Рішення № 19911815, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/33905.12.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова»

до Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»

про стягнення 5814,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1представник за довіреністю № 41 від 17.03.2011 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»про стягнення 5814,62 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» в особі комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль»(позивач) та державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»(відповідач) було укладено договір № 510 на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно предмету якого, позивач зобовязується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, вказаних у додатку № 1 цього договору, а відповідач зобовязується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу для обєктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затвердженні рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1.2. Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2008 року № 263 «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові»граничний тариф на теплову енергію, що відпускається субєктами господарювання, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, для перепродажу теплопостачальними підприємствами в розмірі 210,00 грн./Гкал (з урахуванням ПДВ).

Конкретний розмір тарифу на теплову енергію, що відпускається для перепродажу теплопостачальними підприємствами, встановлюється субєктами господарювання в межах граничного тарифу.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.06.2009 року № 156 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2008 року № 263 «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові»внесені зміни до п.1.3. щодо тарифів на послуги теплопостачання КЕП «Чернігівська ТЕЦ»ТОВ фірми «ТехНова»для інших категорій споживачів.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.6. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивач свої зобовязання по договору виконав, поставив відповідачу за період з 01.12.2008 року по 31.07.2009 року теплової енергії на загальну суму 11147,25 грн.

Однак, свої зобовязання за зазначеним договором відповідач порушив, частково оплатив вартість теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 5 814,62 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу за договором № 510 від 01.09.2001 року, рахунками-фактурами, актами зняття показань приладів, виконуючих облік гарячої води на гаряче водопостачання (облік водоміром), довідкою № 21/142 від 28.10.2011 року про нарахування за спожиту теплову енергію.

В звязку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/339, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року.

В судове засідання 05.12.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/339 від 04.11.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103016680692 на адресу: 02660, м. Київ, вул. Марини Расової, 15.

Представник позивача виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/339 від 04.11.2011 року, надав пояснення по суті справи, в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 5 814,62 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова»в особі комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль»(постачальник за договором) та державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»(споживач за договором) було укладено договір № 510 на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно предмету якого, позивач зобовязується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, вказаних у додатку № 1 цього договору, а відповідач зобовязується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу для обєктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затвердженні рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1.2. Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2008 року № 263 «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові»граничний тариф на теплову енергію, що відпускається субєктами господарювання, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, для перепродажу теплопостачальними підприємствами в розмірі 210,00 грн./Гкал (з урахуванням ПДВ).

Конкретний розмір тарифу на теплову енергію, що відпускається для перепродажу теплопостачальними підприємствами, встановлюється субєктами господарювання в межах граничного тарифу.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.06.2009 року № 156 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2008 року № 263 «Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові»внесені зміни до п.1.3. щодо тарифів на послуги теплопостачання КЕП «Чернігівська ТЕЦ»ТОВ фірми «ТехНова»для інших категорій споживачів.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.6. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 10.1. встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.08.2002 року.

Пунктом 10.4. встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п.10.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обовязків повної сплати спожитої теплової енергії.

Позивач свої зобовязання по договору виконав, поставив відповідачу за період з 01.12.2008 року по 31.07.2009 року теплової енергії на загальну суму 11147,25 грн.

Однак, свої зобовязання за зазначеним договором відповідач порушив, частково оплатив вартість теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 5 814,62 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу за договором № 510 від 01.09.2001 року, рахунками-фактурами, актами зняття показань приладів, виконуючих облік гарячої води на гаряче водопостачання (облік водоміром), довідкою від 28.10.2011 року про нарахування за спожиту теплову енергію.

В матеріалах справи наявний лист за вих. № 246 від 05.10.2009 року директора філії «Чернігівський аукціонний центр»з повідомленням, про розірвання договору оренди, відповідно до додаткової угоди б/н від 25.09.2009 року, нерухомого майна за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 14-а та повідомив про відмову від подальшого отримання послуг за договором № 510 від 01.09.2001 року.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 510 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2001 року в період з 01.12.2008 року по 31.07.2009 року у відповідача перед позивачем в сумі 5 814,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Марини Расової, буд. 15; р/р 26001003924 в АК Полікомбанк м. Чернігова, МФО 353100, код ЄДРПОУ 20064284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36; п/р 26002010790201 у ПАТ «Альфа-Банк»у м. Києві, МФО 300346; код ЄДРПОУ24100060) суму основного боргу в розмірі 5814 (пять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 62 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 12.12.2011 року.