Рішення № 19915076, 02.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

02.12.11 <>

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

30 листопада 2011 року справа № 5028/12/117(10/119)/2011

Позивач:Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, вул.Лєскова,б.9 м.Київ, 01011,

В особі: Чернігівської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль”,

пр-т Перемоги, 21, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

Зареєстрований: АДРЕСА_1,

Фактична адреса: АДРЕСА_2

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 132833,93 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність № 93 від 16.11.2009 представник

від відповідача: ОСОБА_2, особисто

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі: Чернігівської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 132833,93 грн., з яких 89260,00 грн. заборгованість по кредиту, 36495,08 грн. заборгованість за відсотками за період з 29.04.10р. по 29.09.11р., 6533,83 грн. пеня за порушення графіку повернення кредиту за період з 01.04.11р. по 30.09.11р., 545,02 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків за період з 01.04.11р. по 30.09.11р., за неналежне виконання умов Кредитного договору № 010/50-28/007 від 22.06.09р.

Розпорядженням керівника апарату суду № 02-01/52 від 14.11.2011 року “Щодо призначення проведення повторного автоматичного розподілу справи”, у зв"язку з перебуванням судді Мурашко І.Г. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 14.11.2011 року було призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 5028/10/119/2011.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи, дану справу передано на розгляд судді Лавриненко Л.М., з присвоєнням порядкового № 5028/12/117(10/119)/2011.

В судовому засіданні 30.11.2011 року здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Відповідач, в поданому в судове засідання 15.11.2011 року відзиві на позов зазначає, що в позовній заяві банк приховав інформацію, що 08.04.2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено нотаріальний напис № 664 про звернення стягнення на житловий будинок, який перебуває в іпотеці по забезпеченню кредитного договору № 010/50-28/007, за рахунок коштів отриманих від реалізації цього будинку передбачається задоволення вимог банку по погашенню кредиту та вартості вчинення нотаріального напису в сумі 122 409,61 грн. Відповідно до заяви банку про примусове виконання рішення від 08.04.2011 року № С26-120-1/969 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2011 року та проводиться процедура продажу іпотечного майна. Крім того, зазначений виконавчий напис оскаржується як такий, що не підлягає виконанню. Відповідач вказує на те, що укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору № 010/50-28/007, Договір поруки, визнано недійсним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова, яке набрало законної сили 12.07.2011 року. Також відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення апеляційним судом Чернігівської області щодо виконавчого напису, який на даний час не скасовано, а на його підставі проводиться примусовий продаж іпотечного майна.

Клопотання відповідача про зупинення розгляду справи відхилено судом, ухвалою суду від 15.11.2011р.

В судовому засіданні 15.11.2011 року було задоволено клопотання позивача про залучення до матеріалів справи Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.10.2010 року.

Ухвалою суду від 22.11.2011 року було повернуто апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 15.11.2011 року про відкладення розгляду справи (в частині відмови зупинити розгляд справи), оскільки відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 24.11.2011 року судом було здійснено огляд кредитної справи щодо надання кредиту відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2011 року підтримав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Відповідачем було подано клопотання про зобов»язання банку надати відповідачу для ознайомлення кредитну справу щодо надання кредиту та надати для ознайомлення додаткові документи надані банком у судовому засіданні 24.11.2011р. згідно письмового клопотання.

Клопотання відповідача було задоволено судом частково та надано відповідачу можливість в судовому засіданні ознайомитись кредитною справою щодо надання кредиту та додатковими документами, наданим банком у судовому засіданні 24.11.2011р.

Відповідачем було заявлено клопотання щодо витребування у позивача рішення кредитного комітету та висновку банку щодо надання кредиту .

Представник банку проти клопотання заперечував.

Суд відхилив дане клопотання відповідача у зв»язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2011р. виклав додаткові усні пояснення в яких проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що кредитний договір є розірваним, відповідно до п.4.4 кредитного договору , оскільки між сторонами не було укладено договір поруки а також прийняття рішення по даній справі щодо стягнення коштів приведе до подвійного стягнення , оскільки з метою погашення боргу банком вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін , дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

22.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (протокол № Зб-45 від 14.10.2009 року), погодженого Національним Банком України 04.11.2009 року, та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 010/50-28/007 „кредитна лінія субєктам Мікро та Малого бізнесу на фінансування поповнення обігових коштів”.

Згідно з умовами даного Договору (п.1.1.) позивач взяв на себе зобовязання надати позичальнику з 22.06.2009 року кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обовязки, визначені цим Договором. Кредит надається позичальнику на наступних умовах:

Кредитний ліміт 175160,00 грн., призначений для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору Приватного підприємства „Компанії „Чернігівпромінвест” № 010/16-32/031-08 від 24.06.2008 року; строк остаточного погашення кредиту 15.06.2010 року; строку кредиту 12 місяців; позичковий рахунок для обліку заборгованості позичальника за кредитом 206201626; рахунок нарахованих процентів за кредитом: 206861833, МФО 353348; процентна ставка: 28,0% річних.

Відповідно до п. 14.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобовязань.

Додатком №1 від 22.06.2009 року до кредитного договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009 року сторони погодили, що кредитний ліміт по кредитному договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009 року зменшується позичальником згідно встановленого графіку:

Липень 2009 року 160560,00

Серпень 2009 року 145960,00

Вересень 2009 року 131360,00

Жовтень 2009 року 116760,00

Листопад 2009 року 102160,00

Грудень 2009 року 87560,00

Січень 2010 року 72960,00

Лютий 2010 року 58360,00

Березень 2010 року 43760,00

Квітень 2010 року 29160,00

Травень 2010 року 14560,00

Червень 2010 (до 15.06.2010 року) 0,00.

Сума неповернутого кредиту, що перевищує кредитний ліміт вважається простроченою заборгованістю позичальника.

Сторони встановлюють, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до п. 5.1. кредитного договору.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що обовязковою умовою надання кредиту позичальнику є наявність поточного рахунку у кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов»язань та відповідно до п.4.2 кредитного договору , банк згідно заяви відповідача від 24.06.09р. № 1 та платіжного доручення № 35-7-26-04 від 24.06.2009р. перерахував на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 в Центральному Прилуцькому відділенні Чернігівської обласної дирекції „Райфайзен Банк Аваль, який було відкрито згідно заяви відповідача від 22.01.2009р, кредитні кошти в сумі 175160 грн. В призначенні платежу зазначено: кредитний договір № 010/50-28/007 від 22.06.2009 року.

За таких обставин , суд доходить висновку, що позивачем були виконані в повному обсязі зобов»язання щодо надання кредиту, а тому твердження відповідача про те, що він не отримував кредитні кошти є безпідставні і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. кредитного договору, погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються Графіком зменшення кредитного ліміту (Додаток №1 до цього Договору). Позичальник зобовязується здійснювати погашення кредиту на рахунок кредитора для погашення кредиту (п. 1.1.6. Договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, шляхом: перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого рахунку позичальника. Якщо Графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійснений не пізніше останнього робочого дня зазначеного Графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена Графіком, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня календарного місяця, що передує даті, визначеній Графіком зменшення кредитного ліміту.

Відповідач в порушення умов кредитного договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009 року свої зобовязання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши 85900,00 грн., що підтверджується: меморіальним ордером № PRO/469-22 від 31.07.2009 року на суму 14600,00 грн., платіжним дорученням №04 від 31.08.2009 року на суму 14600,00грн., меморіальним ордером № PRO/441-19 від 30.09.2009 року на суму 14600,00 грн., меморіальним ордером № PRO/441-16 від 02.11.2009 року на суму 14600,00 грн., меморіальним ордером № CSS/652-14 від 03.12.2009 року на суму 2000,00 грн., меморіальним ордером № PRO/646-16 від 30.12.2009 року на суму 3000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/615-38 від 03.02.2010 року на суму 2000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/615-24 від 02.03.2010 року на суму 2000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/652-10 від 14.04.2010 року на суму 5000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/652-30 від 19.05.2010 року на суму 2500,00 грн., меморіальним ордером № CSS/615-20 від 10.06.2010 року на суму 3000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/615/49 від 02.08.2010 року на суму 4000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/715-7 від 22.09.2010 року на суму 2000,00 грн., меморіальним ордером № CSS/615-4 від 15.11.2010 року на суму 2000,00 грн., копія яких додана до матеріалів справи. Залишок заборгованості по кредиту становить 89260,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1. Договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Згідно п. 1.2.1. кредитного договору, відповідач зобовязаний був сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 28,0 % річних.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту:

- в першому календарному місяці користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

в наступних календарних місяцях з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць користування кредитом з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Позичальник зобовязується здійснювати погашення процентів на рахунок кредитора для погашення процентів (п. 1.1.7. Договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, шляхом: перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого рахунку позичальника. Якщо Графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійснений не пізніше останнього робочого дня зазначеного Графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена Графіком, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня календарного місяця, що передує даті, визначеній Графіком зменшення кредитного ліміту (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.4. Договору також передбачено, що при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додаткового до сум, передбачених Графіком, а відповідно до п. 5.8. договору всі платежі позичальника щодо сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

За період користування кредитними коштами з 24.06.2009 року по 29.09.2011 року позичальник зобов»язаний був сплатити 67134 грн. 17 коп. процентів із розрахунку 28,0 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, проценти за користування кредитом за період з 24.06.2009 року по 28.04.2009 року (позичальником) відповідачем сплачено повністю на суму 30639 грн. 09 коп., що підтверджується копіями платіжних документів доданих до матеріалів справи. Відповідно заборгованість по процентах за користування кредитом виникла за період з 29.04.2009 року по 29.09.2011 року і її розмір становить 36495 грн. 08 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6533 грн. 83 коп. за прострочку повернення кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року та пеню в сумі 545 грн. 02 коп. за прострочку сплати процентів за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено , що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.1. кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобовязань, встановлених Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору.

Пунктом 13.4. кредитного договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобовязання включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобовязання.

Оскільки позивачем було порушено строк погашення кредиту та строк сплати процентів за користування кредитом, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочку повернення кредиту та пені за прострочку сплати процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 6533 грн. 83 коп. пені за прострочку повернення кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року та 545 грн. 02 коп. пені за прострочку сплати процентів за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір є розірваним, відповідно до п. 4.4 кредитного договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009р., оскільки не було укладено договір поруки, судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Так , дійсно, п.4.4 кредитного договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009р. визначено, що зобов»язання кредитора за договором є відкличними. Позичальник втрачає право на отримання кредиту, а цей договір вважається розірваним , в разі невиконання позичальником протягом 30 календарних днів з дати укладення цього договору обов»язків щодо укладення договорів застави/поруки , передбачених п.п.1.1.3,1.3.2 цього договору та договорів страхування ,передбачених п.п.1.3.3,98.3 договору. Кредитор також вправі відмовити у наданні Кредиту та відмовитись від цього договору,якщо після укладення цього договору будуть виявлені обставини, які явно свідчать про те, що кредит може бути невчасно погашений позичальником.

Але як вбачається із матеріалів справи, 22.06.2009р. між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 010/50-28/007 в забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань по кредитному договору № 010/50-28/007 від 22.06.2009р. Визнання рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.04.2011р., яке набрало законної сили 12.07.2011р. , недійсним договору поруки № 010/50-28/007 від 22.06.2009р. не є підставою вважати розірваним кредитний договір , оскільки першою умовою п. 4.4 кредитного договору передбачено , що позичальник втрачає право на отримання кредиту, а як встановлено судом банк в повному обсязі вже виконав взяті на себе зобов»язання і надав 24.06.2009р. відповідачу кредитні кошти в сумі 175160 грн., а договір поруки було визнано недійсним лише 04.04.2011р., тобто після отримання позичальником коштів. В подальшому кредитні кошти по цьому кредитному договору банком не надавались.

Не може бути прийнято судом до уваги і твердження відповідача про те, що прийняття рішення по даній справі щодо стягнення коштів приведе до подвійного стягнення , оскільки з метою погашення боргу банком вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, дійсно 08.04.20011р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 664 щодо звернення стягнення на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності іпотекодавцям ОСОБА_6 та ОСОБА_2, для задоволення вимог позивача в сумі 89260 грн. боргу,23895 грн.96 коп. відсотків,6529 грн. 33 коп. пені за прострочення погашення кредиту та 564 грн.32 коп. пені за прострочення сплати відсотків за кредитним договором № 010/50-28/007 від 22.06.2009р.

15.04.2011р. відділом державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 08.04.2001р. за реєстрованого за реєстраційним номером № 664.

Як вбачається із до наданої відділом державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції довідки від 18.11.11р. № 0340/28342, на даний час погашення сум боргу за виконавчим написом не здійснювалось .

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, наявність виконавчого напису нотаріуса від 08.04.2011р. за відсутності реального виконання ОСОБА_6 як майнового поручителя свого зобов”язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Тобто сам по собі виконавчий напис , виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов”язальних правовідносин сторін договору й не звільняє позичальника від відповідальності та не позбавляє кредитора права на отримання заборгованості від позичальника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 31/215-05-4080 від 24.01.2006р., № 26/142 від 24.04.2007р. та узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010р., здійсненого Верховним Судом України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 89260,00 грн. заборгованості по кредиту, 36495,08 грн. заборгованістості по процентам за користування кредитом, 6533,83 грн. пені за порушення графіку повернення кредиту та 545,02 грн. пені за порушення строків сплати процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 1328 грн. 34 коп. та витрати в сумі 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, зареєстрований: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, вул.Лєскова,б.9 м. Київ, 01011 (рах.№ 29095744 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348, код 14245308) 89260,00 грн. заборгованості по кредиту, 36495,08 грн. заборгованістості по процентам за користування кредитом, 6533,83 грн. пені за порушення графіку повернення кредиту, 545,02 грн. пені за порушення строків сплати процентів, 1328 грн. 34 коп. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 02.12.2011 року.