Постанова № 19916191, 02.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.08.2011 р. справа №6/97/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Акулова Н.В., Зубченко І.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

(скаржника):

від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 головний фахівець сектору правової роботи (довіреність № 1/11 від 12.01.2011р.)

ОСОБА_2. представник (довіреність № 217юр-1 від 01.01.2011р.)

Головного управління МНС України в Луганській області м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області

від07.07.2011 р.

у справі № 6/97/2011 (суддя Т.А.Василенко)

за позовом Головного управління МНС України в Луганській області м. Луганськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" м. Рубіжне Луганської області простягнення 313 783грн.39коп. ВСТАНОВИВ: У травні 2011 року Головне управління МНС України в Луганській області м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" м. Рубіжне Луганської області про стягнення 213030, 37грн., з яких: 210239,30грн. сума заборгованості за виконані у лютий квітень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р., індекс інфляції у сумі 1569,78грн. та 3 % річних в сумі 1221,29грн. 29.06.2011р. позивачем подано уточнену позовну заву згідно якої просив стягнути з відповідача суму у розмірі 313783, 39грн., з яких: 181233, 00грн. - заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.; 130503, 25грн. розмір виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби; 1590, 97 індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних. Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви) Головного управління МНС України в Луганській області м. Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" м. Рубіжне Луганської області про стягнення 313783, 39грн., з яких: 181233, 00грн. - заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.; 130503, 25грн. розмір виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби; 1590, 97грн. індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних, були задоволені частково в сумі боргу за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.у розмірі 139705,60грн., індексу інфляції в сумі 118,39грн., 3% річних в сумі 372,37грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі № 6/97/2011 позивач - Головне управління МНС України в Луганській області м. Луганськ подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі № 6/97/2011 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що рішення судом першої інстанції винесено на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилковий висновок про те, що відповідач не повинен сплачувати виплату вихідної допомоги особовому складу ДПЧ-9 при звільнені і як наслідок зробив хибний висновок, що всі виплати, які стосуються грошових зобовязань працівникам особового складу ДПЧ-9 здійснюються в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення особовому складу, а відповідач не може бути органом, оскільки позивач є державною установою, а саме територіальним органом управління МНС України в Луганській області і грошові виплати працюючим в даній установі повинні здійснюватися власне цією установою.

Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неповно досліджені обставини справи щодо розміру щомісячної плати та терміну дії додаткової угоди № 4/25 від 28.12.2008р. внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що нарахування розміру щомісячної плати в сумі 40137,00грн. є неправомірним, при цьому суд не звернув уваги на наявні, підписані обома сторонами акти про виконану роботу саме на суму 40137,00грн. та умови пункту 5.2. договору № 394/113 від 01.04.2004р.

Ухвалою від 11.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Позивач, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 217юр-2908 від 29.08.2011р.), у якій просить рішення господарського суду Луганської області у справі № 6/97/2011 від 07.07.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначив, що відповідачем на виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 6/97/2011 від 07.07.2011р. та умов договору № 394/113 від 01.04.2004р. платіжними дорученнями № 272 від 24.06.2011р. та № 307 від 19.07.2011р. перераховано оплату (заборгованість) на загальну суму 100274,00грн.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

01.04.2004 між позивачем - Головним управлінням МНС України в Луганській області (Пожежна охорона) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" (Госпорган) було укладено договір про організацію державної пожежної охорони № 394/113.

Відповідно до п. 1.3 договору позивач зобовязався здійснювати відповідачу пожежну охорону силами 9-ї державної пожежної частини 5-го загону державної пожежної охорони.

Згідно п.4.1 договору плата за утримання пожежної охорони здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.4.2. договору сума договору встановлюється сторонами на підставі розрахунку, що подається до цього договору і є його складовою частиною та складає 381978,24 грн. на рік. Згідно розрахунку (кошторису) до договору щомісячна вартість послуг складала 31831 грн. 52 коп.(т. 1 а/с 20).

Також у вищенаведеному пункті сторони дійшли згоди, що при зміні витрат за утримання пожежної охорони зміна суми договору можлива тільки при умові підписаннями сторонами додаткової угоди.

Згідно п. 5.1 договору, цей договір укладається на один рік і вступає в силу з 01.04.2004р.

Пунктом 5.2. договору визначено, що якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не потребує його зміни, він діє на тих же умовах і на той же строк.

В процесі здійснення господарської діяльності між сторонами було підписано додаткові угоди до договору № 1 від 01.07.2005р., № 2 від 02.01.2007р., № 3 від 01.07.2008р. та № 4/25 від 28.12.2009р.

