Рішення № 19910018, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/411

08.12.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"

про стягнення заборгованості 40 592,33 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 08.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про стягнення заборгованості 40 592,33 грн., в т.ч. 37 807,22 грн – сума основного боргу, 2 222,66 грн – сума збитків від інфляції, 562,45 грн – 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.04.07 р. між сторонами було укладено Угоду про співробітництво № 19/07 в галузі перестрахування. Згідно перестрахувального Ковер-Ноту № 49 від 02.06.08 р. позивач передав в перестрахування відповідачу частину ризиків у розмірі 60 000 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту у відповідності з умовами Угоди про співробітництво. 10.07.08 р. стався страховий випадок, при настанні якого за умовами п.3.4.2, п.3.4.3 Угоди про співробітництво відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності. 26.07.10 р. між Сторонами була підписана угода про залік зустрічних однорідних вимог. 02.09.10 р. Позивачем було направлено відповідачу претензію № 852 з вимогою про повернення суми боргу в розмірі 37 807,22 грн. протягом 7 днів з моменту її отримання. 20.09.11р. позивач направив відповідачу повторну претензію № 875/1 від 14.09.11р. з вимогою по повернення суми основного боргу, а також сплати витрати від інфляції у розмірі 2 222,66 грн та 3 % річних у розмірі 562,45 грн. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості у зазначений строк не здійснив.

Ухвалою суду від 07.11.11 порушено провадження у справі № 40/411 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.11.11.

16.11.11 представник відповідача через службу діловодства суду телеграмою подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.11.11 позивач через службу діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у ній матеріалами справи.

У судове засідання 24.11.11 представники сторін не з'явились.

Розглянувши клопотання представника відповідача в судовому засіданні суд вирішив його задовольнити та відклав розгляд справи на 08.12.11.

08.12.11 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач підтримує свої позовні вимоги та просить слухати справу без його представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання 08.12.11 не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що вказані в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

26.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № 19/07 про співробітництво в галузі перестрахування (далі – угоду № 19/07), предметом якої є основні умови взаємовідносин між сторонами під час здійснення перестрахування між ними і є основним документом, який встановлює принципи діяльності сторін, їх права та обов’язки, відповідальність, порядок відшкодування збитків та вирішення спорів за укладеними сторонами договорами перестрахування.

Відповідно до п.1.2 угоди № 19/07 для здійснення перестрахування сторони можуть в письмовій формі укладати між собою договори перестрахування окремо за кожним ризиком або за сукупністю ризиків. Далі за текстом та під час виконання цієї угоди окремий документ, який містить умови перестрахування, має назву «Ковер-Нот». Ковер-Нот є невід’ємним додатком до цієї угоди.

02.06.08 між позивачем та відповідачем було укладено перестраховочний Ковер-Нот № 49, відповідно до якого позивач передав у перестрахування відповідачу частину ризиків у розмірі 60000,00 грн., прийнятих на страхування відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту, у відповідності з умовами угоди про співробітництво.

10.07.08 з застрахованим за договором добровільного страхування наземного транспорту автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер ВН 4828 ВХ стався страховий випадок, при настанні якого за умовами п.3.4.2, 3.4.3 Угоди про співробітництво відповідач зобов’язаний сплатити позивачу відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.10 сторони підписали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 3 якої з моменту заліку борг відповідача перед позивачем становить суму 37 807,22 грн, яку відповідач зобов’язується перерахувати на р/р позивача.

02.09.10 позивач направив на адресу відповідача претензію про виплату грошових коштів за угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 852, яка згідно повідомлення про отримання поштового відправлення була отримана відповідачем 07.09.10. Відповідно до вказаної претензії позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити заборгованість в розмірі 37 807,22 грн протягом 7 календарних днів з моменту її отримання.

14.09.11 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 875/1 про виплату заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на претензії отримана не була, заборгованість відповідачем не погашена.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з наведених положень законодавства, з урахуванням направлення позивачем на адресу відповідача претензії від 02.09.10 (отримана відповідачем 07.09.10) строк виконання зобов’язання відповідача щодо виплати на користь позивача заборгованості по сплаті відшкодувань з перестрахування в розмірі 38 807,22 грн станом на час вирішення спору є таким що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, доказів сплати заборгованості зі страхового відшкодування в сумі 38807,22 грн. станом на час вирішення спору відповідачем не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 2 222,66 грн – збитків від інфляції та 562,45 грн – 3 % річних, що розраховані за період з 15.09.2010 р. (закінчення 7-ми денного терміну розгляду претензії, яка отримана боржником 07.09.2010 р.) по 14.03.2011р.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача збитків від інфляції та 3 % річних, що міститься в додатках до позовної заяви, та задовольняє зазначені вимоги повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01004 м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2, ідентифікаційний код 32206908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068 м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) суму основного боргу в розмірі 37 807 (тридцять сім тисяч вісімсот сім) грн 22 коп., збитки від інфляції в розмірі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн 66 коп., 3 % річних в розмірі 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 45 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 405 (чотириста п’ять) грн 92 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 12.12.2011 р.