Постанова № 19915271, 31.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 року Справа № 5013/1105/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,

від відповідача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №07/01-03 від 12.01.11;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №07/01-52 від 04.08.11;

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2011р. у справі №5013/1105/11

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія

“Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

“Кіровоградгаз”, м.Кіровоград

про стягнення 103 997 963,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2011р. (суддя Коротченко Л.С.) у справі №5013/1105/11 в задоволенні позову ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - відмовлено повністю.

Відмова у позові спричинена відсутністю з боку позивача належних доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/181/11 від 31.01.2011р. та, як наслідок, відсутність підстав для нарахування останньому неустойки у вигляді штрафу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник /позивач/ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що прийнято за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору по суті обставин справи, та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що можливість контролю споживання та/чи обмеження споживання природного газу належить виключно відповідачеві, а тому, у разі надлімітного споживання останній може таке споживання обмежити; стверджує, що акти приймання-передачі наданих послуг до договору №14/181/11 від 31.01.2011р. не можуть бути доказами порушення чи не порушення прав позивача, адже містять лише дані щодо загального обєму протранспротованого природного газу, тоді як дані про запланований та фактично протраспортований газ у даних актах відсутні; посилаючись на підписані відповідачем реєстри реалізації природного газу, вважає хибним твердження місцевого господарського суду стосовно непроінформованості відповідача щодо планових обємів блакитного палива, що мало бути протранспортованим за відповідний період.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач викладені в останній заперечення повністю відхиляє, наполягаючи на тому, що порушення ним жодного з пунктів договору №14/181/11 від 31.01.2011р. позивачем суду не доведено; звертає увагу, що у позовній заяві посилання на реєстри реалізації природного газу, на які спирається позивач в апеляційній скарзі, взагалі відсутні; стверджує, що відключення обєктів теплопостачання в опалювальний період від систем газопостачання навіть при понаднормованому споживанні ними газу приписами чинного законодавства заборонено.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" або Замовник) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі - ВАТ "Кіровоградгаз" або Виконавець) укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14/181/11 (далі - Договір, а.с. 11-16 том 1).

За умовами даного договору, Виконавець /відповідач/ зобов'язався із ресурсів Замовника /позивач, апелянт/ отримати від останнього в загальному потоці природний газ загальним обсягом 180 000 тис.куб.метрів та протранспортувати його Споживачам протягом 2011 року (з 1 січня по 31 грудня). При цьому, слід зауважити, що даним договором плановий обсяг природного газу, послуги на транспортування якого Виконавець має надати в розрізі кожному із Споживачів, окремо на кожний місяць 2011 року не визначений.

Таким чином, у зв'язку з тим, що договором узгоджений лише загальний обсяг природного газу для транспортування Виконавцем Споживачам у 2011 році, Замовник взяв на себе зобовязання доводити до відома Виконавця планові обсяги газу для транспортування в розрізі кожного Споживача (п.6.1.1. Договору).

В червні 2011р., посилаючись на п.7.3. Договору, позивачем у справі пред'явлено позов про стягнення з відповідача штрафу у сумі 103 997 963,89 грн., що становить різницю між плановим та фактичним об'ємами транспортованого відповідачем газу у січні - березні 2011 року. Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем, як Виконавцем, за період з січня по березень 2011 року включно протранспортовано природний газ у більшому, ніж було заплановано договором, обсязі.

Так, за розрахунком позивача, відхилення від планового обсягу протранспортованого природного газу за перші три місяці 2011 року становить 37 977,638 тис.куб.м., з урахуванням чого та зважаючи на визначений Постановами НКРЕ України тариф - 2 738,4 грн. за 1 000 куб.м., на підставі п.7.3. Договору, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 103 997 963,89 грн.

Проте, за результатами апеляційного провадження, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне:

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, надана позивачем в якості доказу зведена інформація про використаний природний газ (форма 5), що підписана відповідачем, а також, інформація ОДУ ДК "Укртрансгаз" про планові обсяги поставки природного газу споживачам ВАТ "Кіровоградгаз" в січні-березні 2011 року по категоріям в розрізі споживачів, відповідно до затверджених НАК "Нафтогаз України" балансів надходження та розподілу природного газу по Україні та наданих документів (планових розподілів) постачальників, доказами в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України визнана бути не може.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, однією зі складових, що взяті позивачем при здійсненні розрахунку суми позову, є обсяги фактично поставленого відповідачем кінцевим Споживачам природного газу. Дані обсяги поставки зазначені у відповідних реєстрах обсягів реалізації газу за січень-березень 2011 року, що підписані як Постачальником так і Виконавцем (а.с .124-127 том 1).

Разом з цим, єдиним належним доказом надання відповідачем послуг транспортування газу споживачам з ресурсів Замовника, згідно умов договору, є саме акт приймання-передачі наданих послуг з транспортування природного газу, що має бути підписаний як Замовником, так і Виконавцем за кожний окремий місяць.

