Постанова № 19916195, 02.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.08.2011 р.           справа №11/5009/2961/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Акулова Н.В., Зубченко І.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

Шваб П.Л. –директор (протокол № 52 від 14.10.1996р., наказ № 1 від 15.10.1996р.)

не з’явився

Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»

м. Запоріжжя

на рішення

господарського суду Запорізької області

від29.06.2011 р.

у справі№ 11/5009/2961/11 (суддя С.А. Гончаренко)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпак»

м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя простягнення 13157,80грн., з яких: 10880,52грн. - основний борг, 882,06грн. - пеня, 309,48 грн. - 3% річних та 1085,74грн. - індекс інфляції. ВСТАНОВИВ: У травні 2011 році товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпак» м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя про стягнення 13157,80грн., з яких: 10880,52грн. - основний борг, 882,06грн. - пеня, 309,48 грн. - 3% річних та 1085,74грн. - індекс інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.06.2011р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпак» м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя про стягнення 13157,80грн., з яких: 10880,52грн. - основний борг, 882,06грн. - пеня, 309,48 грн. - 3% річних та 1085,74грн. - індекс інфляції, були задоволені частково в сумі 12275,74грн., з яких: 10880,52 грн. - основний борг, 1085,74 грн. - індекс інфляції, 309,48 грн. - 3% річних. В стягненні суми пені у розмірі 882,06грн. відмовлено.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2011р. скасувати, розглянути справу повторно з викликом відповідача та зобов’язати позивача надіслати відповідачу за його адресою позовну заяву та детальний розрахунок сум витрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою від 11.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на подання до суду апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 18.05.2011р. - ухвали суду від 11.08.2011р., яка була направлена на адресу відповідача: пр. Леніна, б. 158, оф. 014, м. Запоріжжя. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 11.08.2011 р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Позивач в судовому засіданні 29.08.2011р.надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем адресою відповідача визначено адресу 69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, б. 12, оф. 4, яка була зазначена у видатковій накладній № П-00000210 від 19.05.2010р., довіреності № 2689 від 11.05.2010р., видатковій накладній № П-00000248 від 08.06.2010р. та довіреності № 2745 від 08.06.2010р. під час виконання сторонами умов укладеного договору № 31 від 24.12.2008р.

В матеріалах справи на аркуші «3»є поштове повідомлення про вручення відповідачеві - товариству з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя ухвали суду про порушення справи та поштове повідомлення на аркуші 39 матеріалів справи в підтвердження отримання відповідачем копії рішення суду від 29.06.2011р. в яких визначено адресою відповідача: 69035, м. Запоріжжя, пр.-т. Маяковського, б. 12, оф. 4.

В силу ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (з змінами), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

          Згідно ч. 1 ст. 16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

          За змістом ч. 2 ст. 17 Закону, в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи:

повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; види діяльності; відомості про органи управління юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата затвердження передавального акта або розподільчого балансу; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників; дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом тощо.

          При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач у скарзі зазначає про зміну місцезнаходження ТОВ «Корал, ГМБХ»та неналежне повідомлення відповідача про дату слухання справи.

З доданої відповідачем до скарги довідки АА № 479526 з ЄДРПОУ від 04.05.2011р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 472532 виданої 31.05.2011р. та свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 527843 вбачається, що 26.04.2011р. відповідачем було змінено місцезнаходження юридичної адреси про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за № 11031070031020504.

Згідно вищенаведених документів місцезнаходженням юридичної адреси відповідача - ТОВ «Корал, ГМБХ»є: 69057, м. Запоріжжя, Орджонікізевський район, пр-т Леніна, б. 158, оф. 014.

Отже, ухвала суду про порушення справи № 11/5009/2961/11 від 30.05.2011р. була отримана не відповідачем по справі, а невідомою особою, в результаті чого суд першої інстанції не звернув на це уваги та не з’ясувавши місцезнаходження відповідача під час розгляду справи та не повідомивши належним чином відповідача про час і місце засідання суду, розглянув справу по суті за відсутності відповідача.

Таке порушення норм процесуального права, відповідно до ч. 3 п.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

При прийнятті нового рішення по справі, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2008р. між сторонами був укладений договір № 31 відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а останній, в свою чергу –прийняти та оплатити вартість цього товару.

