Постанова № 19915368, 07.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2011 року Справа № 5013/603/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Мороза В.Ф., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №510-ГО від 27.12.10;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 22.10.10;

розглянувши апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2011р. у справі №5013/603/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий

банк”, м.Київ

до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою

відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінвест-технології”,

м.Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 284 229 164 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2011р. (суддя Макаренко Т.В.) у справі №5013/603/11 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ “Український промисловий банк”.

Стягнуто з ПзІІ в формі ТОВ "Кіровоград-Нафта" на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованість за Генеральним договором №363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 01.12.2007р. у сумі 284 229 164,02 грн., державне мито в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування вищезгаданого рішення місцевим господарським судом покладено неналежне виконання Позичальником /ТОВ “Євроінвест-технології”/ умов укладених в рамках генеральної угоди №363-07 від 01.12.2007р. кредитних договорів, а саме, відсутність доказів погашення кредитної заборгованості, що за умовами наведених вище правочинів є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції при його прийнятті не було взято до уваги наявність відкритого виконавчого провадження з виконання наказу у іншій справі №34/313 про стягнення з ТОВ “Євроінвест-технології” на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованості за генеральним договором №363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 01.12.2007р., що тягне за собою подвійне стягнення спірної заборгованості, чим порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ “Євроінвест-технології” та ТОВ "Кіровоград-Нафта"; наполягає на неправомірній зміні обтяження іпотечного майна без відома Іпотекодавця; вважає звернення стягнення Банком на предмет іпотеки достроковим.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, 03.12.2007р. між ТОВ "Український промисловий банк” (далі - Банк/Позивач) та ТОВ "Євроінвест-технології" (далі - Позичальник/Боржник/третя особа) укладено Генеральний договір №363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі- Генеральний договір) на цілі, що відповідають статутній діяльності Позичальника та не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п.2.2. Генерального договору, сторони (Банк та Позичальник) домовились, що кожна кредитна операція буде здійснюватись Банком за письмовою заявою Позичальника і проводитись на підставі кредитних договорів, укладених сторонами в межах встановленого Генеральним договором ліміту.

Згідно з п.2.4. Генерального договору, на момент укладення останнього ліміт кредитування становив 40 000 000,00 (сорок мільйонів) грн. В подальшому, відповідно до додаткових договорів про внесення змін та доповнень до Генерального договору, розмір ліміту неодноразово змінювався, а в порядку Додаткового договору про внесення змін та доповнень від 22.12.2008р. до Генерального договору даний ліміт було збільшено до 193 800 000,00 грн.

Тобто, згаданий вище Генеральний договір є визначальним та основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникають усі наступні правовідносини щодо здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

Отже, з метою реалізації положень Генерального договору щодо визначення конкретних умов здійснення кредитування, виходячи із встановленого в ньому ліміту, між Позичальником та Банком було укладено наступні кредитні договори:

1.№363-06/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 22.04.2008р. (надалі кредитний договір-1) на суму 13 500 000,00 грн. /з урахуванням додаткової угоди від 18.08.2008р., що є його невідємною частиною/;

2. №363-07/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.06.2008р. (надалі кредитний договір-2) в розмірі 6 700 000,00 грн.;

3. №363-08/К-08 (в національній валюті) на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 28.11.2008р. (надалі кредитний договір-3) в розмірі 25 000 000,00 грн.;

4. №363-10/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 10.12.2008р. (надалі кредитний договір-4) в розмірі 30 000 000,00 грн.;

5. №363-11/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 11.12.2008р. (надалі кредитний договір-5) в розмірі 50 000 000,00 грн.

6. №363-12/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 22.12.2008р. (надалі кредитний договір-6) в розмірі 20 000 000,00 грн.

7. №363-13/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 23.12.2008р. (надалі кредитний договір-7) в розмірі 42 800 000,00 грн.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити пропенти.

Генеральним договором, зокрема п.5.4.17 останнього, передбачено, що Позичальник за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань зобов'язується сплатити Банку неустойку та відшкодувати збитки в порядку, передбаченому Генеральним договором, договорами кредиту та чинним законодавством України.

Також, у пункті 7.2. Генерального договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов будь-якого з Договорів кредиту, укладених в межах цього генерального договору, Позичальник несе відповідальність у випадках та розмірі, зазначених у кожному окремому Договорі кредиту.

Відповідно до п.8.1. кредитних договорів, у разі порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, уклавши Генеральний договір №363-07 від 03.12.2007р., а також, в його межах згадані вище кредитні договори, Позичальник погодився на всі умови, визначені цими договорами та взяв на себе обов'язок їх виконувати.

Проте, всупереч умовам Генерального договору та укладених в його межах кредитних доворів, Позичальник свої грошові зобов'язання належним чином не виконав, у зв'яку з чим у останнього виникла заборгованість загальним розміром 294 229 164,02 грн. В якості доказів, позивачем до матеріалів справи додано виписки з особового рахунку ТОВ “Євроінвест-Технології”, що підтверджують надання кредиту Позичальникові та розмір заборгованості останнього перед Банком станом на 25.02.2010р. Слід зауважит також, що факт існування заборгованості за кредитними договорами та її розмір сторонами у справі не заперечується.

В той же час, вдповідно до п.4.1 Генерального договору, виконання Позичальником зобов'язань за цим договором та за кожним з укладених в його межах Договорів кредиту (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Генеральним договором та Договорами кредиту) забезпечується іпотекою нерухомого майна.

Пунктом 4.3 Генерального договору передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором забезпечується також всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Так, в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором №363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 01.12.2007р., між ТОВ "Укрпромбанк" та ПП ТОВ "Кіровоград-Нафта" (Іпотекодавець/Відповідач) укладено іпотечні договори №363/Zіп-07-1 від 28.12.2007р., №363/Zіп-08-3 від 18.02.2008р., №363/Zіп-08-4 від 31.03.2008р., №363/Zіп-08-5 від 18.04.2008р., №363/Zіп-08-6 від 19.06.2008р., №363/Zіп-08-7 від 15.08.2008р.

Частинами 1,3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. Таке право Іпотекодержателя, в свою чергу, передбачено й п.п.2.1.4., 4.3 Іпотечних договорів.

Згідно ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, зокрема, доведеність факту наявності кредитної заборгованості ТОВ “Євроінвест-Технології” перед ТОВ "Укрпромбанк" у загальному розмірі 294 229 164,02 грн., а також, з огляду на визначені п.п.2.1.4., 4.3 наведених вище договорів іпотеки та нормами чинного законодавства України права Іпотекодержателя /Банку/, задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про звернення стягнення на майно за договорами іпотеки №363/Zіп-07-1 від 28.12.2007р, №363/Zіп-08-3 від 18.02.2008, №363/Zіп-08-4 від 31.03.2008, №363/Zіп-08-5 від 18.04.2008, №363/Zіп-08-6 від 19.06.2008, №363/Zіп-08-7 від 15.08.2008 колегія суддів вважає цілком обґрунтованим.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень апеляційний господарський суд вважає за доцільне зауважити наступне:

Так, дійсно, 01.09.2010р. господарським судом м.Києва прийнято рішення у справі №34/313 про стягнення з ТОВ “Євроінвест-Технології” на користь ТОВ “Укрпромбанк” заборгованості у сумі 226 760 072,55 грн. за Генеральним договором №363-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 03.12.2007р. Більш того, на виконання даного рішення видано наказ №34/313 від 23.09.2010р. та відкрито виконавче провадження.

В той же час, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта стосовно того, що прийняття рішення про звернення стягнення на іпотечне майно при існуванні вищезгаданого рішення господарського суду м.Києва про стягнення кредитної заборгованості стане наслідком подвійного стягнення, оскільки, відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Слід зауважити також, що будь-яких обмежень чи застережень для іпотекодержателя у разі звернення стягнення на заставне майно при наявності судового рішення про стягнення заборгованості з основного боржника чинне законодавство України не містить. Отже, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, не звільняє Іпотекодавця від взятих до виконання зобов'язань за Іпотечним договором та не може бути підставою для позбавлення Іпотекодержателя права задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна.

З приводу посилань апелянта на зміну обтяження переданого в іпотеку нерухомого майна, у зв 'язку зі збільшенням ліміту кредитування, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що за п.1.1 Іпотечних договорів, іпотекою забезпечуються такі вимоги Іпотекодержателя, як повернення кредитних коштів у валюті фактичної заборгованості за кожним з договорів, що укладені в межах та Генерального договору; сплата процентів за користування кредитними коштами у максимальному розмірі 25% річних; сплата Іпотекодержателю комісії за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Тобто, умовами Іпотечних договорів чітко визначено коло вимог, які Іпотекодержатель може пред'явити Іпотекодавцю у разі порушення Позичальником умов Генерального договору або/чи укладених в його межах кредитних договорів.

Так, дійсно, Генеральним договором №363-07 від 03.12.2007р. неодноразово змінювався ліміт кредитування, а саме, до 193 800 000,00 грн. В той же час, всі іпотечні договори укладені з урахуванням змін ліміту кредитування за вказаним Генеральним договором, що спростовує доводи скаржника щодо змін обтяження іпотечного майна без відома Іпотекодавця.

Неспроможними колегія суддів вважає також посилання апелянта на ч.3 ст.39 Закону України “Про іпотеку” в якості заперечень досторокового звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в даній правовій нормі йдеться про право суду відмовити у задоволенні позову Іпотекодержателя про дострокове стягнення на предмет іпотеки, тоді як ТОВ “Укрпромбанк” скористався правом звернути стягнення на іпотечне майно вже після настання строку виконання основного зобов'язання за Генеральним договором, що належним чином не виконане.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2011р. у справі №5013/603/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.А. Сизько