Рішення № 19911869, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/43805.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпластик»

До Публічного акціонерного товариства «Оболонь»

Простягнення 340566,21 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1(за дов.) ОСОБА_2(за дов.)

ОСОБА_3(за дов.) ОСОБА_4 (за дов.)

від відповідача ОСОБА_5.(за дов.) ОСОБА_6.(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Укрпластик»до публічного акціонерного товариства «Оболонь»про стягнення 930809,65 грн., а саме: 785981,11 грн. заборгованості, 91025,77 грн. пені, 39299,06 грн. штрафу, 2493,86 грн. трьох процентів річних, 12009,85 грн. збитків за договором № 175 від 12.04.2011 року.

Ухвалою суду від 04.10.2011 р. було порушено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 31.10.2011 р..

До прийняття рішення по справі позивачем подано «заяву про зменшення позовних вимог». Оцінюючи дану заяву в контексті прав позивача, передбачених ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд кваліфікує її як заяву, яка за своєю правовою природою в частині вимог про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а в частині вимог про стягнення збитків є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, відповідно до вказаної заяви позивач зменшив вимоги про стягнення заборгованості до 267771,76 грн., про стягнення пені - до 20886,20 грн. пені, про стягнення 3% річних до 572,22 грн. трьох процентів річних, та збільшив вимоги про стягнення збитків на 27,12 грн.. Вимога про стягнення штрафу залишилась незмінною.

Данку заяву прийнято судом до розгляду, у звязку з чим первісний розмір вимог не є предметом дослідження суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції. Зокрема, як стверджує позивач, на момент звернення до суду з позовом у відповідача існувала заборгованість за поставлений товар у сумі 785891,11 грн., яка визначена шляхом коригування суми боргу за правилами п. 5.7 договору у звязку з підвищенням курсу Євро з дати підписання специфікації на день оплати. Даною специфікацією є накладна. У жовтні 2011 року відповідач сплатив 747252,93 грн., частина яких в порядку ст. 534 ЦК України у розмірі 222935,74 грн. була зарахована в рахунок погашення пені за прострочення виконання грошового зобовязання та у розмірі 6107,84 грн. в рахунок погашення 3% річних. Таким чином, як вважає позивач, борг становить 267771,76 грн.. Розрахунок пені, у тому числі і тієї, яка погашена за рахунок здійснених відповідачем у жовтні 2011 року оплат, здійснено позивачем за період з 17.07.201 р. по 23.11.2011 р. виходячи з визначеного договором розмірі 0,3% за кожний день прострочення. Вимоги про стягнення 12009,85 грн. збитків повязані з необхідністю понаднормативного залучення кредитних коштів у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо оплати продукції, у звязку з чим понесені понаднормативні витрати зі сплати процентів, які кваліфіковані позивачем як збитки. Збитків у розмірі 27,12 грн. понесені на надсилання вимог відповідачу вимог щодо виконання зобовязання. Штраф у розмірі 39299,06 грн. заявлений відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення , затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 р. № 888.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. За його твердженнями, станом на час звернення з позовом до суду борг становив 747252,94 грн. і коригування суми боргу позивачем за правилами п. 5.7 договору у звязку з підвищенням курсу Євро є неправомірним, оскільки специфікація до договору не підписувалась. Борг повністю погашений у жовтні 2011 року. На думку відповідача, позивач неправомірно частину отриманих коштів зарахував в рахунок погашення пені та трьох відсотків річних, оскільки платіжні документи містили чітке призначення платежі оплата за продукцію. Пеня підлягає визначенню з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а вимоги про стягнення штрафу на підставі Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення , затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 р. № 888

предявлені необґрунтовано, оскільки сторони в договорі інакшим чином врегулювали відповідальність за порушення зобовязань. Також, за твердженнями відповідача, є не обґрунтованими вимоги про стягнення збитків, оскільки кредити позивачем були отримані до настання строку платежу у відповідача.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12.04.2011 р. між публічним акціонерним товариством «Укрпластик»(постачальником) та публічним акціонерним товариством «Оболонь»(замовником) укладено договір № 175 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовника продукцію за фактичними цінами, які розраховані згідно з розділом 5.4 Договору та базових цін, які узгоджені у додатках 1, 2 до Договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити її вартість на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами встановлено з дати підписання до 31.12.2011 р.

Продукцією за Договором є етикетка поліпропіленова рулонного типу.

