Рішення № 19904424, 21.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 рокуСправа № 16/5026/2163/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: Сучков Є.В. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кобра ЛТД" про стягнення 13 594,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (далі-позивач) звернулось в суд із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Кобра ЛТД" (далі-відповідач) 13 594,13 грн. заборгованості по орендній платі, з яких: 1 690,12 грн. основного боргу по орендних платежах, 176,10 грн. пені та 11 727,91 грн. неустойки як подвійної орендної плати за неповернення майна після розірвання договору оренди. Підставою позову є невиконання відповідачем своїх зобовязань по договору оренди державного майна № 474 від 01.08.2006 року, укладеного між сторонами та розірвання цього договору за рішенням суду. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю з мотивів, що спірні питання за позовними вимогами вже були предметом розгляду при вирішенні спору у справі № 18/2451; нарахування пені та неустойки є неправомірним, оскільки відповідачу перешкоджали в доступі до приміщення і він не міг забрати свої речі та повернути орендоване майно.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди державного майна № 474 від 01.08.2006 року, за умовами якого позивач (Орендодавець) передає в строкове в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - частину приміщення на третьому поверсі п'ятиповерхової цегляної адмінбудівлі (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості" і розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 243/1, площею 46,94 кв. м., вартість якого за незалежною оцінкою 70919 ( сімдесят тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. станом на 01 травня 2006 року. Майно передається в оренду з метою використання - для виконання проектно-вишукувальних робіт ( п. 1.1 договору).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 11 місяців, він діє з 01 серпня 2006 року по 01 липня 2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором ( п. 10.6 договору).

Орендоване майно в оренду було передано відповідачу, що підтверджується актом прийому передачі приміщення (оборот а.с. 10) та не заперечується відповідачем. Балансоутримувачем майна підтверджується, що предметом оренди є кімната № 313 площею 46,94 кв.м. на 3-му поверсі п'ятиповерхової цегляної будівлі, а балансоутримувачем її є Державне підприємство "Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості".

Договором про внесення змін від 15.05.2009 року ( а.с. 11) сторонами було домовлено про припинення дії договору оренди 29.05.2009 року без права пролонгації ( п. 1).

Пункт 2 договору про внесення змін передбачає, що у разі подальшої оренди, відповідач (Орендар) зобов'язаний здійснити незалежну оцінку вартості об'єкта оренди та видати позивачу (Орендодавцю) пакет документів, передбачений Переліком документів, які подаються відповідачем (Орендарем) для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затверджений наказом Фонду державного майна України від 14.11.2005 № 2975 у термін до 19.05.2009 року.

За доводами позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору про внесення змін від 15.05.2009 року не надав документів для укладення договору оренди, а тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити займане по вул. Енгельса, 243/1 у м. Черкаси приміщення та про стягнення з відповідача на користь позивача до державного бюджету заборгованості по орендній платі в сумі 1 014,49 грн., 186,81 грн. пені та 2 821,58 грн. неустойки. В ході розгляду справи № 09/2704 між сторонами по справі було укладено мирову угоду у відповідності до якої відповідач взяв на себе зобов'язання погасити борг в сумі 3 519,55 грн. згідно із встановленим графіком платежів. За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання по мировій угоді виконав.

Відповідно до п. 6 мирової угоди відповідач, як орендар, зобовязався замовити та оплатити оцінку вартості майна - кімнати 313 (орендоване майно за договором оренди), що знаходиться за адресою: вул.Енгельса,243/1, м. Черкаси та надати позивачу пакет документів, передбачений Переліком документів, які подаються Орендарем для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом ФДМУ від 14.11.2005 №2975 до 15 березня 2010 року.

За твердженням позивача, відповідач не виконав п. 6 мирової угоди та не надав необхідні документи для переукладення договору оренди, але продовжував користуватись орендованим державним майном, а тому договірні відносини продовжили дію на умовах договору оренди від 01 серпня 2006 року № 474, проти чого відповідач не заперечує.

