Рішення № 19910193, 02.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/40202.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району м. Києва"

простягнення 222209,78 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.);

Від відповідача:ОСОБА_2 (Дов.).

У судовому засіданні 02.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району м. Києва" про стягнення 222209,78 грн., з яких: 187786,70 грн. основний борг, 26195,46 грн. інфляційні втрати, 8227,62 грн. 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав своїх зобовязань за Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р. щодо оплати за постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011р. порушено провадження у справі № 57/402 та призначено справу до розгляду на 08.11.2011р.

В судовому засіданні 08.11.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 02.12.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Присутній в судовому засіданні 02.12.2011р. представник відповідача надав суду пояснення по справі, згідно яких відповідач просить зменшити позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат до 20517,09 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (постачальник) та Комунальним підприємством "Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району м. Києва" (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р. постачальник зобовязаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1 Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р. споживач зобовязаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Згідно Додатку №1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії.

Додатком №2 до Договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 9 Додатку №2 до Договору щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ №7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акти звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до умов п. 10 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобовязання за Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р., тоді як відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2008р. по 01.09.2011р. у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 187786,70 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, обліковими картками (табуляграмами), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р. та Додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Згідно розрахунку позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №8373145 від 01.10.2003р. станом на 01.09.2011р. складає 187786,70 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 187786,70 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 187786,70 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 26195,46 грн. та 3% річних у розмірі 8227,62 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2008року по червень 2009року на суму 3501,42 грн., з вересня 2009року по березень 2010року на суму 5421,34 грн., з серпня 2010року по червень 2011року на суму 17272,69 грн., помилково не врахувавши зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні-серпні 2009року, в квітні-липні 2010року, липень-серпень 2011року включно на рівні 99,9%, 99,8%, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7%, 99,6% відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ “Київенерго”.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку, проведеного судом з урахуванням рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 18270,98 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком здійсненого судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7809,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району м. Києва" (04213, м. Київ, пр.. Героїв Сталінграду. 57; код ЄДРПОУ 05757498; р/р 260063011288 Оболонська філія АКБ "Київ", МФО 320605, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго”(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 187786 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 70 коп. основного боргу, 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 7809 (сім тисяч девять) грн. 30 коп. 3% річних, а також судові витрати: 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 12.12.2011р.