Датою поставки продукції вважається фактична дата отримання цієї продукції замовником згідно з відміткою замовника в накладній постачальника (п. 3.3. Договору).

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача або дата внесення готівкових коштів у касу Позивача (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору загальна сума Договору складається із загальної вартості поставленої продукції (підсумкова сума по всім поставкам, згідно накладних),

Пунктом 5.2 Договору замовнику надано відстрочку оплата отриманої продукції, Зокрема, оплата продукції повинна бути здійснена замовником по фактичним цінам в національній валюті України (гривня) не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки на підставі рахунку-фактури.

Таким чином, за своєю правовою природою вказаний Договір є договором поставки, оскільки встановлює зобовязання позивача, який здійснює підприємницьку діяльність, передати у встановлений строк товар у власність відповідача для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а відповідач зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих позивачем (копії знаходяться у матеріалах справи), останнім за період дії Договору, а саме: з 26.04.2011 р. по 07.07.2011 р., поставлено відповідачу продукції загальною вартістю 7691515,92 грн.. Факт отримання продукції на вищевказану суму відповідач не оспорює.

Дана ціна продукції визначена позивачем згідно з п. 5.4 Договору, відповідно до якого фактична ціна є розрахунковою і визначається на дату замовлення продукції за формулою:

фактична ціна = базова ціна х Кс, (гривень)

де Кс - коефіцієнт постачальника, який дорівнює курсу Євро до гривні, встановленого НБУ на дату замовлення продукції.

Базова ціна - ціна зазначена в додатку № 2 до Договору.

Пунктом 5.7 Договору встановлена можливість коригування у сторону збільшення суми продукції, що підлягає оплаті. Зокрема, у випадку, якщо з дати підписання специфікації до дати оплати поставленої партії продукції відбулося підвищення курсу Євро до гривні по курсу НБУ більше ніж на 2 %, несплачена сума за продукцію підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно зміні курсу на дату здійснення платежу.

Фактично Договором встановлена можливість одностороннього збільшення суми, що підлягає оплаті за поставлену продукцію. Необхідними умовами такого збільшення є: факт підписання сторонами специфікації; підвищення курсу Євро до гривні по курсу НБУ з дати підписання специфікації до дати оплати поставленої партії продукції більше ніж на 2 %.

Розділ 1 Договору містить визначення понять, які використовуються у Договорі.

Під терміном «специфікація»сторони узгодили погоджений ними документ, який повинен містити вид продукції, найменування продукції, ціну продукції, одиницю виміру.

Отже, виходячи з визначення специфікації, вона є документом, що повинен додаватись до тексту Договору і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, ціну, та інші умови.

В даному випадку специфікація не є товарно-супровідним документом, який засвідчує вчинення господарської операції. Даними документами, як сторони узгодили в п. 6.6 Договору, є накладна на кожну фактичну поставлену продукцію, податкова накладна.

З огляду на це, суд не приймає товарно-транспортні накладні як специфікації у розумінні розділі 1 Договору, у звязку з чим, враховуючи відсутність окремо погоджених сторонами специфікацій, відсутні необхідні умови, визначені п. 5.7 Договору, для збільшення позивачем в односторонньому порядку на 38728,17 грн. суми, що підлягає оплаті за поставлену продукцію.

Станом на 16.06.2011 р. позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до товарно-транспортних накладних на суму 6890573, 44 грн., строк оплати останньої партії якої наступав 16.07.2011 р.. В рахунок оплати продукції, що була отримана до 16.06.2011 р. (включно), відповідач на 15.07.20011 р. сплатив позивачу 6924761,15 грн., тобто переплата складає 34187,71 грн.. Дана обставина сторонами не оспорюється.

В подальшому позивач з 17.06.2001 р. по 06.07.2011 р. здійснив ще 6 поставок продукції на загальну суму 800942,48 грн.. Зокрема, були здійснені наступні поставки:

17.06.2011 р. на суму 340702,82 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 17.07.2011 р.;

22.06.2011 р. на суму 168997,61 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 22.07.2011 р.;

22.06.2011 р. на суму 54968,89 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 22.07.2011 р.;

23.06.2011 р. на суму 107190,89 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 23.07.2011 р.;

06.07.2011 р. на суму 77077,92 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 05.08.2011 р.;

06.07.2011 р. на суму 52004,35 грн., кінцевий строк оплати якої, відповідно до п. 5.2 Договору, закінчувався 05.08.2011 р..

В своє чергу, в рахунок оплати вищевказаної продукції відповідачем станом на 30.08.2011 р. (дата, яка визначена позивачем при нарахуванні санкцій за порушення зобовязання) була здійснена тільки одна оплата 15.07.2011 р. на суму 19501,84 грн.. Таким чином, з урахуванням переплати у розмірі 34187,71 грн. борг складав 747252,94 грн..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Одним з основних обовязків покупця за договором поставки є обовязок сплатити за товар певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Вищевикладені обставини свідчать про порушення відповідачем свого обовязку, що, в свою чергу, є підставою для настання відповідних правових наслідків, одним з яких ж сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Пенею, в розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, то її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦКУ України).

Пунктом 8.2 Договору за прострочення розрахунку проти строків, визначених п. 5.2 Договору, передбачено обовязок замовника сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від вартості несплаченої партії продукції за кожен день прострочення оплати до повного виконання зобовязання.

Договірні відносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1, 3 якого визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмірі якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду, станом на 30.08.2011 р. (дата, визначена позивачем), пеня складала 11472,47 грн. (розрахунок наведено нижче).

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України. Три проценти річних становлять 2294,49 грн..

Період простроченняВартість товаруСума боргу Дні прост

рочкиПеня, грн.Три проценти річних

18.07.2011287013,28287013,285589,75117,95

23.07.2011168997,61456010,8900,000,00

23.07.201154968,89510979,781209,9942,00

24.07.2011107190,89618170,67133302,56660,51

06.08.201177077,92695248,5900,000,00

06.08.201152004,35747252,94247370,171474,03

30.08.2011747252,940,000,00

Всього 11472,472294,49 За період з 30.08.2011 р. по 07.10.2011 р. пеня за прострочення виконання грошового зобовязання становить 11669,43 грн., а 3% річних 1396,9 грн..

Період простроченняБорг, грн.Дні прост

рочкиПеняТри проценти річних

з 30.08.2011747252,9438 по 07.10.2011 11669,431396,90 07.10.2011 р. відповідач перерахував позивача частину коштів за отриману продукцію у розмірі 300000 грн.. Позивача скористався своїм правом, передбаченим ст. 534 ЦК України, зарахувавши частину з отриманих коштів в рахунок погашення вимог процентів і неустойки. Зокрема, згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. За відсутності інших приписів у договорі право визначати черговість погашення вимог на момент отримання коштів в силу закону належить кредитору, у звязку з чим він не пов'язаний призначенням платежу, яке визначено боржником у платіжному документі. Договір не містить заборони встановлювати позивачу черговість погашення вимог. У той же час, оскільки визначення розміру пені та 3-х відсотків річних здійснюється виходячи з вартості поставок, зазначених у товарно-транспортних накладних, а також подвійної облікової ставки Національного банку України, платежем у розмірі 300000 грн. погашена пеня у розмірі 23141,9 грн. (11472,47 грн. + 11669,43 грн.) та 3% річних у розмірі 3691,39 грн. (2294,49 грн. + 1396,9 грн.). Залишок у розмірі 273166,71 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення боргу.

Таким чином, станом на 07.10.2011 р. борг становив 474086,23 грн..

28.10.2011 р. замовник перерахував на користь постачальника 447252,93 грн.

Постачальник скористався правом, передбаченим ст. 534 ЦК України, так само, як і попередньому випадку, отримані кошти в першу чергу зарахував на погашення суми нарахованих пені та трьох відсотків річних, решту на зменшення суми заборгованості.

За розрахунком суду за період з 08.10.2011 р. по 28.10.2011 р. пеня с складає 4091,43 грн., три проценти річних 818,29 грн..

Період простроченняБорг, грн.Дні прост

рочкиПеняТри проценти річних

з 07.10.2011474086,2321 по 28.10.2011 4091,43818,29 Таким чином заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача становить 31743,01 грн. (474086,23 грн. + 4091,43грн. + 818,29 грн. 447252,93 грн.) Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 31743,01 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими. У задоволенні вимог про стягнення 236028,75 грн. боргу судом відмовлено. Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення за період з 29.10.2011 р. по 23.11.2011 р. пені в розмірі 339,17 грн. та трьох процентів річних в розмірі 67,83 грн..

Період простроченняБорг, грн.Дні прост

рочкиПеняТри проценти річних

з 29.10.201131743,0126 по 23.11.2011 339,1767,83 У задоволенні вимог про стягнення 20547,03 грн. пені та 504,39 грн. трьох процентів річних судом відмовлено. Пунктом 11.3 Договору сторони встановили, що в усьому іншому, що не передбачено умовами цього Договору, вони керуються Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 р. № 888. Можливість застосування на території України вищевказаного нормативно-правового акту передбачена постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. за ухиленні від оплати продукції покупець сплачує постачальник штраф у розмірі 5 відсотків від суми, від оплати якої він ухиляється. Оскільки умовами Договору не передбачено відповідальності у вигляді штрафу, до спірних відносин підлягають застосуванню приписи п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р.

Таким чином, з відповідача за несвоєчасну оплату за продукцію вартістю 747252,94 грн. підлягає стягненню штраф у розмірі 37362,60 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 1936,41 грн. штрафу судом відмовлено.

Позивач також просить стягнути завдані його збитки, які полягають у сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12009,85 грн. та у витратах на оплату направлених відповідачу вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Чинним законодавством України на позивача покладено обовязок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий звязок між правопорушенням і збитками.

Позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового звязку між сплаченими відсотками та невиконанням відповідачем зобовязання.

Як зазначено вище, зобовязання з оплати продукції відповідачем є простроченим з 18.07.2011 р. Договір про отримання кредитних коштів, оплату процентів за яким позивач вважає понесеними збитками на суму 12009,85 грн., було укладено 15.07.2011 р., тобто до порушення відповідачем зобовязання за Договором.

За таких обставин, отримання кредиту не мало на меті поповнення обігових коштів у звязку з невиконанням відповідачем обовязків за Договором, що свідчить про неповязаність дій позивача з діями відповідача.

Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача 27,12 грн. за направлення йому позивачем 31.10.2011 р. та 16.11.2011 р. вимог про оплату, оскільки на момент їх направлень заборгованість була предметом судового розгляду, а тому відсутні підстави вважати їх витратами, пов'язаними з одержанням виконання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Факт неналежного виконання відповідачем свого обовязку щодо своєчасної оплати продукції позивачем належним чином доведений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 31743,01 грн. боргу, 339,17 грн. пені, 67,83 грн. трьох процентів річних, 37362,65 грн. штрафу, а разом 69512,67 грн..

У задоволенні вимог про стягнення 236028,75 грн. боргу, 20547,03 грн. пені та 504,39 грн. трьох процентів річних, 1936,41 грн. штрафу судом відмовлено.

При вирішення питання розподілу судових витрат підлягають застосуванню законодавчі акти, що були чинні на момент їх сплати або на момент, коли вони підлягали сплаті.

На момент подачі позову сплата державного мита регулювалась Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого державне мито із позовних заяв майнового характеру підлягало оплаті у розмірі 1 відсотку ціни позову. Позивачем було сплачено 15000 грн. державного мита при ціні позову 930809,65 грн., тобто зайво сплачено 5691,9 грн., які підлягають поверненню позивачу.

Законодавство, яке регулювало сплату державного мита, не передбачало можливості повернення державного мита при зменшені позовних вимог (абц. 3 п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15). Отже, державне мито зі зменшених позовних вимог на суму 59802,7 грн. покладається на позивача.

Позовні вимоги у розмірі 340539,09 грн., які оплачені державним митом, судом задоволено частково на суму 69512,67 грн., тобто 20,41%. Таким чином, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в цій частині вимог покладаються пропорційно на сторін. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 681,08 грн. державного мита та 47,2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При подання заяви про збільшення розміру позовних вимог про стягнення збитків на 27,12 грн. сплата судових витрат регулювалась Законом України «Про судовий збір». Таким чином, дані вимоги підлягають оплаті судовим збором у розмірі 1411,5 грн.. Оскільки в цій частині позову позивачу відмовлено, а судовий збір не було сплачено при поданні заяви, останній підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Оболонь»(04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код 05391057) на користь публічного акціонерного товариства «Укрпластик»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1, код 00203588) 31743,01 грн. боргу, 339,17 грн. пені, 67,83 грн. трьох процентів річних, 37362,65 грн. штрафу, 681,08 грн. державного мита, 47,2 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрпластик»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1, код 00203588) до спеціального фонду Державного бюджету України 1411,5 грн. судового збору.

Повернути публічному акціонерному товариству «Укрпластик»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1, код 00203588) з Державного бюджету України 5691,9 грн. зайво сплаченого державного мита.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 14.12.2011 р.