Постанова № 19916389, 28.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2011 р. справа №26/116/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Будко Н.В., Геза Т.Д.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 12.07.2011р.)

ОСОБА_2 юрисконсульт (довіреність № 01-026-1021 від 16.05.2011р.)

Публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області

від05.08.2011 р.(повний текст складено та підписано 08.08.2011р.)

у справі № 26/116/2011 (суддя С.С. Єжова)

за позовомСєвєродонецької науково-виробничої фірми „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області простягнення 372 014 грн. 87 коп. ВСТАНОВИВ: У червні 2011 року Сєвєродонецька науково-виробнича фірма „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області про стягнення 372 014,32грн., з яких: 271 703,90грн. заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р., 259,94грн. - пеня, 19 495,64грн. - 3% річних, 66 970,83грн. - індекс інфляції та 13585,16грн. штраф. В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив розмір сум заявлених до стягнення та просив стягнути 372 014,32грн., з яких: 271 702,90грн. заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р., 259,94грн. - пеня, 19 495,61грн. - 3% річних, 66 970,73грн. - індекс інфляції та 13585,14грн. штраф. Під час розгляду справи господарським судом Луганської області було встановлено факт перейменування назви відповідача з відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” на публічне акціонерне товариство „Алчевський металургійний комбінат”.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2011р. позовні вимоги Сєвєродонецької науково-виробничої фірми „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області до публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області про стягнення 372 014,32грн., з яких: 271 702,90грн. заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р., 259,94грн. - пеня, 19 495,61грн. - 3% річних, 66 970,73грн. - індекс інфляції та 13585,14грн. штраф.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2011р. у справі № 26/116/2011, відповідач - Сєвєродонецька науково-виробнича фірма „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2011р. як таке що прийняте з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 06.09.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на подання до суду апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Позивач у судовому засіданні 27.09.2011р. просив рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2011р. у справі № 26/116/2011 скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідач у судовому засіданні 27.09.2011р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Оригінал видаткової накладною № РН-00000010 від 18.02.2008р. судом оглянутий у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Луганської області, 22.02.2008р. між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою „Хіммаш Компресор-сервіс” - товариство з обмеженою відповідальністю (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Алчевський металургійний комбінат”, яке в подальшому перейменоване на публічне акціонерне товариство „Алчевський металургійний комбінат” (Покупець) був укладений договір поставки № 078/481 (договір), за яким Постачальник зобовязався поставити продукцію обумовлену у п. 1. договору, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплати її.

Згідно п.2. договору загальна сума договору 616674,00грн., в т.ч. ПДВ 102779,00гр.

22.02.2008р. між сторонами також було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 078/481 за умовами якої Постачальник додатково зобовязався виготовити та поставити Покупцю продукцію, найтування кількість та ціна якої обумовлена у п. 1. даної додаткової угоди.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 22.02.2008р., визначено, що сума додаткової угоди становить 924249,60грн., в т.ч. ПДВ 154041,60грн.

Таким чином, за умовами укладеного договору № 078/481 від 22.02.2008р.та додаткової угоди № 1 від 22.02.2008р. загальна сума продукції, яку позивач зобовязався поставити склала 1540923,60грн.

За листом № 078-615 від 30.01.2008р. відповідач, у звязку з виробничою необхідністю, просив запустити у виробництво обладнання на суму 239804,40грн.

Окрім того, листом без номеру і без дати відповідач (а.с.102), за отримані за видатковою накладною № РН-00000010 від 18.02.2008р. та довіреністю серії ЯОВ № 710557 від 18.02.2008р маслоохолоджувачі ч. 4.602.000 АСБ 3 шт. за ціною 64184,00грн. без ПДВ на загальну суму 231062,40грн. з ПДВ, гарантував оплату як оплату за продукцію отриману за умовами договору поставки № 078/481 від 22.08.2008р. обладнання.

Відповідно до п.3. договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 50% передплати за кожну узгоджену партію обладнання за цінами, діючими на момент укладення договору поставки і 50% по повідомленню про готовність продукції до відвантаження. Після перерахування передплати на розрахунковий рахунок постачальника ціна на продукцію зміні не підлягає. Повідомлення про готовність продукції до відвантаження повинно бути отримано не пізніше 60 днів після здійснення 50% передплати.

Поставка обладнання здійснюється протягом 10 днів після 100% передплати. При цьому загальний строк поставки не повинен перевищувати 70 днів після отримання постачальником перших 50% передплати (п.3.1. договору).

Відповідно до п.5 поставка обладнання здійснюється на умовах СРТ склад ВАТ „АМК”, автотранспортні витрати за рахунок постачальника.

Позивач на підставі видаткових накладних №РН-0000010 від 18.02.2008 (довіреність ЯОВ №710557, товарно-транспортна накладна №8 від 18.02.2008) на суму 231 062,40грн, № РН-0000021 від 28.03.2008 (довіреність ЯОП №631312, товарно-транспортна накладна №21 від 28.03.2008) на суму 274 130,40грн., №РН-0000024 від 04.04.2008 (довіреність ЯОП №631374, товарно-транспортна накладна №23 від 04.04.2008) на суму 231 062 грн. 40 коп., №РН-0000056 від 15.07.2008 (довіреність ЯОХ №031373, товарно-транспортна накладна №49 від 15.07.2008) на суму 102 739,20грн., №РН-0000066 від 28.08.2008 (довіреність ЯОХ №032718, товарно-транспортна накладна №60 від 28.08.2008) на суму 239804,40грн, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1078798,80грн.

Також, на підставі листа відповідача № 078-615 від 30.01.2008р. позивачем була здійснена поставка продукції (обладнання) на суму 239804,40грн., на оплату якої позивачем було виставлено відповідачу рахунок фактуру № СФ-00000096 від 28.08.2008р.

Матеріали справи свідчать, що за отримані згідно листа № 078-615 від 30.01.2008р. продукцію відповідачем оплата за рахунком фактурою № СФ-00000096 від 28.08.2008р. на суму 239804,40грн. здійснена у повному обсязі.

В той час, як за отриману продукцію на підставі видаткових накладних №РН-0000010 від 18.02.2008 на суму 231 062,40грн, № РН-0000021 від 28.03.2008 на суму 274 130,40грн., №РН-0000024 від 04.04.2008 на суму 231 062 грн. 40 коп., №РН-0000056 від 15.07.2008 на суму 102 739,20грн., №РН-0000066 від 28.08.2008 на суму 239804,40грн, відповідач оплату за здійснив лише частково, внаслідок чого за ним, за даними позивача, утворилась заборгованість в сумі 271703,30грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність за ним заборгованості та поставку продукції за видатковою накладною № РН 0000010 від 18.02.2008р. не за умовами договору поставки № 078/481 від 22.02.2008р., а за умовами договору № 078/3344 від 30.10.2007р., колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Із наданих позивачем копій видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та доручень на отримання продукції, виданих відповідачем (а.с. 19-33) на виконання умов договору поставки № 078/481 від 22.02.08, відповідачем отримано продукції на загальну суму 1078798 грн. 80 коп.

Місцевий суд зазначив, що з уточненого розрахунку суми позовних вимог вбачається, що надані відповідачем копії платіжних документів до відзиву позивачем повністю враховані в оплату продукції.

Однак, позивачем до апеляційної скарги додані банківські виписки від 05.05.2008р. та від 06.05.2008р. в підтвердження здійснення оплати за маслоохолоджувачь на підставі договору поставки № 078/481 від 22.02.08 та рахунку «№ СФ-00000032 від 04.04.2008р. на суму 20548,59грн. - 05.05.2008р. та на суму 20091,91грн. -06.05.2008р.

З листа № 078-615 від 30.01.2008р. та рахунку фактури № СФ-00000096 від 28.08.2008р. на суму 239804,40грн. маслоохолоджувач поставлений позивачу не був, було поставлено інше обладнання, отже здійснені оплати на суму 20548,59грн. - 05.05.2008р. та на суму 20091,91грн. -06.05.2008р. є неврахованими позивачем оплатами за заявленими до стягнення видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи маслоохолодувач був поставлений за 2 видатковими накладними, а саме: видаткова накладна №РН-0000010 від 18.02.2008 та №РН-0000024 від 04.04.2008.

Оскільки, відповідач за листом без номеру і без дати відповідач (а.с.102) гарантував оплату за отримані за видатковою накладною № РН-00000010 від 18.02.2008р. та довіреністю серії ЯОВ № 710557 від 18.02.2008р маслоохолоджувачі ч. 4.602.000 АСБ 3 шт. за ціною 64184,00грн. без ПДВ на загальну суму 231062,40грн. з ПДВ, як за поставку на підставі договору поставки № 078/481 від 22.08.2008р., колегія суддів доводи апелянта про здійснення поставки за видатковою накладною № РН-00000010 від 18.02.2008р. на виконання умов раніше укладеного договору, до уваги не приймає.

Таким чином, з урахуванням здійснений відповідачем оплат на суму 20548,59грн. - 05.05.2008р. та на суму 20091,91грн. -06.05.2008р., апеляційний суд дійшов до висновку, що за видатковими накладними №РН-0000010 від 18.02.2008 на суму 231 062,40грн, № РН-0000021 від 28.03.2008 на суму 274 130,40грн., №РН-0000024 від 04.04.2008 на суму 231 062 грн. 40 коп., №РН-0000056 від 15.07.2008 на суму 102 739,20грн., №РН-0000066 від 28.08.2008 на суму 239804,40грн. за відповідачем наявна сума заборгованості у розмірі 231062,40грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобовязання за договором по оплаті поставленої продукції не виконав, оплату вартості поставленої продукції у сумі 231062,40грн. не здійснив.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі кваліфікується 231062,40грн. як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на наявність в матеріалах справи гарантійного листа відповідача без номеру і без дати відповідач (а.с.102), колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів належними, допустимими та письмовими доказами факт поставки продукції за видатковою накладною на № РН-0000010 від 18.02.2008р. не на підставі договору поставки № 078/481 від 22.02.2008р., а тому наявна за відповідачем сума заборгованості у розмірі 231062,40грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В п.9 договору сторони домовились, що за порушення зобовязань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно з діючим законодавством України і Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

Відповідно до п.57 Положення №888 від 25.07.1998 за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати товарів при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф в розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився або ухилився. При несвоєчасній оплаті поставлених товарів покупець (платник) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотки суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п.9. договору та п.57 Положення № 888 від 25.07.1988 нарахував відповідачу штраф в розмірі 5% від несплаченої суми - 13585,14грн. та пеню у розмірі 0,04% в сумі 259,94грн.

Вимоги позивача про стягнення штрафу розраховані від суми боргу 271702,90грн., а тому підлягають частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком апеляційного суду здійсненим відповідно до належної до стягнення суми основного боргу у розмірі 231062,40грн.:

231062,40грн. * 5% = 11553,12грн.

Заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 2032,02грн. задоволенню не підлягає у звязку з безпідставністю предявлення.

Розрахунок пені позивачем здійснено не вірно те без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за формулою, тому апеляційним судом здійснено власний розрахунок виходячи з суми основного боргу 231062,40грн.:

231062,40грн. * 0,04 * 182дні : 100 = 16821,34грн.

Однак, у звязку з тим, що позивачем заявлено до стягнення суму пені у меншому розмірі ніж розрахована апеляційним судом, то вимоги в позивача цій частині підлягають задоволенню в межах заявленої до стягнення суми пені у розмірі 259,94грн., оскільки згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період з лютого 2009р. по квітень 2011р. (включно) та 3% річних за період з 09.01.2009 по 31.05.2011 (включно) за 873 дні.

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 66970грн.73коп., 3% річних 19 495грн.61коп.

Вимоги позивача в частині нарахування індексу інфляції та 3% річних підлягають також частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком апеляційного суду здійсненим відповідно до належної до стягнення суми основного боргу у розмірі 231062,40грн.:

Індекс інфляції:

231062,40грн. * 1,246 = 287903,75грн. - 231062,40грн. = 56841,35грн.

3% річних:

231062,40грн. * 3 * 873 : 100 : 365 = 16579,52грн.

В стягненні індексу інфляції в сумі 10129,38грн. та 3% річних в сумі 2916,09грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2011 року у справі № 26/116/2011 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2011р. у справі № 26/116/2011 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2011р. у справі № 26/116/2011 скасувати.

Позовні вимоги Сєвєродонецької науково-виробничої фірми „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області до публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області про стягнення 372 014,32грн., з яких: 271 702,90грн. заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р., 259,94грн. - пеня, 19 495,61грн. - 3% річних, 66 970,73грн. - індекс інфляції та 13585,14грн. штраф, задовольнити частково в сумі 316296,33грн., з яких: заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р. в сумі 231062,40грн., пеня в сумі 259,94грн., 3% річних в сумі 16579,52грн., індекс інфляції в сумі 56841,35грн. та штраф в сумі 11553,12грн.

В стягненні індексу інфляції в сумі 10129,38грн., 3% річних в сумі 2916,09грн. та штрафу в сумі 2032,02грн. - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариств „Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ Луганської області на користь Сєвєродонецької науково-виробничої фірми „Хіммаш Компресор - сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю м.Сєвєродонецьк Луганської області заборгованість за поставлену за договором поставки № 078/481 від 22.02.2008р. в сумі 231062,40грн., пеню в сумі 259,94грн., 3% річних в сумі 16579,52грн., індекс інфляції в сумі 56841,35грн., штраф в сумі 11553,12грн., витрати по сплаті державного мита за подання позову до суду в сумі 3162,96грн., витрати зі сплати інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 200,65грн. та витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1581,47грн.

Зобовязати господарський суд Луганської області видати відповідний наказ у відповідності до вимог ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийІ.А.Бойко

Судді:Н.В.Будко

Т.Д.Геза

Надруковано: 4 прим.

1- позивачу

1- відповідачу

1- у справу

1- ДАГС