Постанова № 19916148, 22.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.08.2011 р. справа №17/82

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.

суддівАкулової Н.В., Бойко І.А.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №19 від 20.05.2011р. від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 30.05.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно експедиційна компанія «Енерготранс», м. Київ на рішення

господарського суду Донецької області

від06.07.2011р. (повний текст підписано 07.07.2011р.)

у справі№17/82 (суддя Татенко В.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно експедиційна компанія «Енерготранс», м. Київ

доВідкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр», смт. Тельманове, Тельманівський район, Донецька область

простягнення 509299,84грн., з яких: 476371,64грн. сума основного боргу, 18408,83грн. пеня, 3% річних 3563грн., інфляційні 10956,37грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр», смт. Тельманове, Тельманівський район, Донецька область про стягнення 509299,84грн., з яких: 476371,64грн. сума основного боргу, 18408,83грн. пеня, 3% річних 3563грн., інфляційні 10956,37грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. (повний текст підписано 07.07.2011р.) у справі №17/82 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ВАТ «Тельманівський карєр»на користь ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»суму заборгованості у розмірі 476371,64грн., пені у розмірі 18408,83грн., 3% річних у розмірі 3563грн., інфляційних у розмірі 10956,37грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат та розстрочено виконання рішення у частині стягнення сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних у загальній сумі 509299,84грн., відповідно до наступного графіку: у липні 2011р. 15000грн., у серпні 2011р. 15000грн., у вересні 2011р. 15000грн., у жовтні 2011р. 20000грн., у листопаді 2011р. 20000грн., у грудні 2011р. 5000грн., у січні 2012р. 5000грн., у лютому 2012р. 5000,00 грн., у березні 2012р. 15000грн., у квітні 2012р. 15000грн., у травні 2012р. 35000,00 грн., у червні 2012р. 35000грн., у липні 2012р. 35000грн., у серпні 2012р. 35000,00 грн., у вересні 2012р. 35000грн., у жовтні 2012р. 35000грн., у листопаді 2012р. 35000грн., у грудні 2012р. 10000грн., у січні 2013р. 10000грн., у лютому 2013р. 10000грн., у березні 2013р. 15000грн., у квітні 2013р. 15000грн., у травні 2013р. 37150грн., у червні 2013р. 37149,84грн.

Судове рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог. Задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці, господарський суд враховував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. у справі №18/72 просить скасувати в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, такі як зупинення виробництва, важке фінансово-економічне становище, неплатоспроможність, економічна криза, не є виключними. На думку скаржника, зазначені в заяві про розстрочку виконання рішення обставини не є доведеними.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. порушене апеляційне провадження у справі №17/82.

У судовому засіданні 17.08.2011р. позивач підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. у справі №18/72 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Водночас, у судовому засідання представник відповідача вказав, що наразі відповідачем не здійснено перших двох платежів за графіком, затвердженим судом в оскаржуваному рішенні, посилаючись на те, що у звязку з апеляційним переглядом рішення не набрало законної сили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20 липня 2006 року між сторонами був укладений договір про транспортне експедирування №Э-20/07/06-4, за умовами якого Експедитор - ЗАТ „ТЕК „Енерготранс” за плату та за рахунок Клієнта - ВАТ «Тельманівський карєр»здійснює транспортно-експедиторські послуги, повязані з перевезенням вантажів, як у вагонах парку УЗ, так і у власному рухомому складі.

Відповідно до додатку до договору №б/н від 27.09.2008р. ЗАТ „ТЕК „Енерготранс” було замінено його правонаступником ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс».

Додатковою угодою №7 від 07.05.2009р. до договору внесені зміни до п.3.2 договору, а саме: «за організацію перевезення вантажів, Клієнт виплачує експедитору винагороду у розмірі 3% від вартості організації перевезень та інших послуг наданих по даному договору».

Відповідно до п.п.2.3.3 п.2 договору, Клієнт здійснює оплату наданих Експедитором послуг у порядку встановленому даним договором.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 договору, Клієнт для організації перевезення вантажів здійснює авансові платежі, які здійснюються Клієнтом на суму вартості перевезення вантажів та виплати винагороди Експедитору, згідно п.п.3.2 п.3 договору зі змінами від 07.05.2009р. (додаткова угода №7).

Згідно п.п.4.3 п.4 договору у разі порушення строків оплати, Клієнт сплачує Експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, а також 3% річних та інфляційні.