Вказаними додатковими угодами сторонами було внесено зміни до пункту 4.2. договору щодо розміру плата за утримання пожежної охорони та визначався строк дії цих угод.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р. в сумі 181233,00грн., виходячи з загальної суми по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 Головного управління МНС України в Луганській області в сумі 40137,00грн. на місяць, розмір якої передбачений додатковою угодою до договору № 4/25 від 28.12.2008р.

Місцевий господарський суд вказані позовні вимоги задовольнив частково в сумі139705,60 грн., виходячи з того що додатковою угодою до договору № 4/25 від 28.12.2008р. передбачено кінцевий строк її дії до 31.12.2009р., після спливу якого інші додаткові угоди до договору не підписувалися, тому в силу приписів п. 5.2. договору договір є продовженим на попередніх умовах та на той же строк, тобто на рік у розмірі плати плата за утримання пожежної охорони на фактичну чисельність особового складу в сумі встановленої п. 4.2. договору та кошторисом (розрахунком) планових витрат на один місяць в редакції, що діяла на момент його укладання 01.04.2004р., виходячи з суми 31831,52грн. на місяць.

З вказаною позицією суду першої інстанції апеляційний суд не може погодиться з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в процесі здійснення господарської діяльності між сторонами укладалися додаткові угоди про внесення змін до п. 4.2. договору № 394/113 від 01.04.2004, відповідно до яких змінювалася загальна сума по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 Головного управління МНС України в Луганській області.

Остання додаткова угода про внесення змін до п. 4.2. договору була укладена між сторонами 28.12.2008р. № 4/25, згідно якої встановлена загальна сума по утриманню штатної чисельності пожежної охорони у розмірі 40137,00грн. на місяць, тобто 481644,00грн. на рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення плати по утриманню штатної чисельності пожежної охорони, господарський суд послався на сплив строку дії додаткової угоди від 28.12.2008р. № 4/25 31.12.2009р., при цьому не врахував, того факту, що після підписання даної додаткової угоди п. 4.2. договору № 394/113 від 01.04.2004 є викладеним саме в редакції додаткової угоди від 28.12.2008р. № 4/25 і оскільки між сторонами у подальшому не укладалися додаткові угоди щодо внесення змін у п. 4.2. договору, то в силу приписів п. 5.2. договору він є продовженим на умовах додаткової угоди № 4/25 31.12.2009р.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише на умовах, встановлених договором.

Як вже зазначалося, п. 4.2. договору встановлено, що при зміні витрат за утримання пожежної охорони зміна суми договору можлива тільки при умові підписаннями сторонами додаткової угоди.

Уклавши додаткову угоду від 28.12.2008р. № 4/25, сторони внесли зміни до п. 4.2. договору та визначили загальною сумою по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 Головного управління МНС України в Луганській області суму у розмірі 40137,00грн. на місяць та відповідно 481644,00грн. на рік.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Отже, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення суми по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 Головного управління МНС України в Луганській області за період лютий червень 2011р., виходячи з розрахунку вартості по утриманню штатної чисельності пожежної охорони у розмірі встановленому додатковою угодою від 28.12.2008р. № 4/25 - 40137,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами здійснювалися перевірки та складалися акти витрат кошторисного фінансування акти виконаних робіт, саме на суму 40137,00грн., яка встановлена додатковою угодою від 28.12.2008р. № 4/25.

Однак, відповідач зобов'язання щодо плати за утримання пожежної охорони належним чином не виконував у встановлені п. 4.1. строки, у зв'язку з чим за період лютий червень 2011р. виникла заборгованість в розмірі 181 233грн.00коп.

За платіжними дорученнями № 272 від 24.06.2011р. на суму 60274,00грн. та № 307 від 19.07.2011р. на суму 40000,00грн відповідачем перераховано оплату (заборгованість) на загальну суму 100274,00грн.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 80 959грн.00коп. кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач факт наявності за ним заборгованості не спростував, тому заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р. підлягає стягненню з останнього на користь позивача в сумі 80 959грн.00коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем розраховано три відсотки річних та індекс інфляції.

Індекс інфляції позивачем розраховано по кожному місяцю окремо, на заборгованість, що виникла у лютому - травні 2011р. на загальну суму 1590грн.97коп., починаючи з лютого 2011р.

3% річних нараховані на суму боргу що виникла з лютого по травень 2011р. за кожний місяць окремо, починаючи з березня 2011р.

Перевіривши правильність методики нарахувань 3% річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку, що розрахунок вищенаведених сум позивачем здійснений не вірно, з огляду на наступне.

Позивачем заявлено заборгованість за період лютий червень 2011р., виходячи з розрахунку вартості по утриманню штатної чисельності пожежної охорони у розмірі встановленому додатковою угодою від 28.12.2008р. № 4/25 - 40137,00грн.

