Рішення № 19911874, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/36301.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александріт ЛТД»

про стягнення 97255,84 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

Від відповідачане зявився

В судовому засіданні 01.12.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 97255,84 грн.,а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011було порушено провадження у справі №47/363 та призначено до розгляду на 25.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 розгляд справи відкладено на 10.11.2011р., а ухвалою від 10.11.2011 на 01.12.2011.

В судовому засіданні 01.12.2011 представник позивача просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 97255,84грн., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач своїх представників в судові засідання 25.10.2011, 10.11.2011, 01.12.2011 не направляв, причин неявки представника не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 026550. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.07.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»(позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Александріт ЛТД” (відповідач, покупець) було укладено Контракт № FW 06/035, згідно якого продавець зобовязаний передати у власність покупця товар, а саме товари торгової марки «PUMA»колекції осінь-зима 2006, кількість, асортимент та ціни якого зазначені у специфікації (Додатку 1), а відповідач зобовязався прийняти та оплатити його на умовах Контракту(п. 1.1).

Умовами Контракту № FW 06/035 сторони погодили, що загальна сума Контракту на момент його підписання становить 1390179 грн., в тому числі ПДВ у роздрібних цінах (п.3.3), продавець надає покупцю право на придбання обумовленого товару на умовах попереднього замовлення зі знижкою у розмірі 42% роздрібної ціни по кожному артикулу, така ціна називається оптовою ціною за попереднім замовленням та включає 20% ПДВ (п.3.5), зобовязання продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент передачі товару повноваженому представнику покупця на складі продавця (п.5.4),у випадку недопоставки товару з вини продавця, сума контракту зменшується на суму, що дорівнює недопоставленого товару у роздрібних цінах(п. 3.8).

Згідно п. 3.9. Контракту № FW 06/035розрахунки за товар,що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюється наступним чином:

- протягом 3-х днів з моменту укладення цього контракту покупець зобовязаний сплатити продавцю суму авансу в розмірі 10% загальної суми контракту (зі знижкою) визначеної п.3.3, Контракту.

- в подальшому розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (Додаток №2 до контракту що є невідємною частиною). При цьому сума внесеного авансу зараховується в рахунок оплати за замовлений товар після виконання покупцем своїх зобовязань по оплати попереднього замовлення товару на 90% без врахування авансу.

-сума останнього платежу за графіком підлягає корегуванню згідно п. 3.8 контракту, та повинна бути здійсненна не пізніше 31 грудня 2006 року.

31.12.2006 позивач на виконання умов Контракту №FW 06/035 від 24.07.2006поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №1-00000768 від 27.07.2006; №1-00000783 від 02.07.2006; № 1-00000798 від 08.08.2006; №1-00000831 від 16.08.2006; № 1-00000953 від 05.09.2006; № 1-00001089 від 21.09.2006; № 1-00001168 від 04.10.2006; № 1-00001218 від 11.10 2006; № 1-/0001386 від 02.11.2006; № 1-00001476 від 17.11.2006на загальну суму 756421,56 грн. (належним чином засвідчена позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), який відповідачем був отриманий уповноваженою особою ОСОБА_2., на підставі довіреностей на отримання товару, а саме:№757701 від 02.08.2006 , №757702 від 08.08.2006, №757703 від 15.08.2006, №757705 від 05.09.2006, №757709 від 04.10 2006, №757710 від 10.10.2006, №757715 від 02.11.2006, №757719 від 17.11.2006.

Відповідно до Претензії про стягнення заборгованості № 496 від 29.08.2011 на загальну суму 49618,20 грн. позивач звернувся до відповідача з заявленою вимогою на оплату отриманого товару згідно Контракту № FW від 24.07.2006, зазначена вимога була відправлена 31.08.2011, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 756421,56 грн., який відповідачем був прийнятий, але оплачений частково в сумі 706803,36 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно з вищенаведеною накладною, яка за розрахунками позивача складає 49618,20 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Контракту №FW 06/035 від 24.07.2006, позивачем на підставівидаткових накладних, а саме: №1-00000768 від 27.07.2006; №1-00000783 від 02.07.2006; № 1-00000798 від 08.08.2006; № 1-00000831 від 16.08.2006; № 1-00000953 від 05.09.2006; № 1-00001089 від 21.09.2006; № 1-00001168 від 04.10.2006; № 1-00001218 від 11.10 2006; № 1-/0001386 від 02.11.2006; № 1-00001476 від 17.11.2006було поставлено відповідачу товар на загальну суму 756421,56 грн., який відповідачем був прийнятий за довіреністю на отримання товару, але всупереч умов договору, в строк не пізніше 31 грудня 2006 року, що передбачено п. 3.9 Контракту не оплачений у повному обсязі, оскільки відповідачем було здійснено лише часткова оплата товару на суму 706803,36 грн. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 49618,20грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуті вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6969,67 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 40667,97 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставлено позивачем товару, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача3% річних в сумі 6969,27грн. за період з 01.01.2007 по 31.08.2011 єобґрунтованою але такою, що підлягає задоволенню частково.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних за період з 01.01. 2006 31.08.2011 судом визначено суму у розмірі 6945,20грн., а саме:

(49618,20(сума заборгованості) *3*365)\365*100=1488,55грн.

(49618,20(сума заборгованості) *3*366)\366*100=1488,55грн.

(49618,20(сума заборгованості) *3*365)\365*100=1488,55грн.

(49618,20(сума заборгованості) *3*365)\365*100=1488,55грн.

(49618,20(сума заборгованості) *3*243)\365*100= 991,00грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 6945,20грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат за період з 01.01. 2007 31.08.2011 (наданий позивачем),судом визначено суму останніх у розмірі40686,92грн., а саме:

Період

заборгованостіСума боргу

(грн.)Середній індекс

Інфляції заперіодІнфляційне

Збільшення

суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.01.2007р. - 31.08.2011р.49618,201,82040686,9290305,12

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 40667,97 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі40667,97 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 49618,20грн., сума витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 40667,97грн., 3% річних 6945,20 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 97255,84грн., які знаходяться на рахунку відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява позивача не є обґрунтованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александріт ЛТД»(код

ЄДРПОУ 23390564, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУМА Україна»(код ЄДРПОУ 33741984, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Московський прос., буд 9) суму основного боргу 49618(сорок девять тисяч шістсот вісімнадцять ) грн., 20 коп., суму витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 40667(сорок тисяч шістсот шістдесят сім ) грн.97коп., 3% річних в розмір 6945 (шість тисяч девятсот сорок пять ) грн. 20коп., 968 (девятсот шістдесят вісім) грн. 61коп. суму витрат по сплаті державного мита та 235(двісті тридцять пять) грн. 18 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 12.12.11