Оскільки відповідач не виконував умови договору оренди державного майна та за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в сумі 2 315,00 грн. і 169,78 грн. пені, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу, розірвання договору оренди та про зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням господарського суду Черкаської області по справі № 18/2541 від 08.02.2011 року (а.с. 14-19) позовні вимоги було задоволено частково: розірвано договір оренди державного майна № 474 від 01 серпня 2006 року між сторонами, зобов'язано відповідача в 10- денний термін з дати прийняття рішення звільнити орендовану частину приміщення на третьому поверсі п'ятиповерхової цегельної адмінбудівлі, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 243/1, площею 46.94 кв. м. та повернути його державному підприємству "Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості в належному стані. Також з відповідача було стягнуто 2 316,56 грн. орендних платежів та 168,42 грн. пені. В решті вимог по пені позивачу відмовлено через безпідставність її нарахування.

За доводами представників сторін, відповідач всю суму боргу за орендними платежами по рішенню у справі № 18/2541 вже сплатив, але орендоване майно не повернув, з чого і виник спір.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, не підлягають повторному доказуванню в інших спорах факти, які встановлені рішенням господарського суду під час розгляду справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Рішенням у справі № 18/2541 було розірвано укладений між сторонами договір оренди державного майна № 474 від 01 серпня 2006 року та стягнуто з відповідача борг за орендними платежами за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року включно і пеню за період з 11.02.2010 року по 22.11.2010 року на цю суму боргу включно.

Повний текст цього рішення було підписано 11.02.2011 року, рішення набрало законної сили 22.02.2011 року і, як вказано позивачем, в частині сплати боргу вже виконано відповідачем.

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг за орендними платежами за період, який не охоплений рішенням по справі № 18/2541 -- з листопада 2010 року по 22 лютого 2011 року (дата набрання рішенням у справі № 18/2541 законної сили щодо розірвання договору оренди між сторонами).

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що якщо рішенням у справі № 18/2541 було розірвано договір оренди і цю дату слід визначати 22м лютого 2011 року, то сторони закрили всі свої фінансові питання включно по цю дату, а отже рішення у справі № 18/2541 охопило всі періоди для стягнення боргів включно до 22 лютого 2011 року. Такі доводи суперечать суті рішення у справі № 18/2541, яким борг по орендним платежам було стягнуто виключно за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року включно.

Позивач просить стягнути борг по оренді за наступний період після рішення у справі № 18/2541 - з листопада 2010 року по 22 лютого 2011 року включно в розмірі 1690,12 грн. ( а.с. 7).

Перевіривши розрахунки позивача по орендній платі суд вважає, що вони є вірними, виходячи з наступного:

Як вже було встановлено рішенням у справі № 18/2541 та самостійно підтверджується договором оренди між сторонами і чинним законодавством, умовами п. 3.1. договору було передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2006 року 594 грн. 54 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2006 року визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень - серпень 2006 року.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Така ж умова міститься і в п. 13 Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" зі змінами та доповненнями.

Орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і сплачується у співвідношенні:

70% - 416 грн. 18 коп. до державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцезнаходженням обєкту оренди (на користь позивача);

30% - 178 грн. 36 коп. на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 3.3 договору).

Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання оплати оренди державного майна” від 25 березня 2009 року № 316 впроваджено тимчасове, до 01 січня 2010 року, зниження орендних ставок за оренду державного нерухомого майна, визначених у додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786, крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу. Дана постанова набрала законної сили з 14.04.2009 року.

Згідно з розрахунком орендної плати із застосуванням тимчасового зниження ставок за оренду державного майна, орендна плата за травень 2009 року становила 442 грн. 18 коп., з яких 309 грн. 53 коп. 70% сплати до державного бюджету.

Дію вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України продовжено до 01 січня 2011 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2009 року №1341.

Розрахунки орендної плати за листопад і грудень 2010 року ( а.с. 7) правильно зроблені позивачем із бази нарахування орендної плати за кожний попередній місяць та із застосуванням індексу інфляції на поточний місяць, що було перевірено судом разом із представниками обох сторін в засіданні.

Такий же принцип застосовано позивачем і до орендних платежів на січень та 21 день лютого 2011 року після припинення дії постанови КМУ № 316.

січень - 354,89 грн. х 101,0% : 0,45 = 796,54 грн.

лютий - 796,54 х 100,9% : 28 х 21 - 416,18 завдатку = 186,61 грн.

Таким чином, загальний розмір орендної плати за період з листопада 2010 року по 21 лютого 2011 року включно складає 1690,12 грн. ( 352,08+354,89+796,54+186,61).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строк виконання зобов'язання по внесенню орендної плати за вказані періоди вже є таким, що настав, підстав для звільнення відповідача від цих платежів за період з листопада 2010 року до часу розірвання договору з 22.02.2011 року, судом не встановлено.

Доказів проведення розрахунків по оренді відповідач суду не надав.

Таким чином, з відповідача по справі належить примусово стягнути борг по орендним платежам за період з листопада 2010 року по 21 лютого 2011 року в розмірі 1690,12 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 176,10 грн. за період з 23.11.2010 року по 10.09.2011 року.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до п. 3.5. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету ... з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач просить стягнути пеню з дати, по яку було стягнуто пеню за рішенням у справі № 18/2541 - з 23.11.2010 року по 10.09.2011 року.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 176,10 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та відповідність обставинами справи.

Встановлення сторонами у договорі відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідає ст. 551 ЦК України та вимогам ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що пеня встановлюється у договорі між сторонами, а при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування.

У відповідності до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 230,232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, нараховуючи пеню по кожному місячному орендному платежу з листопада 2010 року по вересень 2011 року правомірно обмежив період нарахування шістьма місяцями та не порушив річний термін позовної давності для стягнення пені.

Доказів сплати пені відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 176,10 грн. пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11 727,91 грн. неустойки за неповернення майна з оренди за період з 22.02.2011 року по 26.09.2011 року, виходячи з такого:

У відповідності до п. 5.9. договору оренди, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний в 10денний термін передати балансоутримувачу або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу..... У разі несвоєчасного повернення орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном під час прострочення.

Така умова договору відповідає і ст. 785 ЦК -- у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дана стаття передбачає термін "неустойка" і визначає її у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення з оренди.

Сторони є суб'єктами підприємницької діяльності, а тому між ними склалися господарські відносини. Такий висновок суду відповідає роз'ясненню ВГСУ, викладеному у Рекомендаціях Президії ВГСУ від 27.06.2007 р. N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", пунктом 3 яких визначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Норми ГК про неустойку та її застосування є спеціальним законом відносно норм ЦК для господарських відносин, а тому суд враховує положення Господарського Кодексу України у вирішенні спору між сторонами. Таке ж застосування норми ГК України в частині шестимісячного строку нарахування в даному рішенні судом було зроблено і відносно пені.

У відповідності до Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" увагу судів звернуто на те, що за загальним правилом, при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною. Тому

спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

У відповідності до ст. 230,231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином ГК України трактує неустойку, яка прямо встановлена нормою ст. 785 ЦК України, як самостійну штрафну санкцію нарівні з штрафом і пенею, які (і лише їх) передбачає ЦК України, а тому порядок застосування неустойки обов'язково слід брати з норм глави 26 ГК України.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки згідно рішення суду у справі № 18/2541 майно підлягало поверненню позивачу в 10денний термін з дня прийняття рішення, то повернення майна відповідачу слід було робити з 22.02.2011 року.

Рішення у справі № 18/2541 набрало законної сили і є обов'язковим для врахування судом при прийнятті даного рішення. Наміри відповідача його оскаржити та незгода із прийняттям цього рішення за своєї відсутності, не впливають на такі висновки суду.

Математичний розрахунок подвійної орендної плати за період з 22.02.2011 року по 26.09.2011 року є вірним, він застосований по загальному принципу розрахунку орендної плати за попередній місяць, скорегованої на індекс інфляції та помножений на 2, однак період нарахування слід обмежити шістьма місяцями до 22.08.2011 року і тому за 22 дні серпня подвійна орендна плата складає лише 1165,75 грн. Загальний розмір подвійної орендної плати складає таким чином лише 9 833,10 грн. (401,85+1629,92+1651,1+1664,3+1670,94+1649,24 +1165,75).

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що йому перешкоджали повернути орендоване майно, а тому нарахування подвійної ставки орендної плати нібито є безпідставним, врахувавши при цьому таке:

У відповідності до мов договору оренди на відповідача покладалися такі обов'язки ( п. 2.4, 2.5.):

- у разі припинення договору майно повертається балансоутримувачу;

- майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі;

- обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору;

Відповідач доводить, що про прийняття рішення у справі № 18/2541 відповідач не був повідомленим, а з 25.02.2011 року балансоутримувач орендованого приміщення опечатав двері у кімнату № 313 і не допускав туди відповідача, що унеможливило звільнення майна та повернення його балансоутримувачу.

На ухвалу суду про підтвердження таких даних балансоутримувач ДП "Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості" дав відповідь від 18.11.11 року № 001-416 про те, що інститут неодноразово звертався до відповідача про сплату боргу та звільнення приміщення, від чого відповідач ухилявся. Після розірвання договору відповідач своє майно залишив у к. 313, ключ не повернув, кімнату не здав. Для контролю за відвідувачами відповідальною особою по відносинах із орендарями (яка не мала на це право) дійсно було наклеєно на двері орендованої кімнати паперову стрічку (у 20х числах вересня 2011 року), яку протягом 2х тижнів було зірвано. Інститут не підтверджує проставлення своєї гербової печатки та підписів посадових осіб на стрічці. Не можливо їх розібрати і на фото, наданих відповідачем.

Відповідач подав суду примірники ряду звернень за 2011 рік до Інституту про усунення перешкод у користуванні кімнатою, на які відповіді ним не було отримано. За доводами позивача, охорона також не впускала його на територію інституту для доступу до орендованого майна. Даний конфлікт відповідач пояснює несплатою ним боргу, проведення чого постійно вимагав Інститут.

Проти відповідача суд трактує такі обставини справи:

Відповідач знав, що після 29.05.2009 року він незаконно продовжує користуватися кімнатою № 313 в приміщенні Інституту і не звільняв її добровільно. Відповідач тривалий час не сплачував орендну плату, що спричинило судові спори між сторонами, відповідач не складав акт про повернення орендованого майна та не направляв його Інституту, на що він був зобов'язаний договором. Зі свого боку позивач не звертався до суду за захистом своїх прав на майно в орендованому приміщенні та не вимагав усунути перешкоди в користуванні ним.

У відповідності до ст. 610, 614 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд вважає, що відповідач не вказав достовірних підстав для звільнення себе від відповідальності у вигляді сплати подвійної орендної ставки за час непередачі майна позивачу після рішення суду.

Відповідач не надав доказів того, що його не пропускали на територію Інституту та не надав доказів існування нездоланних перешкод у доступі до орендованої кімнати № 313 для того щоб забрати своє майно, здати ключі та повернути її по акту приймання-передачі.

Доказів про порушення судом при розгляді справи № 18/2541 прав відповідача суду не надано, рішення в даний час в силі.

У відповідності до ст.614 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таких обставин прострочення Інституту по прийняттю майна з оренди відповідач суду не вказав. Суд вважає, що для уникнення передбаченої договором оренди сплати подвійної орендної ставки, незалежно від поведінки Інституту, відповідач повинен був би скласти акт приймання - передачі кімнати зі свого боку, підписати його, відправити поштою із повідомленням про вручення та здати ключі. Якщо в цей час Інститут утримував би особисте майно відповідача від видачі, то відповідач не позбавлений можливості ставити питання про витребування майна із чужого незаконного володіння, що відповідачем не вчинялося.

Таким чином, оскільки між сторонами не відбулося повернення орендованого майна, відповідач не складав щодо нього акт приймання-передачі (на що був зобов"язаний), договір оренди між сторонами було розірвано ще з 22.02.2011 року, то суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати подвійної орендної ставки за період прострочення повернення майна з оренди.

На підставі викладеного, позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 1690,12 грн. орендної плати за період з листопада 2010 року по 22.02.2011 року; 176,10 грн. пені за період з 23.11.2010 року по 10.09.2011 року та 9 833,10 грн. подвійної орендної плати (неустойки) за період з 22.02.2011 року по 22.08.2011 року, а всього - 11 699,32 грн.

В решті вимог про стягнення неустойки позивачу слід відмовити повністю через безпідставність її нарахування.

На підставі статті 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам та оскільки позивач звільнений від сплати мита, з відповідача на користь державного бюджету підлягають стягненню судові витрати - державне мито в розмірі 117,00 грн. та 202,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробнича торгова фірма “Кобра - ЛТД”, (вул. Пилипенка, 9, кв. 117, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14207242) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, бул. Шевченка,185, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21368158 -- 1690,12 грн. боргу по орендній платі, 176,10 грн. пені, 9 833,10 грн. неустойки за неповернення майна з оренди.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробнича торгова фірма “Кобра - ЛТД”, вул. Пилипенка, 9, кв. 117, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14207242:

-в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в місті Черкаси для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси № 31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 117,00 грн. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області;

-в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси № 31216264700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018, код 22050003 - 202,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати.

В решті позову (стягнення частини неустойки) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Суддя Н.М. Спаських