Рішення № 19911889, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/32205.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва

Простягнення 39233,60 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.11 р.

ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_3 дов. № 102 від 02.02.11 р.

ОСОБА_4 дов. № 104 від 02.02.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва про стягнення 38860,42 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 9637,36 грн. інфляційної складової боргу та 3061,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240165 від 20.12.00 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 07.10.11 р. було порушено провадження у справі № 37/322 та призначено її розгляд на 07.11.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.11 р. надав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, яка була судом прийнята, та у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 26535,02 грн. основного боргу, 9637,36 грн. інфляційної складової боргу та 3061,22 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240165 від 20.12.00 р. та додатками до нього.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 39233,60 грн.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.11.11 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.11 р. заявив письмове клопотання про витребування у позивача розрахунку заборгованості із зазначенням діючого тарифу на теплову енергію за спірний період, проти якого заперечив позивач. Також представник відповідача заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 07.11.11 р. суд оголосив перерву до 21.11.11 о 09:20 год. з метою витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву; у позивача письмових пояснень з приводу зарахування грошових коштів за вересень 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.11 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.11 р. пояснив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу, надав суду письмові пояснення, в яких просив зменшити розмір позовних вимог в частині інфляційної складової боргу, які було залучено до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 21.11.11 р. до 05.12.11 о 10:45 для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 05.12.11 р. представник позивача в черговий раз підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.11 р. повторно пояснив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу в розмірі 17268,47 грн., надав суду письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та КП УЖГО Оболонського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №240165 від 20.12.00 р., відповідно умов постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 240165 від 20.12.00 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 240165 від 20.12.00 р., постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РВТ-3, за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 240165 від 20.12.00 р., споживач щомісячно:

-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з грудень 2008 р. до серпня 2011 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.08 р. до 01.09.2011 р. становила 520117,88 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №240165 від 20.12.00 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 464923,19 грн., у звязку з чим станом на 01.09.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 38860,42 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва про стягнення 38860,42 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 9637,36 грн. інфляційної складової боргу та 3061,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240165 від 20.12.00 р. та додатками до нього.

Оскільки позивач 07.11.11 р. надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/322 розглядається за новою ціною позову 39233,60 грн. (з яких 26535,02 грн. основний борг, 9637,36 грн. три відсотки річних та 3061,22 грн. інфляційні нарахування).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240165 від 20.12.00 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у звязку з чим вони не набрали чинності і не могли застосовуватися.

Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.08 р. та № 1780/1 від 25.12.08 р.

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р. (а.с.99-100).

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли на підставі розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

З врахуванням цього розпорядження, відповідачем за період з 01.12.2008 р. до 01.09.2011 р. було спожито теплової енергії на загальну суму 510851,32 грн.

При цьому, Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на початок спірного періоду (грудень 2008 р.) існувала переплата відповідача за теплову енергію у розмірі 16334,27 грн., а протягом спірного періоду ним було сплачено 477248,59 грн., у звязку з чим станом на день звернення до суду борг становив 17268,46 грн.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач неправомірно нарахував відповідачу за спірний період за нечинними тарифами 9266,56 грн., у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9266,56 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240165 від 20.12.00 р.

З наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплову енергію за період з вересня 2011 р. до жовтня 2011 р. вбачається що Комунальним підприємством «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва в погашення заборгованості було сплачено 14716,07 грн. При цьому суму в розмірі 2390,67 грн. було сплачено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 2390,67 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідач у письмових поясненнях, наданих 05.12.11 р. не погодився з нарахуваннями позивача за спожиту теплову енергію за договором № 240165 від 20.12.00 р., у звязку з невірним застосуванням тарифів, та визнав борг станом на 01.09.11 р. за спірний період у розмірі 17268,47 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 14877,79 грн. основного боргу, а відповідач його визнав, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва суми основного боргу за договором № 240165 від 20.12.00 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 14877,79 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 9637,36 грн. інфляційної складової боргу та 3061,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 240165 від 20.12.00 р. за період з 01.11.09 р. до 01.09.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010, травня 2010, червні 2010, липні 2010, липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

Враховуючи вищенаведене та невірне застосування позивачем діючих тарифів, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва інфляційні нарахування за період з 01.01.09 р. до 01.09.11 р. у розмірі 5738,06 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3899,30 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 240345 від 01.12.03 р. станом на 01.09.11 р. та враховуючи невірне застосування діючих тарифів позивачем, судом було виконано власний розрахунок трьох відсотків річних, за яким, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 2343,46 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.09 р. до 01.09.11 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 57, код ЄДРПОУ 05757498) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 14 877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 79 коп. основного боргу, 5 738 (п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 06 коп. інфляційної складової боргу, 2 343 (дві тисячі триста сорок три) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 229 (двісті двадцять девять) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 138 (сто тридцять вісім) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження щодо позовних вимог в частині стягнення 2390,67 грн. основного боргу припинити.

4.У решті позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст рішення

складено 09.12.11 р.