Постанова № 19915844, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 року Справа № 28/5005/10251/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 08.12.2011 року:

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов. від 01.09.2011 року

відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов.№31/10 від 31.10.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011р. у справі №28/5005/10251/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУкраїна»(м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 27004,60 грн. заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року (підписано 21.10.2011р.) у справі №28/5005/10251/2011 (суддя Манько Г.В.) задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУкраїна»(м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(м. Дніпропетровськ) про стягнення 124 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1321 грн. 54 коп. пені, 198 грн. 23 коп. 3% річних і 25360 грн. 29 коп. штрафу за договором поставки №10/06-1 від 10.06.2010р. та судових витрат по справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(м. Дніпропетровськ) подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року по справі №28/5005/10251/2011 в частині стягнення 25360 грн. 29 коп. штрафу та судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення. При винесенні рішення господарським судом не враховано, що затримка розрахунку за спірним договором виникла через прострочення платежів контрагентів скаржника. Скаржник є постачальником продуктів харчування на школи-інтернати і лікарні області та міста Дніпропетровська. За укладеними із цими установами договорами, оплата за отриманий товар здійснюється за рахунок бюджетних коштів тільки в кінці поточного місяця. Відповідач вважає, що несвоєчасне виконання ним зобовязань з оплати товару за спірним договором не спричинило у позивача збитків. Посилаючись на п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 42 листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., п. 4.9 договору, сторона звертає увагу на те, що оскільки сума штрафу складає 45% від суми, вже сплаченої по договору, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Судом не розглянута заява відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та не надана їй належна оцінка.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУкраїна»(м. Дніпропетровськ) позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження.

08.12.2011 року від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких відповідач зазначив, що позивач не вжив заходів щодо зменшення своїх збитків, хоча міг це зробити, виходячи із умов договору зупинити поставку до повної оплати прострочених платежів. Крім того, відповідач наполягає, що прострочення в оплаті виникло не з його вини, а через прострочення планетів контрагентів скаржника, які є бюджетними організаціями та фінансуються за кошти бюджету. Крім того, скаржник вважає, що суд при розгляді позову не врахував, що борг за укладеним сторонами договором відсутній і несвоєчасне виконання зобовязань з оплати товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.30 13 грудня 2011 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до укладеного 10.06.2010р. між сторонами у справі договору поставки №10/06-1 товариство з обмеженою відповідальністю “ДАН-Україна” (постачальник) зобовязався передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(покупцю) товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що покупець зобовязується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретні партії товару) протягом 14 календарних днів з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару).Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переводу на поточний рахунок постачальника у межах строку, зазначеного у п.3.3 даного договору. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.(п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується видатковою накладною, підписаною вповноваженими представниками сторін.

На виконання укладеного договору позивач поставив відповідачу спред солодко вершковий 72,5% і масло солодковершкове «Селянське», що підтверджується копіями видаткових накладних №РН-0000179 від 18.10.2010р., № РН-0000188 від 20.10.2010р., № РН-0000193 від 25.10.2010р., № РН-0000220 від 04.11.2010р., підписаними сторонами. Загальна вартість товару склала 56356,20 грн.

З наданих платіжних доручень №1952 від 22.12.2010р., №1953 від 22.12.2010р., №1954 від 22.12.2010р. і №1964 від 24.12.2010р. вбачається, що оплата товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, проте з порушенням строків оплати товару, визначених п. 3.3. договору, оскільки згідно останньої видаткової накладної останній день розрахунку відповідача з позивачем 18.11.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно з п. 3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 10% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в день постачання, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі сорока пяти відсотків від простроченої суми (п. 6.2. договору).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено: “Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання”.

Друга частина цієї статті визначає правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене обґрунтованим є і рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 198,23 грн. 3% річних і 124,54 грн. інфляційних. При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що місцевому господарському суду не надано право зменшувати ці нарахування, оскільки останні не є санкціями і на інфляційні втрати і річні не розповсюджується ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) , яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не заперечував проти порушення строків сплати вартості поставленої продукції, але в заяві від 18.10.2011р. просив господарський суд зменшити суму штрафних санкцій та виключити % річних і інфляційні, оскільки вони не передбачені договором. Відповідач вказав, що є постачальником продуктів харчування на школи-інтернати і лікарні області та міста Дніпропетровська і працює за бюджетні кошти.

Суд не розглянув зазначену заяву. Разом з тим слід було врахувати, що відповідно до ч.3 с.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В силу ж ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач є постачальником продуктів харчування у комунальні та лікарняні заклади м. Дніпропетровська і причиною несвоєчасного виконання зобовязань є несвоєчасний розрахунок цих установ перед відповідачем.

Нарахування та стягнення штрафу у розмірі 45% від простроченої суми є занадто надмірним у порівнянні з сумою заборгованості. Крім того, заборгованість була погашена.

За таких обставин, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає за можливим частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача і зменшити розмір нарахованого штрафу до 5635,60 грн. (10% від суми заборгованості). При цьому, оскільки вимоги про стягнення штрафу були обґрунтованими, сума стягненого державного мита і інформаційно-технічних витрат зменшенню не підлягають.

В іншій частині рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки прийнято на підставі повністю досліджених матеріалів справи і у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 83 ч.3, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Українські технологічні системи»(м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року у справі №28/5005/10251/2011 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

„Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Українські технологічні системи” (49041 м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 2, буд. 28, кв. 44, ідентифікаційний код 25535676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ДАН-Україна” (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 122, ідентифікаційний код 36961237) інфляційні втрати 124 грн. 54 коп., пеню 1321 грн. 54 коп., 3% річних у сумі 198 грн. 23 коп., штраф в сумі 5635 грн. 60 коп., витрати по справі державного мита в сумі 270 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити”.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат