Постанова № 19915792, 24.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011 року Справа № 35/5005/8326/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Алексєєві О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність №б/н від 03.10.11;

від відповідача: ОСОБА_2., юрисконсульт, довіреність №157 від 12.04.11.

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ВВС” та публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року у справі № 35/5005/8326/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ВВС”, м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення 50 000 грн. моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року (суддя Широбокова Л.П.) у справі № 35/5005/8326/2011 позов задоволено частково.

Зобовязано публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго” (боржник) - поновити енергопостачання до будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС” (стягувач) за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 33Б, код ЄДРПОУ 19153479.

Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

В задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди 100000 грн. та визнання дій публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго” щодо складання документів ненормативного характеру акту про порушення від 28.03.2011 року та протоколу від 27.05.2011 року, а також відключення будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС” за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 33Б неправомірними - відмовлено.

В решті вимоги залишено без розгляду.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “ВВС” з державного бюджету сплачене державне мито 4915 грн.

Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що вимоги позивача про визнання актів та дій відповідача неправомірними не відповідають способам захисту порушеного права в розумінні ч.2 ст.20 ГПК України, ст.16 ЦК України, оскільки відповідач не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, визнання актів та дій яких неправомірними передбачено ч.2 ст.20 ГК України, а між сторонами наявні рівноправні господарські відносини.

Надаючи оцінку вимогам відповідача, викладеним в акті № 674/03.121 від 28.03.2011 року, суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем умов договору №7312/22-114 від 04.04.2008 року, тому припинення електропостачання позивачу є неправомірним.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд дійшов висновку про недоведеність вимог про спричинення позивачу моральної шкоди, не надавши належну оцінку оприлюдненій на інтернетсайті відповідача негативної інформації відносно ТОВ фірми “ВВС”.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року у даній справі скасувати в частині покладення на них обовязку поновити енергопостачання до будівлі позивача.

Посилається на неправильне застосування судом положень п.п.3.1, 3.7

Правил користування електричною енергією, не застосування п.8.1 Правил, вимог “Правил улаштування електроустановок”, порушення ст.ст.43,82 ГПК України, невідповідність рішення вимогам ст.84 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”) - енергопостачальник (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “ВВС”- споживач (надалі позивач) було укладено договір № 7312/22-114 від 04.04.2008 року (надалі договір) про постачання електричної енергії строком дії до 01.07.2008 року, який відповідно до п. 9.8.1. вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до умов договору відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю 14 кВт, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

28.03.2011року працівниками відповідача при перевірці обєкта позивача за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 33Б було виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “ВВС” п.п. 3.3.4, 6.40 Правил користування електричної енергії, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електромережі поза розрахункового лічильника, самовільне підключення трьохфазне, виконане кабелем АВВГ 4х35 кв. мм від опори ВЛ-0,4кв № 41318 відкрито по повітрю, про що був складений акт №В 003887 від 28.03.2011р. Акт складений трьома представниками Відповідача (ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.) у присутності представника позивача, який від підпису відмовився.

На підставі Акту №Б 003887 від 28.03.2011року комісією позивача було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 5-34 від 27 травня 2011 року, про нарахування вартості недорахованої електричної енергії за період з 16.11.2009 року (дати останньої технічної перевірки засобів обліку відповідно до акту №039693 від 16.11.2009 року) по 28.03.2011року (дня усунення порушення відповідно до акту від 28.03.2011року) в розмірі 259194,12 грн., яка повинна бути сплачена в строк до 27.06.2011року.

28.03.2011року представниками відповідача був також складений акт №674/03.121 про невідповідність розрахункового обліку метрологічним характеристикам, вимогам ПУЕ та ПКЕЕ, відповідно до якого позивачу були встановлені вимоги по перенесенню вузла обліку на межу балансової належності в РУ0,4кВ. ТП-711, встановленню електролічильника в окрему металеву шафу зі скляним оглядовим віконцем для зняття показів та можливості його опломбування, а також встановлення ввідного автомату відповідно договірній потужності з номіналом 32А. По вище зазначеному було встановлено строк виконання до 07.04.2011року. Акт складений трьома представниками відповідача, які складали попередні акти від 28.03.2011року та представником позивача ОСОБА_6., який від підпису акту відмовився.