В той же час, представлені суду акти приймання-передачі наданих Виконавцем /відповідачем/ послуг за договором у період лютий - березень 2011 року Замовником /позивачем/ не підписані (а.с. 68, 69 том 1). Таким чином, вірним колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції стосовно того, що на день вирішення спору факт прийняття позивачем наданих відповідачем кінцевим споживачам послуг з транспортування газу у спірний період належним чином не доведений. Відтак, відсутні й підстави для нарахування відповідачеві неустойки у вигляді штрафу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, зі змісту п.7.3. договору вбачається, що стягнення штрафу обумовлено по-перше, наявністю факту невиконання або неналежного виконання Виконавцем визначених договором зобов'язань, наслідком чого стало отримання кінцевими споживачами природного газу понад виділені та доведені до Виконавця обсяги; по-друге, наявністю безпосередньої вини Виконавця. Тобто, предметом доказування у даній справі є наявність факту невиконання або неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань; факту отримання промисловими Споживачами з вини Виконавця понадлімітних обсягів газу; факту доведення Замовником до Виконавця даних щодо виділених промисловим споживачам обсягів палива.

Так, надаючи правову оцінку представленим позивачем доказам, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що зазначені останнім у позові пункти договору (6.3.5, 6.3.6., 6.3.7.) зобов'язань Виконавця щодо дотримання ним відповідності між плановими та фактичними обсягами транспортування газ на кожний місяць 2011р. не встановлюють; надані відповідачем послуги, згідно актів приймання-передачі послуг з транспортування газу за лютий-березень 2011 року, в порушення п.6.1.3. договору, позивачем не прийняті; виставлені відповідачем на оплату рахунки-фактури за лютий та березень 2011р. позивачем взагалі не сплачені /докази зворотного відсутні/. При цьому, слід звернути увагу на той факт, що п.2.2. договору надає право Замовникові /позивач/ не сплачувати Виконавцю /відповідач/ лише вартість послуг з транспортування природного газу, що надані кінцевим споживачам понад виділені обсяги.

Вірно встановлено місцевим господарським судом й той факт, що обсяг фактично транспортованого відповідачем природного газу промисловим підприємствам за січень 2011 року (38, 787 тис.куб.м.), згідно акту приймання-передачі наданих послуг за даний період, є навіть нижчим від виділених Постачальником планових обсягів. (49,000 тис.куб.м.), що також спростовує наявність у позивача підстав для нарахування штрафних санкцій за п.7.3. договору.

Слід зазначити також, що встановлена договором відповідальність Виконавця у вигляді штрафу за невиконання або неналежне виконання ним договірних зобов'язань пов'язана з транспортуванням природного газу промисловим споживачам. Іншої ж категорії споживачів, як-то, теплоенергетика (теплопостачальні підприємства) щодо можливості нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання останніми договірних зобов'язань п.7.3. договору не містить. Однак, позивачем при здійсненні розрахунку суми штрафу на підставі зазначеного вище пункту правочину дана обставина не врахована.

Окрім того, як вже зазначалось раніше, за умовами п.6.1.1. договору, позивач, як Замовник, взяв на себе зобов'язання доводити до відома Виконавця (через ОДУ ДК "Укртрансгаз") планові обсяги газу для транспортування в розрізі кожного Споживача та своєчасно здійснювати їх коригування. Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, дотримання Виконавцем планових обсягів транспортування природного газу безпосередньо пов'язано з виконанням Замовником зобов'язання щодо фактичного доведення до Виконавця планових обсягів. Тобто, зобов'язання Виконавця дотримуватись планових обсягів газу для транспортування Спаживачам виникає з моменту доведення Замовником даних обсягів до Виконавця.

Так, дійсно, планові обсяги газу на січень-березень 2011 року підтверджено листом ОДУ ДК “Укртрансгаз” від 31.08.2011р., проте, відомості стосовно того, коли саме такі обсяги було фактично доведено позивачем до Виконавця /відповідач/, у господарського суду відсутні, позивачем не доведені.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач у відповідності до п. 6.3.6 договору мав правові підстави для припинення (обмеження) транспортування газу Споживачам, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. №1687, як не доведено невиконання або неналежне виконання останнім визначеного п.6.3.5. договору зобовязання /диспетчерських функцій щодо контролю та регулювання обсягів транспортування газу кінцевим споживачам/. Більш того, відповідачем зауважено суду на забороні Протоколом наради ДК “Газ України” від 24.01.2011р. відключення обєктів теплопостачання в опалювальний період від систем газопостачання навіть при понаднормованому споживання ними природного газу.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд погоджується із думкою суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позову, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим за умов надання належної правової оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2011р. у справі №5013/1105/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз