Постанова № 19915569, 24.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011 року Справа № 5013/1247/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. доповідач,

суддів: Голяшкіна О.В., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність №ЦПХ18/814 від 25.05.2011р.;

від відповідача:ОСОБА_2., представник, довіреність №4/2 юр-77 від 23.09.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011р. у справі №5013/1247/11

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область

про стягнення 75368 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 рокудержавне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” (далі ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”) про стягнення по договору поставки №ЦХП-02-04010-01 від 31.05.2010р. 75368, 00 грн. штрафу та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011р. у справі №5013/1247/11 (суддя Мохонько К.М.) позов задоволено: стягнуто з ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” на користь позивача 75368, 00 грн. штрафу, 753, 68 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що в порушення умов абзацу 3 п. 5.2. договору №ЦХП-02-04010-01 від 31.05.2010р., укладеного між сторонами, відповідач не поставив позивачу продукцію за письмовою рознарядкою замовника у встановлені договором строки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” подало апеляційну скаргу, просить скасувати частково рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011р. по справі №5013/1247/11, винести нове рішення, яким зменшити розмір штрафу з 75368, 00 грн. до 7536, 80 грн.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рознарядку в липні 2010р. не виконано з причини відсутності сировини на ринку України, рознарядку в серпні місяці виконано в строки; було вжито всі можливі заходи для поставки в обумовлені строки продукції позивачу; порушення зобов'язання щодо строків поставки продукції не завдало збитків ні позивачу ні іншим учасникам господарських відносин; значний розмір штрафних санкцій негативно позначиться на фінансово-господарській діяльності; наявні всі підстави, передбачені ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України для зменшення розміру суми штрафу.

В відзиві на апеляційну скаргу державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” просить суд в задоволенні апеляційної скарги ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” відмовити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011р. залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31 травня 2010 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (замовник) та ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів” (постачальник) укладено договір №ЦХП-02-04010-01, за умовами якого постачальник зобов'язав поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити стрічку діаграмну швидкостемірну (діаграмна сітка №51-1-427А та №51-1-427АБ) виробництва ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”, м. Олександрія Кіровоградської області (п. 1.1., п.1.2., п.1.3. договору).

В п.5.2. договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться партіями протягом 2010р. тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного звязку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 10 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

В специфікації №1 до договору сторони визначили найменування продукції, кількість, загальну суму.

На виконання п. 5.2 договору та специфікації позивач (замовник) направив на адресу відповідача письмову рознарядку від 02.07.2010р. №ЦХП-20/5265 на відвантаження в липні 2010р. стрічки швидкостемірної СЛ-2 в кількості 25 000 кв. м. на загальну суму 145 000,00 грн.

30.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача письмову рознарядку №ЦХП-20/5803 на відвантаження в серпні 2010р. стрічки швидкостемірної СЛ-2 в кількості 40 000 кв. м. на загальну суму 231 840,00 грн.

Доказом відправки рознарядок є описи вкладення та фіскальні чеки поштового відділення від 07.07.2010р. та від 04.08.2010р. (а.с.20-23).

Відповідач в порушення абзацу 3 п. 5.2 договору протягом 10 календарних днів з дати рознарядки не поставив позивачу стрічку швидкостемірну.

За п. 5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата приймання продукції замовником на матеріальному складі ДП “Укрзалізничпостач” у м. Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або актом прийому-передачі і довіреністю.

За видатковими накладними від 25.08.2010р. №00970 та від 30.08.2010р. №00981 постачальником передано на склад ДП “Укрзалізничпостач” відповідно 24 255 кв. м. та 15 745, 17 кв. м. стрічки швидкостемірної СЛ-2.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 10.1. договору, за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. договору постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

В претензії від 21.08.2010р. позивач вимагав від відповідача, з посиланням на пункт 5.2 договору, сплатити штраф за несвоєчасно поставлену продукцію.

У відповіді від 07.09.2010р. відповідач визнавав факт порушення термінів постачання, пославшись на відсутність паперу-основи марки БС-87, з якої виробляється стрічка швидкостемірна СЛ-2.

Сума штрафу за порушення строків поставки продукції на підставі пункту 10.1 договору нарахована позивачем в розмірі 75 368 грн. (145 000 грн. + 231 840 грн. = 376 840 грн. х 20 % = 75 368 грн.).

Оскільки порушення строків поставки продукції підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 75368, 00 грн. штрафу.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не довів наявність непереборної сили при вчиненому ним порушенні зобов'язання перед позивачем. Посилання відповідача на відсутність в Україні основи-паперу для швидкостемірної стрічки не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Щодо вимоги скаржника про зменшення розміру штрафу, то слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду у виняткових випадках.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваного з нього штрафу, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, невідповідності розміру наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваного з нього штрафу та відсутність правових підстав для зменшення штрафу.

Отже, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011р. у справі №5013/1247/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 28.11.2011р.)