Додатковими угодами до договору № 1 від 29.07.2009р., № 2 від 07.09.2009р. та № 3 від 16.04.2010р. сторонами узгоджувались ціни на товар, що поставляється відповідачу.

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних: № П-00000210 від 19.05.2010р. та № П-00000248 від 08.06.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22558,36 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2689 від 11.05.2010р. та № 2745 від 08.06.2010р., виданими на представника відповідача Дубова О.М.

Згідно п. 6.1 договору № 31 відповідач (покупець) зобов’язався здійснити передплату у розмірі 50% від заявленої потреби, а кінцевий розрахунок здійснюється протягом 3-ох днів календарних днів з моменту отримання усієї партії продукції.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті поставленої продукції виконав частково, у зв’язку з чим залишок несплаченої суми за поставлений товар, з урахуванням здійснених оплат, склав 10 880,52грн.

Згідно акту звірки заборгованості, підписаного обома сторонами, за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 10 880,52грн.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому заборгованість за поставлений за договором № 31 від 24.12.2008р. в сумі 10 880,52грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Позивач в позовній заяві, посилаючись на ст. ст. 1, 3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, просить стягнути з відповідача на підставі п. 8.1 договору № 31 від 24.12.2008р. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 882грн.06коп., що нарахована по видатковій накладній № П-00000210 від 19.05.2010р. за період з 23.05.2010р. по 18.11.2010р. в сумі 273,29грн. та по видатковій накладній П-000000248 від 08.06.2010р. за період з 12.06.2010р. по 08.12.2010р. в сумі 608грн.77коп.

Вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          По-перше, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачає, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 цього Закону закріплює, розмір пені, передбачений статтею 1 даного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як видно з зазначених статей Закону та Господарського кодексу України, розмір пені встановлюється за згодою сторін.

Умовами наданого позивачем договору № 31 від 24.12.2008р. не передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені, пункт 8.1. даного договору, на який посилається відповідач носить узагальнений характер встановлення відповідальності сторін відповідно до діючого законодавства та не містить узгодженого сторонами розміру пені, тобто сторони не узгодили пункт договору стосовно стягнення пені та її розміру, як того вимагають приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст. 343 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем розраховано три відсотки річних та індекс інфляції окремо по кожній видатковій накладній, а саме:

- 3% річних по видатковій накладній № П-00000210 від 19.05.2010р. за період з 23.05.2010р. по 17.05.2011р. в сумі 97,59грн. та по видатковій накладній П-000000248 від 08.06.2010р. за період з 12.06.2010р. по 17.05.2011р. в сумі 211грн.89коп., що загалом становить 309грн.48коп.;

- індекс інфляції по видатковій накладній № П-00000210 від 19.05.2010р. за період з червня 2010р. по квітень 2011р. в сумі 319,92грн. та по видатковій накладній П-000000248 від 08.06.2010р. за період з липня 2010р. по квітень 2011р. в сумі 765грн.82коп., що загалом становить 1 085грн.74коп.;

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період нарахування 3% річних та індексу інфляції розрахований з урахуванням кінцевого терміну здійснення оплати передбаченого п. 6.1. договору № 31 від 24.12.2008р. та з урахуванням листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2011 року у справі № 11/5009/2961/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подання позову, понесені позивачем та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2011р. у справі № 11/5009/2961/11 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.06.2011р. у справі № 11/5009/2961/11 –скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпак» м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»м. Запоріжжя про стягнення 13157,80грн., з яких: 10880,52грн. - основний борг, 882,06грн. - пеня, 309,48 грн. - 3% річних та 1085,74грн. - індекс інфляції - задовольнити частково в сумі 12275,74грн., з яких: 10880,52 грн. - основний борг, 1085,74 грн. - індекс інфляції, 309,48 грн. - 3% річних.

В стягненні суми пені у розмірі 882,06грн. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Корал, ГМБХ»(69057, м. Запоріжжя, Орджонікізевський район, пр-т Леніна, б. 158, оф. 014, код ЄДРПОУ 35365973) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпак»(49033, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Героїв Сталінграду, б.106-А, код ЄДРПОУ 24429825) 10880,52грн. основного боргу, 1085,74 грн. індексу інфляції, 309,48 грн. 3% річних, 122,76 грн. державного мита, 220,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Н.В.Акулова

          І.В.Зубченко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

4 ДАГС