Рішення № 19912230, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/44006.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс-ВП-3"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна

акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"в особі філії Обухівського РайДУ

про стягнення 67 205,62 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 67 205,62 грн. за договором про надання послуг № 9/16-09 від 0303.2009, з яких: 52041, 02 грн. основний борг, 11441,61 грн. інфляційні витрати та 3722,99 грн. - 3 % річних, а також відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за надані послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/440, розгляд справи було призначено на 06.12.2011 р.

В судовому засіданні 06.12.2011 р. представник позивача заявлені вимоги підтримав та надав документи по справі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти позову та надав клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. порушенням провадження у справі № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Представник позивача заперечив проти зазначеного клопотання.

Суд відзначає, що у відповідності до п. 8.13. рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження.

Однак, відповідач доказів щодо опублікування оголошення про порушення провдження у справі в офіційному друкованому органі не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 47/440.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009 між позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс-ВП-3", як виконавцем, та відповідачем Філією « Обухівське райДУ»Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ " Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"ТОВ „Абажур”, як замовником, було укладено договір про надання послуг № 9/16-09 (далі договір), за умовами якого позивач бере на себе зобовязання своїми силами та засобами надати послуги розмічальних машин, відповідно до затвердженої специфікації і в обумовлений договором строк, а відповідач зобовязується надати позивачу обєкти для надання послуг у 5 денний строк, після підписання договору, прийняти надані послуги та сплатити їх вартість (п.1.1. договору).

Умовами договору сторони погодили, що вартість послуг визначається актами пиймання-передачі наданих послуг на основі специфікацій, які є невідємною частиною договору (п. 2.1.); розрахунки за надані послуги з позивачем здійснюються після підписання акту приймання-передачі наданих послуг до 01.07.2009, щляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 4.1.); здавання послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п. 7.1.).

Відповідно до акту здачі-приймання робіт № ОУ- 0000027 від 09.06.2009 на суму 58674,96 грн., підписаного представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідченого печатками обох сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі), вартість виконаних позивачем та прийнятих без будь-яких зауважень та заперечень відповідачем робіт по договору № 9/16-09 від 03.03.2009 склала загалом 58674,96 грн.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт по договору № 9/16-09 від 03.03.2009, а саме: станом на 17.06.2011 перераховано 6633,94 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобовязання за договором у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 58674,96 грн., натомість, відповідач здійснив частковий розрахунок за надані послуги, проте повністю надані послуги у строк, встановлений п.4.1 договору не оплатив.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач надані позивачем послуги на суму 52041,02 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 52041,02 грн. основного боргу за надані послуги.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору № 9/16-09 від 03.03.2009, як виконавець, надав відповідачу послуги на загальну суму 58674,96 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № ОУ- 0000027 від 09.06.2009 на суму 58674,96 грн., проте відповідач, як замовник, свого обовязку щодо оплати за надані послуги у повному обсязі у строк, встановлений п.4.1 договору - не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 52041,02 грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 52041,02 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання щодо оплати наданих послуг 3722,99 грн. 3% річних за період з 01.07.2009 до 31.08.2011 та 11441,61 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2009 по 17.06.2011

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором в розмірі 52041,02 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню 3722,99 грн. 3% річних, 11441,61 грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс-ВП-3" (код ЄДРПОУ 34380477, місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, буд. 49, офіс 310) 52041 (пятдесят дві тисячі сорок одну) грн. 02 коп. основного боргу, 3722 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 99 коп. 3% річних, 11441 (одинадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 63 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 12.12.2011