Рішення № 19908735, 06.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" грудня 2011 р. Справа № 12/5007/125/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов.№ 539 від 01.03.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України (м.Новоград-Волинський) <В особі(назва) >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 35942,19 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 35942,19 грн., з яких 28268,95 грн. боргу по сплаті орендних платежів згідно договору оренди № 2/2010 від 01.12.10р., 1928,26 грн. пені, 3126,90 грн. штрафу та 2618,08 грн. компенсації за податок на землю.

В судовому засіданні від 06.12.11 представник позивача подав письмові пояснення щодо компенсації відповідачем податку на землю та його обгрунтований розрахунок (а.с.43-47), а також пояснення щодо розрахунку орендної плати. Крім того, представник позивача подав розрахунок нарахування пені та штрафу, з якого вбачається, що розмір штрафу становить 2826,90 грн.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.52).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2010 року між Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди № 2/2010 (а.с.6-12).

Відповідно до пп.1.1 договору, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно військового містечка № 4 - нежитлові будівлі № 83 площею 444,9 кв.м., № 84 площею 372,0 кв.м., № 86 площею 566,6 кв.м., № 87 площею 379,8 кв.м., № 88 площею 372,9 кв.м., що знаходиться на балансі Новоград - Волинської КЕЧ району, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пп.1.3 договору, обумовлене пп.1.1 договору нерухоме майно орендодавець, як позивач, передає відповідачу, як орендарю, для використання під розміщення складів.

Підпунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Факт передачі відповідачу вищевказаного нерухомого військового майна згідно договору № 2/2010 від 01.12.10р. підтверджується актом приймання - передачі від 01.12.10р. (а.с.14 -16).

Відповідно до пп.10.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 01.12.10р. по 30.12.10р.

Додатковою угодою за № 3д/2010 від 31.12.2010 р. строк дії договору продовжено до 31.12.12р. (а.с.13).

Згідно даних позивача, 8 квітня 2011 року договір оренди розірвано, а орендовані приміщення повернуті КЕЧ району.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92р. №2269-XII, орендар зобов'язаний вносити оренду плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з пп.3.1 договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяц (травень 2010 року) на рівні 7500 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95р. № 786, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2010 року) 7071,41 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до пп.3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пп.5.3 договору, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно даних позивача, відповідачем в порушення умов укладеного договору не вносились орендні платежі у період з січня по квітень 2011р.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів утворилась заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку позивача, становить 28268,95 грн., що підтверджується цим розрахунком станом на 25.10.11р.(а.с.16,49), підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.10р. та довідкою позивача від 21.11.11р. № 2559 (а.с.48).

На адресу відповідача позивачем надсилалася претензія про сплату боргу від 16.05.11р. № 1261, яка залишена відповідачем без відповіді, проте в погашення існуючої заборгованості відповідач сплатив позивачу частину заборгованості з орендної плати у сумі 3000,00 грн. ( 31268,95-3000,00=28268,95) (а.с.22).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пп.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пп.3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пп.3.8 договору, в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач, як орендар, також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно розрахунків позивача, розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати та штрафу згідно умов договору оренди № 2/2010 від 01.12.10р. становить, відповідно 1928,26 грн. та 3126,90 грн. (а.с.17).

Розрахунок пені обгрунтований, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

При перевірці розрахунку штрафу суд встановив, що позивачем допущена помилка, оскільки при його нарахуванні останній не врахував оплати в сумі 3000,00 грн. і здійснив обрахунок, виходячи із загальної суми орендних платежів.

В судовому засіданні від 06.12.2011 р. позивач подав новий розрахунок, згідно якого вірною сумою штрафу є сума 2826,90 грн., яка і має бути стягнута з відповідача.

Таким чином, в частині стягнення 300,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Відповідно до ч.2 ст.796 ЦК України, у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Згідно зі ст.797 ЦК України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до ст.270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Підпунктом 5.15 договору сторони визначили, що орендар зобов'язався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,4 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно розрахунку позивача, розмір заборгованості податку на землю згідно умов договору оренди № 2/2010 від 01.12.10р. становить 2618,08 грн.(а.с.18).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в на загальну суму 35642,19 грн., з яких: 28268,95 грн. заборгованість з орендної плати; 2618,08 грн. - компенсації за сплату земельного податку; 1928,26 грн. - пеня; 2826,90 грн. - штраф.повному обсязі.

В частині стягнення штрафу в сумі 300,00 грн. відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.22,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1

на користь Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України, 11704, м.Новоград-Волинський, вул.Волі 39, код 07760151:

- 28268,95 грн. - забооргованість з орендної плати;

- 1928.26 грн. - пеня;

- 2826,90 грн. - штраф;

- 2618,08 грн.- компенсація за сплату земельного податку;

- 356,42 грн. - державне мито;

- 234,03 грн. - за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 09 грудня 2011р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повідом. про вруч.).

<Текст >