Рішення № 19915077, 02.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

02.12.11 <>

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29 листопада 2011р. справа №5028/14/112/2011

За позовом: Приватного підприємства «Будінвест Сервіс»,

вул.О.Кошового,1, корп.2, м. Чернігів, 14029

До відповідача: Приватного підприємства «Автоінпром-сервіс»,

пр.Миру,204/46, м. Чернігів, 14029

Про стягнення 96 383грн. 97коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт довіреність №15/07 від 15.09.11р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник довіреність від 26.11.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача зворотної фінансової допомоги в сумі 20 000,00грн. перерахованої згідно платіжного доручення №33 від 11.05.11р. на підставі договору від 11.05.11р., 28 200,00грн. збитків, 1 184,44грн. пені, 46 999,53грн. штрафу.

Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться Приватне підприємство «Будінвест Сервіс», ідентифікаційний код 35956671, місцезнаходження вул.О.Кошового,1, корп.2, м. Чернігів.

Представник відповідача в судовому засіданні надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться Приватне підприємство «Автоінпром-Сервіс», ідентифікаційний код 37632767, місцезнаходження м.Чернігів, пр.Миру,104, кв.46.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №7 від 29.11.11р., в якому з позовними вимогами погодився, зазначивши, що позивачем вірно нараховано основний борг в сумі 20000,00грн., збитки в сумі 28200,00грн., пеню за несвоєчасне повернення боргу в сумі 1 184,44грн., штраф за несвоєчасне повернення боргу в сумі 46999,53грн. та зобовязувався сплати борг в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається в письмовій формі незалежно від суми, коли позикодавцем є юридична особа.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, 11.05.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1. договору сторона-1 (позивач по справі) передає стороні-2 (відповідачу по справі) в якості тимчасової зворотної фінансової допомоги грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч)грн.00коп., а сторона-2 зобовязується таку ж суму грошей повернути в строк до 01 червня 2011р.

Сторони у п.1.2 договору встановили, що за користування фінансовою допомогою сторона-1 ніяких процентів стороні-2 не нараховує та не сплачує за умови своєчасного повернення тимчасової зворотної фінансової допомоги на умовах п.1.1 договору.

За умовами договору зворотна фінансова допомога стороною-1 надається стороні-2 шляхом перерахування зазначеної у п.1.1. грошової суми на розрахунковий рахунок сторони-2 (п.2.1. договору), та сума вважається внесеною стороною-1 з моменту зарахування її на розрахунковий рахунок сторони-2. (п.2.1, п.2.2. договору).

На виконання умов договору позивач згідно платіжного доручення №33 від 11.05.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.11), перерахував на рахунок відповідача 20 000грн.00коп. з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 11.05.2011р.

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1 договору сторона-2 здійснює повернення зворотної фінансової допомоги стороні-1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок останнього.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобовязання по договору не виконав, зворотну фінансову допомогу в строк до 01.06.2011р. позивачу не повернув. Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 20 000грн.00коп., що підтверджується матеріалами справи, двостороннім актом звірки розрахунків складеного сторонами станом на 20.10.2011р. та відповідачем.

Згідно діючого законодавства зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. За таких обставин борг в сумі 20 000грн.00коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Умовами договору п.4.2. передбачено, що за несвоєчасне повернення зворотної фінансової допомоги сторона-2 стороні-1 окрім відшкодування збитків в розмірі 1% за кожний день прострочення повернення коштів розрахованих від загального розміру боргу, зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості і до моменту її повного погашення та штраф в розмірі 50% на місяць з розрахунку за кожний день прострочення повернення коштів. Пеня, штрафи та збитки нараховується на залишок коштів, який залишається неповернутим за весь період прострочення без будь-яких обмежень відносно строків нарахування.

Позивач просить стягнути з відповідача 28 200,00грн. збитків за період з 01.06.11р. по 19.10.11р., 1 184,44грн. пені за період з 01.06.11р. по 19.10.11р., 46 999,53грн. штрафу за період з 01.06.11р. по 19.10.11р.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязань чи строків порушення зобовязань сторонами.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок збитків, враховуючи, що на момент подачі позову борг відповідача перед позивачем становив 20000,00грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 28200,00грн. за період з 01.06.11р. по 19.10.11р.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст.ст.1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ч.2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно положень ч.3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши зміст п.4.2 договору та враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства України, суд прийшов до висновку, що передбачений сторонами штраф за несвоєчасне повернення зворотної фінансової допомоги в розмірі 50% на місяць з розрахунку за кожний день прострочення повернення коштів є за своєю правовою суттю пенею.

В той же час, сторонами у п.4.2. договору за несвоєчасне повернення зворотної фінансової допомоги передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу на суму заборгованості за весь період прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості і до моменту її повного погашення.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що у п.4.2 договору встановлено двічі нарахування пені (тільки у різних розмірах) за одне й те саме правопорушення - несвоєчасне повернення відповідачем позивачу зворотної фінансової допомоги.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобовязання у вигляді подвійного стягнення пені одночасно суперечить законодавству України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за несвоєчасне повернення зворотної фінансової допомоги у розмірі 1 184,44грн. за період з 01.06.11р. по 19.10.11р., а вимоги в частині стягненні штрафу в сумі 46 999,53грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ч.5 ст.78 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав позов в повному обсязі, при цьому його дії щодо визнання позову в частині стягнення 20 000грн.00коп. боргу, 28200грн. 00коп. збитків, 1 184грн.44коп. пені не суперечать законодавству, в частині визнання відповідачем вимог позивача про стягнення штрафу в сумі 46999грн.53куоп. судом не приймається, оскільки суперечать положенням статті 61 Конституції України.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 20 000,00грн. - зворотної фінансової допомоги, в частині стягнення збитків в сумі 28 200,00грн, в частині стягнення пені в сумі 1 184,44грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасним виконанням договірних зобовязань стосовно повернення зворотної фінансової допомоги та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у розмірі 493,84грн. та 120,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 549, 525, 526, 627, 629, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автоінпром-сервіс»(пр.Миру,204/46, м. Чернігів, р/р 2600830117399 в АБ «Таврика»МФО 300788, ідентифікаційний код 37632767) на користь Приватного підприємства «Будінвест Сервіс»(вул.О.Кошового,1, корп.2, м. Чернігів, р/р 260033017383, в АБ «Таврика»МФО 300788, ідентифікаційний код 35956671) 20000грн.00коп. боргу, 28200грн.00коп. збитків, 1184грн.44коп. пені, 493грн.84коп. державного мита, 120грн.92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 02.12.2011р.