Постанова № 19915681, 28.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 року Справа № 5013/1373/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мороза В.Ф. (доповідача),          

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі: Єрьоміна К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.09.11;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.09.11

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2011р у справі № 5013/1373/11

за позовом: публічного акціонерного товариства “Банк”Фінанси та Кредит” від імені та в інтересах якого діє філія “Придніпровське регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, м. Кіровоград

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Олександрія

про стягнення 3624264 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2011р. (суддя Мохонько К.М.) частково задоволено позов про стягнення з відповідача 2540745 грн. 70 коп. боргу по кредиту, 946870 грн. 57 коп. процентів за користування кредитом та 120981 грн. 08 коп. пені, у тому числі 31298 грн. 27 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 89682 грн. 81 коп. пені за прострочення сплати процентів. Відмовлено у позові щодо стягнення 3867 грн. 19 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 11800 грн. 08 коп. пені за прострочення сплати відсотків з мотивів спливу позовної давності що стягнення вказаної суми, про застосування якої заявлено відповідачем. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивовано невиконання відповідачем зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за укладеним між сторонами кредитним договором № МБИ17-08/6 від 26.06.08р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового про відмову у позові в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність у договорі умов, які передбачають відповідальність та обов’язки кредитодавця щодо видачі кредиту та права позичальника щодо видачі та погашення кредиту, що свідчить про наявність підстав для визнання у судовому порядку вказаного кредитного договору недійсним. Також посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано незадоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення спору у справі про визнання недійсним вказаного кредитного договору (справа №5013/1479/11).

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 26.06.08р. укладено договір відновлювальної кредитної лінії № МБИ17-08/6, відповідно до умов якого банк (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2776000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту (Додаток № 1 до договору) із кінцевим строком погашення до 25 червня 2023 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 24 % річних, а у випадку порушення позичальником строків погашення згідно встановленого графіку (Додаток 1 до договору) та за період з 25 червня 2023 року до дня фактичного повернення кредиту у розмірі 48% річних від суми своєчасно невиконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4. договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами проводиться щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Згідно п. 7.1. договору за прострочення повернення кредитних коштів чи сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

На підставі заявок позичальника згідно платіжних доручень банком надано відповідачу кредит у загальному розмірі 2672565 грн. (а.с. 30-35, 39-41 т. І), що не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що підлягає застосування до відносин кредитування в силу положень ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання відповідачу кредитних коштів згідно кредитного договору, тоді як відповідачем не надано доказів своєчасного та у повному обсязі їх повернення згідно встановленого графіку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вимоги банку дострокове повернення всієї суми кредиту та як наслідок стягнення з відповідача 2540745 грн. 70 коп. борг за кредитом та 946870 грн. 57 коп. відсотків за користування кредитом згідно розрахунку станом на 29.07.11р.

Також враховуючи встановлену п.7.1. договору пеню, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про її стягнення у тому числі 31298 грн. 27 коп. за прострочення сплати кредиту та 89682 грн. 81 коп. за прострочення сплати процентів, застосувавши на підставі заяви позивача скорочену позовну давність до вимоги про її стягнення.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для визнання недійсним кредитного договору. Кредитний договір містить достатні та необхідні умови для його виконання. Посилання відповідача на відсутність у договорі умов, які передбачають відповідальність та обов’язки кредитодавця щодо видачі кредиту та права позичальника щодо видачі та погашення кредиту не є обставинами, з якими закон пов’язує нікчемність кредитного договору. Також не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про відмову у позові посилання відповідача на відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5013/1479/11 про недійсність кредитного договору. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р у справі №5013/1479/11 відмовлено у позові фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 до банку про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії № МБИ17-08/6 від 26.06.08р.

Відтак доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, покладених в обґрунтування рішення і судовою колегією відхиляються як необґрунтовані. Обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання зобов’язань за договором. Рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.09.11 у справі № 5013/1373/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                        В.Ф.Мороз

Суддя:                                                                      І.М.Науменко

                    Суддя:                                                                      О.В.Голяшкін