У зв`язку із невиконанням вимог акту №674/03.121 від 28.03.2011року відповідач надіслав позивачу повідомлення від 12.04.2011року про припинення подачі електроенергії, а 18.04.2011року з цих підстав припинив постачання електроенергії, що стало причиною звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо складання документів ненормативного характеру - акту про порушення від 28.03.2011року та протоколу від 27.05.2011року, господарський суд правомірно послався на те, що дані акти стосуються застосування господарсько-оперативних санкцій щодо позивача. У разі незгоди з ними, відповідно до ст.ст.235-237 ГК України, заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до п.п. 6.40 6.42 Правил користування електричною енергією також передбачено можливість оскарження рішення комісії енергопостачальника, яке приймається за результатами розгляду актів про порушення споживачем Правил користування електричною енергією.

Таким чином, є обґрунтованим висновок господарського суду про залишення без розгляду цієї частини заявлених позивачем вимог.

Відповідно до п. 3.1.2. договору сторін відповідач вправі обмежувати або припиняти електропостачання позивачу згідно розділу 6 договору та відповідно до порядку, передбаченого Правилами користування електричною енергією, зокрема, у разі невиконання обґрунтованих вимог Постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів. Вказані положення кореспондуються з п.п. 6 п.7.5 Правил.

Разом з тим, відповідно до п.3.1 Правил розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень. Місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з ПУЕ та проектними рішеннями. Засоби обліку мають бути встановлені таким чином, щоб для контролю за обсягом споживання електричної енергії забезпечити технічну можливість безперешкодного доступу до засобів обліку (П. 3.7 Правил).

Розділом 5 Правил визначено порядок укладання та зміни договору на постачання електричної енергії, зокрема, істотною умовою та невідємним додатком до договору є “Однолінійна схема електропостачання”(Додаток №10), в якій визначено елементи електроустаткування та засоби обліку і місця їх розташування. Схема енергопостачання та місця розміщення приладів обліку виконується на підставі технічних умов, що видаються енергопостачальником.

Розміщення приладу обліку та його облаштування відповідає укладеним сторонами умовам договору та вище вказаній схемі, що не заперечується представниками відповідача. Доказів внесення змін до договору в цій частині чи надання споживачу нових технічних умов для забезпечення енергопостачання суду не надано. Також, із жодного акту перевірки не вбачається, що позивач використовував інший ввідний автомат, ніж визначено умовами договору (відповідно договірній потужності з номіналом 32А).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги, виставлені позивачу в акті 674/03.121 від 28.03.2011року безпідставні, оскільки останнім не доведено порушення позивачем умов договору в цій частині.

При розгляді апеляційної скарги представник відповідача доводив, що вимоги електропостачальника щодо перенесення вузла обліку повязані з неможливістю перевірки та зняття показників засобу обліку електричної енергії, раніше встановленим самовільним підключенням позивача поза засобом обліку, про що складено акт від 28.03.2011 року №В 003887.

Однак в даному випадку суд правомірно виходив саме з умов договору, який є обовязковим для виконання обома сторонами та положення якого кореспондуються з вимогами Правил користування електричною енергією.

В звязку з цим колегія суддів вважає за неможливе прийняти доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Дніпропетровській області на скаргу представника позивача зазначено, що для поновлення постачання електроенергії необхідно виконати вимоги акту №674/03.121 від 28.03.2011 року, оскільки цим вимогам господарський суд надав належну оцінку та визнав їх безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000,00 грн., обґрунтовуючи вимоги порушенням його права на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4, заподіяння моральної (немайнової) шкоди юридичній особі може полягати у приниженні її ділової репутації, посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Ділова репутація юридичної особи може бути погіршена шляхом поширення неправдивих, недостовірних відомостей про неї. Під діловою репутацією юридичної особи слід розуміти оцінку оточуючими їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає на оприлюднення на інтернетсайті відповідача негативної інформації відносно ТОВ фірми “ВВС”. Однак яка це інформація та яким чином вона вплинула на ділову репутацію позивача, ним належними та допустимими доказами не доведено.

Отже, розглядаючи спір, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача по обмеженню електропостачання позивача порушують умови п.3.1.2 договору сторін, вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не доведені, а вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо складання документів ненормативного характеру - акту про порушення від 28.03.2011року та протоколу від 27.05.2011року слід залишити без розгляду.

При розгляді апеляційних скарг сторонами не спростовано висновки оскаржуваного судового рішення, підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірми “ВВС” та публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року у справі № 35/5005/8326/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Постанову підписано в повному обсязі 09.12.2011 року.