Рішення № 19911346, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/47705.12.11

За позовом Товариства з обмежеою відповідальністю "ЛЛК Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 26 880, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Анохіна Н.Ю.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання тренінгових послуг №10/116 від 01.12.2010 р. у розмірі 26880, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо надання послуг відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача суму передоплати за договором про надання тренінгових послуг №10/116 від 01.12.2010 р. у розмірі 26880, 00 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як зазначається у п. 1.4. рішення зборів суддів Вищого Господарського суду України № 4 від 04.08.2010 р. початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, розяснення сторонами їх прав та обовязків, зясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі витребування додаткових доказів тощо), а також зясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви, (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Дослідивши зміст поданих уточнень, суд приходить до висновку, що позивач фактично змінює предмет позову у даній справі.

Тож, з огляду на те, що станом на момент подачі вказаних уточнень, суддею Пригуновою А.Б. не розпочато розгляд справи № 51/477 по суті, суд приймає до розгляду подані уточнення.

Також представник позивача подав письмові пояснення щодо терміну дії договору № 10/116 від 01.12.2010 р., в яких зазначає, що договір починає свій перебіг в момент, визначений у п. 6.1. договору та закінчується 31.12.2010 р., а тому зобовязання за договором повинні бути виконані до 31.12.2010 р.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 04.11.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця .

З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.10.2011 р. вбачається, що місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_1.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 04.11.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується відміткою на зворотній стороні вказаної ухвали.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 05.12.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 р. між Товариством з обмежеою відповідальністю "ЛЛК Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №10/116 про надання тренінгових послуг, за умовами якого відповідач зобовязався за завданням позивача протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з організації заходів, а позивач оплачувати такі послуги.

Згідно п. 3.1. договору вартість послуг буде зазначатися та погоджуватися сторонами в додатках до цього договору. Оплата проводиться виключно у національній валюті України гривні. У випадку, якщо сторонами у додаткових угодах буде передбачено оплата у гривневому еквіваленті іноземної валюти, то сторони погодились, що оплата буде проводитися за курсом Національного банку України на день платежу.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу 100% передоплати за проведення робіт на поточний рахунок відповідача до початку проведення робіт. Початок та завершення робіт регулюються на основі затвердженої програми виконання робіт.

У п. 3.3. договору здавання послуг відповідачем та приймання їх результатів позивачем оформлюється актом здавання - приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно п. 6.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2010 р. У випадку, якщо після закінчення договору сторони і далі продовжують співпрацю, договір вважається автоматично пролонгованим на час дії нових замовлень/проектів.

Відповідно до п. 6.3. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії цього договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 10/116 від 01.12.2010 р. є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок фактуру № РФ 0000145 від 03.12.2010 р. в якості передоплати за замовлені послуги.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено передоплату за тренінгові послуги в розмірі 26880, 00 грн. згідно договору № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 265 від 06.12.2010 р., що міститься в матеріалах справи.

Тож, вищенаведене свідчить, що позивач свої зобовязання за договором № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р. виконав в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листами № ЯЛ-317 від 14.06.2011 р., № ЯЛ -516 від 12.09.2011 р. та претензією № ЯЛ-575 від 06.10.2011 р., про виконання умов договору № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р. або повернення 100 % передоплати.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа зобов'язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала та зазначає, що відповідач продовжує користуватися коштами позивача, в той час як підстава, на якій вони були набуті у даному випадку № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р. відпала.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, лист № ЯЛ-317 від 14.06.2011 р. з вимогою про виконання зобовязання за договором № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р. в семиденний строк відповідачу надіслано 14.09.2011 р., що підтверджується належним чином засвідченою копією фіскального чеку поштової установи № 5714 від 14.09.2011 р. та опису вкладення у цінний лист від 14.09.2011 р., а тому враховуючи термін перебігу поштової кореспонденції по місту Києву відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»кінцевий строк виконання зобовязання відповідачем припадає на 21.06.2011 р.

Разом з тим, згідно п. 6.2. договору, останній припинив свою дію 31.12.2010 р. та сторонами не надано суду жодних письмових доказів щодо продовження строку дії договору чи його автоматичного пролонгування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, доказів належного виконання договору № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р., або повернення сплачених позивачем коштів суду не надано.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Позивач вважає, що припинення дії договору №10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, кошти Товариством з обмежеою відповідальністю "ЛЛК Україна" перераховувались Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі № 10/116 про надання тренінгових послуг від 01.12.2010 р., який, в свою чергу, припинив дію.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердженння виконання зобовязання щодо надання послуг за договором № 10/116 від 01.12.2010 р., приймаючи до уваги, що термін дії вищевказаного договору закінчився 31.12.2010 р. суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 26880, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛК Україна" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 12-А, ідентифікаційний код 37177437) суму передоплати у розмірі 26 880 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят ) грн. 00 коп., 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 80 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 12.12.2011 р.