Рішення № 19910706, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/34006.12.11 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм»

Про стягнення 13105,25

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю № 32/57 від 10.01.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм»про стягнення з відповідача на користь позивача плату за фактичне використання нежитлового приміщення, загальною площею 170,0 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.М.Донця, 25/80, яка за період з липня 2010 року по вересень 2011 року складає 13105,25 грн., а саме:

- 11422,31 грн. плата за фактичне використання приміщення;

- 1682,94 грн. компенсація плати за землю.

Крім того, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради просить суд для забезпечення позову накласти арешт на рахунки відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по оплаті за фактичне користування нежилим приміщенням та по сплаті компенсації плати за землю, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм»виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.11. порушено провадження у справі № 30/340; розгляд справи призначено на 17.11.11. о 12-00.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 30/340 шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, викладене у прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не подані належні та обгрунтовані докази, які підтверджують, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.11. подав письмові пояснення по даній справі, в яких підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.11. про порушення провадження у справі № 30/340 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.11. розгляд даної справи було відкладено на 06.12.11. о 11-00.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.11. повторно не з»явився, заяв клопотань не подав, попередніх вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 961380 від 16.11.11.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/340.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.08. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шарм»(Орендар) укладено Договір № 703/В оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі розпоряджень Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.07., № 2251 від 07.12.07. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул.М.Донця, б.25/27, загальною площею 170,0 кв.м., у тому числі підвал 170,о кв.м., для розміщення ательє по пошиттю та ремонту одягу.

Відповідно до п. 3.1 Договору, сторонами було погоджено, що за користування обєктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Соломянської районної в м. Києві ради від 20.12.06. № 101, або за результатами конкурсу на право оренди обєкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється в розмірі 5 % від вартості майна і становить 2066,11 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.2 Договору передбачено, що розрахунок орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.3 Договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

У відповідності до п. 3.5 Договору, сторонами погоджено, що крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по платі за землю.

Згідно п. 3.8 Договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Умовами Договору (п. 3.9) визначено, що орендна плата та інші, передбачені Договором платежі сплачуються Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта оренди Орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.08. між сторонами було укладено акт прийому-передачі обєкту оренди площею 170,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.М.Донця, б.25/89, який було підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 9.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії Договору з 01.04.08. по 07.12.08.

Згідно п. 9.2 Договору передбачено, що Договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку Договору оренди та його умови вирішуються на підставі письмового звернення Орендаря до органу виконавчої влади. Продовження терміну Договору оформлюється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього Договору, або укладенням нового договору оренди.

У разі, якщо звернення Орендаря не надійшло або Орендар не отримав дозволу на продовження оренди обєкту оренди, Орендар повинен звільнити обєкт оренди по закінченню терміну дії Договору та передати Орендодавцю обєкт оренди по акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення умов Договору та чинного законодавства, Орендар після закінчення строку дії Договору не передав спірне приміщення по акту прийому-передачі позивачу та не сплачує плати за фактичне користування нежитловим приміщенням, в звязку з чим за період з липня 2010 року по вересень 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за фактичне користування приміщенням становить 11422 грн. 31 коп, а заборгованість з компенсації плати за землю становить 1682,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії Договору, спірне приміщення не звільнив та не передав його за актом приймання-передачі позивачу, а також матеріали справи не містять доказів продовження терміну дії Договору оренди у відповідності до умов п. 9.2 Договору.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі спірного приміщення позивачу, а також доказів продовження терміну дії Договору оренди, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шарм»після закінчення строку дії Договору № 703/В оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району м. Києва від 01.04.08. фактично займало спірне приміщення, але плати за нього за період з липня 2010 року по вересень 2011 року не сплачувало.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм»11422,31 грн.. плати за фактичне користування приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 3.3 Договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

У відповідності до п. 3.5 Договору, сторонами погоджено, що крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по платі за землю.

Згідно п. 3.8 Договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

За твердженням позивача відповідач не компенсував позивачу видатки по сплаті за землю у відповідності до Закону України «Про плату за землю»та рішення Київської міської ради від 10.07.97. № 216 «Про плату за землю в м.Києві».

Крім того, позивач вказує на те, що він є землекористувачем і сплачує земельний податок за прибудинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат позивача на утримання прибудинкової території, а тому згідно п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по сплаті земельного податку.

Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар

Позивач вказує на те, що компенсація плати за землю, на підставі Закону України «Про плату за землю», рішення Київської міської ради від 10.07.97. № 216 «Про плату за землю в м. Києві»становить 1682 грн. 94 коп.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті компенсації за землю в сумі 1682 грн. 94 коп. не виконав.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм»(03126, м. Київ, вул.М.Донця, 25/89; код ЄДРПОУ 21610851) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 11422 (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 31 коп. плата за фактичне використання приміщення, 1682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 94 коп. компенсація плати за землю, 131 (сто тридцять одна) грн. 06 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 12.12.11.