Рішення № 19911888, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/32105.12.11 За позовомПублічного акціонерного товаритсва «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва

Простягнення 121623,04 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.11 р.

ОСОБА_2. дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_3. дов. № 102 від 02.02.11 р.

ОСОБА_4 дов. № 104 від 02.02.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва про стягнення 105351,45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 20177,94 грн. інфляційної складової боргу та 6277,13 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240345 від 01.12.03 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 07.10.11 р. було порушено провадження у справі № 37/321 та призначено її розгляд на 07.11.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.11 р. надав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, яка була судом прийнята, та у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 95167,97 грн. основного боргу, 20177,94 грн. інфляційної складової боргу та 6277,13 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240345 від 01.12.03 р. та додатками до нього.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 121623,04 грн.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.11.11 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.11 р. заявив письмове клопотання про витребування у позивача розрахунку заборгованості із зазначенням діючого тарифу на теплову енергію за спірний період, проти якого заперечив позивач. Також представник відповідача заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 07.11.11 р. суд оголосив перерву до 21.11.11 о 09:15 год. з метою витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву; у позивача письмових пояснень з приводу зарахування грошових коштів за вересень 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.11 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.11 р. пояснив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу, надав суду письмові пояснення, в яких просив зменшити розмір позовних вимог в частині інфляційної складової боргу, які було залучено до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 21.11.11 р. до 05.12.11 о 10:40 для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 05.12.11 р. представник позивача в черговий раз підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.11 р. повторно пояснив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240345 від 01.12.03 р., відповідно умов постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 240345 від 01.12.03 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 240345 від 01.12.03 р., постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-3, за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 240345 від 01.12.03 р., споживач щомісячно:

-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з квітня 2008 р. до серпня 2011 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.08 р. до 01.09.2011 р. становила 596089,58 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №240345 від 01.12.03 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 490738,13 грн., у звязку з чим станом на 01.09.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 105351,45 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва про стягнення 105351,45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 20177,94 грн. інфляційної складової боргу та 6277,13 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240345 від 01.12.03 р. та додатками до нього.

Оскільки позивач 07.11.11 р. надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/321 розглядається за новою ціною позову 121623,04 грн. (з яких 95167,97 грн. основний борг, 6277,13 грн. три відсотки річних та 20177,94 грн. інфляційні нарахування).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240345 від 01.12.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

З наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплову енергію за період з вересня 2011 р. до жовтня 2011 р. вбачається що основний борг Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва станом на день розгляду справи в суді становить 92677,22 грн.

При цьому, з даної довідки вбачається, що до подачі позову відповідач сплатив 288,40 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором № 240345 від 01.12.03 р. за спірний період.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 288,40 грн., у звязку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 2202,35 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 2202,35 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 92677,22 грн. за договором № 240345 від 01.12.03 р. за період з жовтня 2008 р. до вересня 2011 р. визнав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 92677,22 грн. основного боргу, а відповідач його визнав, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва суми основного боргу за договором № 240345 від 01.12.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 92677,22 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 20177,94 грн. інфляційної складової боргу та 6277,13 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 240345 від 01.12.03 р. за період з 01.11.08 р. до 01.09.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010, травня 2010, червні 2010, липні 2010, липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва інфляційні нарахування за період з 01.11.08 р. до 01.09.11 р. у розмірі 15725,43 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4452,51 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 240345 від 01.12.03 р. станом на 01.09.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 6277,13 грн. трьох відсотків річних за період з 01.11.08 р. до 01.09.11 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 57, код ЄДРПОУ 05757498) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 92 677 (девяносто дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 22 коп. основного боргу, 15 725 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять пять) грн. 43 коп. інфляційної складової боргу, 6 277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 13 коп. трьох відсотків річних, 1 168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження щодо позовних вимог в частині стягнення 2202,35 грн. основного боргу припинити.

4.У решті позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст рішення

складено 09.12.11 р.