені становить 39 928грн.24коп. за період з 27.11.2010р. по 26.05.2011 (включно)- за 181 дні.

У позовних вимогах про стягнення суми пені у розмірі 0,55грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період з січня 2010р. по квітень 2011р. (включно) та 3% річних за період з 11.01.2010 по 27.05.2011 (включно) за 501 день.

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 149 071грн.57коп.

Правомірність нарахування індексу інфляції апеляційним судом перевірено, період нарахування не зачіпляє травня 2011р. в якому було здійснено відповідачем часткову оплату у сумі 142,00грн., тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 149 071грн.57коп., підлягають задоволенню.

Апеляційним судом здійснено перерахування розрахунку суми 3% річних з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 142,00грн. 18.05.2011р., а саме:

512142,00грн. х 3 х 147 : 365 : 100 = 6187,79грн.

період з 22.12.2010р. по 17.05.2011р. (включно)

512000,00грн. х 3 х 9 : 365 : 100 = 378,73грн.

період з 18.05.2011р. по 26.05.2011р. (включно)

Отже, з урахуванням здійсненого судом перерахунку сум 3% річних у період який припадає на здійснення відповідачем часткової оплати, загальна сума 3% річних становить: 48615,70грн.

Однак, у звязку з тим, що позивачем заявлені до стягнення суми 3% річних меншу ніж розраховані судом, то вимоги в позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в межах заявленої до стягнення суми, а саме: 48 600, 50грн. 3% річних, оскільки згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми 512 000грн.00коп.

Однак, у звязку з помилковим висновком місцевого суд про списання сум пені, індексу інфляції та 3 % річних відповідно до ЗУ«Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 № 3319-VI рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. у справі № 13/5009/2993/11 підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі 237 600,31грн., з яких 39 928,24грн. сума пені; 149 071, 57грн. індекс інфляції; 48600,50грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. у справі № 13/5009/2993/11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. у справі № 13/5009/2993/11 скасувати частково.

Позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м. Токмак Запорізької області про стягнення суми пені у розмірі 39 928грн.79коп., суми індексу інфляції у розмірі 149 071грн.57коп. та суми 3 % річних у розмірі 48 600грн.50коп. - задовольнити частково в сумі 237 600,31грн., з яких 39 928,24грн. сума пені; 149 071, 57грн. індекс інфляції; 48600,50грн. 3% річних.

В частині стягнення суми пені у розмірі 0,55грн. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2011р. у справі № 13/5009/2993/11 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»(71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-А, код ЄДРПОУ 35361900) на користь дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 39 928,24грн. сума пені; 149 071, 57грн. індекс інфляції; 48600,50грн. 3% річних, 2 376,00грн. витрати по сплаті державного мита, 74,79грн. витрати з інформаційно технічного забезпечення судового процесу, 1188,00грн. витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийІ.А.Бойко

Судді:Н.В.Будко

Т.Д.Геза

Надруковано: 4 прим.

1- позивачу

1- відповідачу

1- у справу

1 -ДАГС