При цьому згідно п.4.1 договору плата за утримання пожежної охорони здійснюється щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця, тобто прострочка оплати наступає з 26 числа поточного місяця.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період нарахування 3% річних та індексу інфляції розрахований позивачем без урахування кінцевого терміну здійснення оплати передбаченого п. 4.1. договору № 394/113 від 01.04.2004р. та без врахування вимог листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, судом здійснено власний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з урахуванням кінцевого терміну оплати, встановленого договором та Рекомендацій ВСУ № 62-97р від 03.04.1997р. згідно якого:

- індекс інфляції: формула розрахунку:

сума боргу * сукупний індекс інфляції = сума боргу з урахуванням індексу інфляції; сума індексу інфляції становить різницю між сумою боргу та боргу з урахуванням індексу інфляції.

з 01.03.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у лютому 2011р. 20685,00грн. (сукупний індекс інфляції 103,5) становить 723грн.97коп.;

з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у березні 2011р. 40 137,00грн. (сукупний індекс інфляції 102,1) становить 842грн.88коп.;

з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у квітні 2011р. 40 137,00грн. (сукупний індекс інфляції 100,8) становить 321грн.10коп.,

що загалом становить 1887грн.95коп.

- 3% річних: формула розрахунку:

сума боргу * 3 * кількість днів прострочення : 365 : 100.

з 26.02.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у лютому 2011р. 20685,00грн. (кількість прострочених днів - 95) становить 161грн.51коп.;

з 26.03.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у березні 2011р. 40 137,00грн. (кількість днів прострочення - 67) становить 221грн.03коп.;

з 26.04.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у квітні 2011р. 40 137,00грн. (кількість днів прострочення - 26) становить 118грн.76коп.;

з 26.05.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу, що виникла у травні 2011р. 40 137,00грн. (кількість днів прострочення - 6) становить 19грн.79коп.,

що загалом становить 521грн.09коп.

Однак, у звязку з тим, що позивачем заявлені до стягнення суми 3% річних та індекс інфляції менші ніж розраховані судом, то вимоги в позивача в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню в межах заявлених до стягнення сум, а саме: 1590, 97 індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних. Здійснення відповідачем часткових оплат на суму 100274,00грн. не зменшує розмір сум індексу інфляції та 3 % річних, оскільки оплати відповідачем були здійснені поза межами періоду за який розраховано індекс інфляції та 3% річних.

Рішення господарського суду Луганської області в частині стягнення розміру виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби в сумі 130503, 25грн. також підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Місцевий суд, розглядаючи вимоги позивача відповідно до уточненої позовної заяви від 29.06.2011р., зазначає, що вказаною заявою позивачем фактично збільшені позовні вимоги, тому у відповідно до ст. 22 ГПК України зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Однак, вказаний висновок суду не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки судом помилково надана оцінка, що уточнена позовна заява від 29.06.2011р. є заявою про збільшення позовних, в той час як відповідно до первинно заявлених позовних вимог позивач зменшив суму позову та додатково заявив вимоги про стягнення розміру виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби в сумі 130503, 25грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, додатково заявлені вимоги позивача про стягнення розміру виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби в сумі 130503, 25грн. є саме зміною предмету позову та заявлені вже після початку розгляду справи по суті, а тому, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у місцевого суду були відсутні підстави про прийняття до розгляду вимог уточненої позовної заяви про стягнення розміру виплати вихідної допомоги особовому складу, що звільняється зі служби в сумі 130503, 25грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 22, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління МНС України в Луганській області м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі № 6/97/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганській області м. Луганськ від 07.07.2011р. у справі № 6/97/2011 скасувати.

Позовні вимоги Головного управління МНС України в Луганській області м. Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" м. Рубіжне Луганської області про стягнення 183280, 14грн, з яких: 181233, 00грн. - заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.; 1590, 97грн. індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних - задовольнити частково в сумі 83006,14грн., з яких 80959,00грн. - заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.; 1590, 97грн. індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" (93000, м. Рубіжне Луганської області, пл. Хіміків, б. 2, код ЄДРПОУ 32803997) на користь Головного управління МНС України в Луганській області (91011, м. Луганськ, кв. Олексієва, б.12-А, код ЄДРПОУ 08588582) 80959,00грн. - заборгованість за виконані у лютий червень 2011р. роботи згідно договору № 394/113 від 01.04.2004р.; 1590, 97грн. індекс інфляції; 456, 17грн. 3% річних, 830,06грн. витрати по сплаті державного мита, 108, 08грн. витрати з інформаційно технічного забезпечення судового процесу, 415,03грн. витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийІ.А.Бойко

Судді:Н.В.Акулова

І.В. Зубченко

Надруковано: 4 прим.

1- позивачу

1- відповідачу

1- у справу

1 -ДАГС