Додатковою угодою №б/н від 26.09.2008р. до договору внесені зміни до п.6.1. договору, а саме: «Дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дійсного договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії, він вважається щорічно продовженим на тих же умовах, які передбачені договором та додатковими угодами до нього».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем належним чином були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами по наданню експедиторських послуг, які підписані сторонами без заперечень та на підставі яких відповідачу були виставлені рахунки-накладні на загальну суму 476371,64грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором транспортного експедирування №Э-20/07/06-4 від 20.07.2006р. щодо своєчасної оплати наданих послуг, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 476371,64грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у розмірі 18408,83грн., 3% річних у розмірі 3563грн., інфляційних втрат у розмірі 10956,37грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, вірно із дотриманням положень п.п.4.3 п.4 договору, визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду на 24 місяці, мотивуючи його скрутним фінансовим становищем, що підтверджує декларацією з податку на прибуток підприємства, балансом на 31.03.2011р. (форма №1), звітом про фінансові результати за 1 квартал 2011р. (форма №2), довідкою б/н від 04.07.2011р., переліком кредитних договорів, за якими у відповідача існують зобовязання, зокрема, зі сплати процентів.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що ВАТ «Тельманівський карєр»є підприємством основним видом діяльності якого є видобування та виготовлення щебеневої продукції. На теперішній час, у період після кризового стану економіки у країні, значно зменшилась кількість замовлень на продукцію ВАТ «Тельманівський карєр»та значно зменшились обєми виробництва. Так, Баланс за 2010 рік є не прибутковим. ВАТ «Тельманівський карєр»є також сезонним підприємством, і тому у зимовий період зріст прибутків значно знизився. У звязку цим ВАТ «Тельманівський карєр»не має можливості своєчасно та у повному обсязі виконувати свої грошові зобовязання, та здійснити погашення заборгованості одноразово повною сумою.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Отже, для застосування передбачених цією нормою заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

В своїй заяві відповідач зазначив, що наразі він не має можливості виконати рішення суду єдиним платежем та в підтвердження викладеного надав фінансову звітність за 1 квартал 2011 року.

Отже, в обґрунтування клопотання про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилається на скрутне фінансове становище, недостатність обігових коштів, зростання як кредиторської та дебіторської заборгованості, а також на те, що одноразове стягнення з боржника всієї суми боргу призведе до наслідків, що негативно скажуться на господарській діяльності його підприємства. Разом з тим, відповідач посилається на те, що його діяльність характеризується сезонністю виробництва.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, слід враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення, на відсутність у нього коштів для погашення боргу перед позивачем у повному обсязі.

Водночас, спір у справі №17/82 був доведений до суду саме з вини відповідача та заборгованість у сумі 476371,64грн. виникла ще наприкінці 2010 року та досі несплачена. До того ж чергове перенесення строку виконання відповідачем зобовязання у повному обсязі на більш пізній термін може призвести, наприклад, до блокування роботи підприємства позивача, а відтак і припинення його виробничого циклу, зупинки діяльності, банкрутства та інших негативних наслідків. Втім, при прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було досліджено майновий стан позивача та наслідки розстрочки виконання рішення для фінансового стану позивача.

Отже, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату, не представлено доказів (документів). Крім того, рахунків, банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у відповідача як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції не було наведено належних доказів на підтвердження обставин, на які посилався відповідач у своєму клопотанні, як на підставу для розстрочки виконання рішення, а також те, що матеріали справи не свідчать про вжиття відповідачем дієвих заходів щодо виконання судового рішення, в той час, як надання такої розстрочки може призвести до порушення майнових інтересів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині надання розстрочки виконання рішення, та залишення без задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення. В іншій частині рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству та підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно експедиційна компанія «Енерготранс», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. (повний текст підписано 07.07.2011р.) у справі №17/82 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. (повний текст підписано 07.07.2011р.) у справі №17/82 скасувати в частині надання розстрочки виконання рішення на 24 місяці.

Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Тельманівський карєр», смт. Тельманове, Тельманівський район, Донецька область в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду на 24 місяці.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011р. (повний текст підписано 07.07.2011р.) у справі №17/82 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр»(87100, смт. Тельманове Донецької області, вул. Леніна, 117; п/р26000301711641 у Кальміуському відділенні ПІБ у м. Донецьку, МФО 335322, код ЄДРПОУ 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; п/р26000001300026 в „Европромбанк”, МФО 377090, код ЄДРПОУ 32382179) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у сумі 2546,50грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Акулова

І.А. Бойко

Надруковано 6 примірників: 2 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС