Рішення № 19912093, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/46805.12.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про стягнення 57365,91 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 від відповідача:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі "Банк") про стягнення 38237,06грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди б/н за реєстровим №4602 від 17.09.2007 р. у звязку з чим виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 38237,06 грн. у період з серпня 2011 року по вересень 2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.11.2011 р.

03.11.2011 р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про доповнення позовних вимог, згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за серпень, вересень та жовтень 2011 року у розмірі 57365,91 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача кошти за послуги адвоката у розмірі 4 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у звязку із неявкою позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 21.10.2011 р., розгляд справи відкладено до 05.12.2011 р.

В судове засідання 05.12.2011 р. позивач з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2007 р. між Підприємцем (орендодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ"Укрсоцбанк") (орендар) укладено договір оренди б/н за реєстровим №4602 (надалі "Договір").

Згідно п.п. 1.1 1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача обєкта оренди у володіння орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика обєкта оренди на момент передачі майна орендарю.

На виконання умов договору сторонами 17.09.2007 р. було підписано акт прийому-передачі обєкта оренди, відповідно до якого Підприємець передав, а Банк прийняв в користування нежитлове приміщення площею 95,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 4.3.1 Договору орендар зобовязаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати складає 2398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 17.09.2007 р. 12109,90грн.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплатне користування обєктом оренди починається з 15.10.2007 р. Протягом трьох робочих днів після підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати визначеної у п. 3.1 цього договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування обєктом оренди (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця.

Відповідач своє грошове зобовязання з внесення орендної плати належним чином не виконав у звязку із чим позивач вказує на існування за Банком заборгованості у розмірі 57365,91грн., яка утворилась за період з серпня по жовтень 2011 р.

З матеріалів справи, а саме банківської виписки з особового рахунку позивача від 16.11.2011р. вбачається, що відповідачем на рахунок позивача було перераховано орендну плату за період з 12.05.2011 р. по 22.09.2011 р. у розмірі 63 740,39 грн.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобовязання по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави30Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується передача у користування відповідача нежитлового приміщення 17.09.2007 р.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що даний договір укладений строком на сім років, а позивачем за період з серпня по жовтень 2011 р. правомірно нараховано орендну плату у розмірі 57365,91грн.

Посилання відповідача на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.09.2011р. у справі №5016/2602/2011 (1/150) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 17.09.2007 р. та зобовязання прийняти приміщення з оренди, згідно якого Договір оренди від 17.09.2007 р. розірвано, в якості підстав для звільнення його від обовязку сплати орендних платежів у спірний період, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.09.2011 р. у справі №5016/2602/2011(1/150) до провадження, розгляд скарги призначено на 25.10.2011 р. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 22.11.2011 р., а тому відсутні підстави вважати Договір розірваним до завершення апеляційного провадження у справі №5016/2602/2011(1/150).

Тобто, Договір діяв під час спірного періоду (серпень жовтень 2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судом обставин, які б звільняли відповідача від обовязку зі сплати орендної плати не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обовязків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3.4 Договору строк виконання грошового зобовязання відповідача по сплаті орендних платежів за спірний період за Договором на момент розгляду справи настав.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі №48/248 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором оренди від 17.09.2007 р. стягнуто з відповідача орендну плату з травня по серпень 2011 р. (22.08.2011 р.) у розмірі 49945,91 грн.

Таким чином існує рішення між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за період з 01.08.2011 р. по 22.08.2011 р., а позивач просить стягнути цю суму повторно.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.08.2011 р. по 22.08.2011 р. у розмірі 13 568,06 грн. провадження у справі необхідно припинити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі №48/248 стягнуто з Банку орендну плату за серпень 2011 р. (до 22.08.2011 р.).

З огляду на викладене, розмір заборгованості по орендній платі за період з 23.08.2011 р. по 31.10.2011 р. становить 43793,95 грн. (57 365,91 грн. - 13568,06 грн.).

Надана позивачем банківська виписка від 16.11.2011 р. на суму 63 740,39 грн. із зазначенням призначення платежу орендна плата за період з 12.05.2011 р. по 22.09.2011 р., підтверджує часткову сплату заборгованості по орендній платі. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі №48/248 стягнуто орендну плату у розмірі 49 945,91 грн., а тому в якості сплати орендних платежів, в частині періоду, який не був предметом спору у справі №48/248 (з 23.08.2011 р. по 31.10.2011р.), відноситься 13794,48грн. (63740,39грн. 49 945,91 грн.).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 13 794,48 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Строк сплати решти заборгованості у розмірі 29 999,47 грн. (43793,95грн.13 794,48 грн.) настав, а відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованостей чи доказів їх погашення в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банк обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимога Підприємця про стягнення з Банку заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 29 999,47 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом в цій частині.

Судові витрати підлягають розподілу згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням наступного.

Відповідно до п.9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності 01.11.2011р., позивач звільнений від сплати судового збору. Аналогічна норма міститься в Декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито", який був чинний на момент подачі позовної заяви (18.10.2011 р.), тому згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належний до стягнення з відповідача розмір державного мита (оскільки, на момент подачі позовної заяви мало бути сплачено державне мито) стягується судом в дохід Державного бюджету України. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем сплачено самостійно, а тому підлягають відшкодуванню на його користь.

При цьому, судові витрати за позовні вимоги, припинені згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4700,00 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з договору про надання юридичних послуг від 01.08.2011 р., який наданий позивачем, виконавцем є ОСОБА_2. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2. є адвокатом позивачем не надано, вказана особа участі в судовому засіданні не брала, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем на користь ОСОБА_2. 4700,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.п. 1-1, 2 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код 00039019) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 29999(двадцять дев'ять тисяч девятсот девяносто дев'ять) грн. 47коп., витрати на інформаційно-технічнезабезпеченнясудовогопроцесуурозмірі180(стовісімдесят)грн.17коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул.Ковпака, 29; ідентифікаційний код 00039019) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 94 коп. Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 13 794,48 грн. припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 13568,06 грн. припинити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 09.12.2011 р.