Рішення № 19903777, 16.11.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2011 р.Справа № 6/5025/1719/11 За позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі 1.Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

2. Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький

до Державного підприємства „Хмельницьке лісомисливське господарство” с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 615,33 грн., з яких: 101,28 грн. - інфляційні; 83,36 грн. - 3% річних; 430,69 грн. пеня

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача 1: не зявився

позивача 2: ОСОБА_1 представник за довіреністю №39/09 від 04.01.2011р.

відповідача: не зявився

від прокуратури: Олійник І.О. помічник прокурора м. Хмельницького

Суть спору: Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі: Хмельницької міської ради та Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивачів 16690,88 грн., з яких: 16075,55 грн. - основний борг; 101,28 грн. - інфляційні; 83,36 грн. - 3% річних; 430,69 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що згідно договору на постачання теплової енергії №1032/341 від 14.02.2005р., укладеного між міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” та ДП „Хмельницьке лісомисливське господарство”, відповідач зобовязувався щомісяця, не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим, відповідно одержаних рахунків здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію.

Однак відповідач оплату за спожиту теплову енергію здійснює несвоєчасно та не в повному обсязі, на підставі чого станом на 01.09.2011 р. заборгованість ДП „Хмельницьке лісомисливське господарство” за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. становила 16075,55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Також заступник прокурора м. Хмельницького просить за прострочення виконання грошового зобовязання стягнути: 101,28 грн. інфляційних, 83,36 грн. 3% річних та 430,69 грн. пені.

19.10.11р. на адресу суду надійшла заява позивача, в якій він повідомляє про погашення відповідачем основної заборгованості, в звязку з чим зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача лише 615,33 грн., з яких: 101,28 грн. - інфляційні; 83,36 грн. - 3% річних; 430,69 грн. пеня.

Зменшення позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, судом приймається.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак листом № 1031 від 27.10.2011р. повідомив, що заборгованість яка виникла станом на 01.09.2011р. з КП„ Хмельницьктеплокомуненерго ” погашена, крім того оплачено за опалення за вересень 2011р. При цьому доказів оплати пені, інфляції та річних не подав, та не зазначив про можливість зарахування їх в рахунок сплачених сум згідно платіжних доручень № №1698,1614. Представник відповідача на вимогу суду в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом,, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 11.11.11.р.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Неявка в судове засідання господарського суду представника першого позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Хмельницьке міське комунальне підприємство „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована міською державною адміністрацією 06.03.1995р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 328262 від 26.10.2009р.

Державне підприємство „Хмельницьке лісомисливське господарство”, як субєкт підприємницької діяльності, зареєстроване Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 22.12.2004р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 2519 від 26.10.2009 р.

14.02.2005р. між міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (енергопостачальна організація) та ДП „Хмельницьке лісомисливське господарство” (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1032/341, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязалась постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Споживача тощо (п.2.1. Договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.3.2.2. Договору).

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (розділ 4 договору).

В розділі 6 договору встановлено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з 14.02.2005р. та діє до 14.02.2006р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Заяв про припинення дії договору від 14.02.2005р. або зміни його умов сторонами не подано. Між сторонами було підписано додаток 1 до договору № 1032/341 від 14.02.2005р., яким сторони погодили загальну площу опалення 1 Гкал/міс 689 м 2 та тариф 1,69 грн.

Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, зокрема виставлено рахунки: № 341 від 04.07.2011р. на суму 6173,44грн., від 03.06.2011р. на суму 6173,44грн., від 12.05.2011р. на суму 6173,44грн., від 08.04.11р. на суму 6381,79грн.

Станом на 01.08.2011р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2010р. по 01.08.2011р. становить 16075,55 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, за період прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, згідно п.7.2.3. договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 430,69 грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних в сумі 83,36 грн. та 101,28 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, прокурор просить суд стягнути з відповідача суму 16690,88 грн. на користь позивача в примусовому порядку.

06.10 2011р. платіжним дорученням № 1614 на суму 17000грн. та платіжним дорученням 1698 від 20.10.2011р. на суму 5248,99грн., відповідач здійснив оплату наявної заборгованості та за вересень 2011р.

Позивач зазначений факт підтвердив, та зменшив позовні вимоги, які прийняті судом. Тому просить суд стягнути з відповідача лише 615,33грн., з яких 101,28грн. інфляційні, 83,36грн. річні, 430,69грн. пеня.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору на постачання теплової енергії № 1032/341 від 14.02.2005р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом враховується, що згідно п.1 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з п.п.1,2,7 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії № 2188/1074, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязалась постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач умов договору належно не виконав, розрахунків за одержану теплову енергію вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього станом на 01.09.2011р. виникла заборгованість у сумі 16075,55 грн.

Однак , 06.10 2011р. платіжним дорученням № 1614 на суму 17000грн. та платіжним дорученням 1698 від 20.10.2011р. на суму 5248,99грн., відповідач здійснив оплату наявної заборгованості та за вересень 2011р.

Позивач зазначений факт підтвердив, та зменшив позовні вимоги, які прийняті судом. Тому просить суд стягнути з відповідача лише 615,33грн., з яких 101,28грн. інфляційні, 83,36грн. річні, 430,69грн. пеня.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобовязання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором, а саме, п.п. 7.2.3 сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобовязання щодо оплати послуг теплопостачання із врахуванням умов, викладених у договорі, тому позивачем правомірно нараховано пеню у сумі 430,69 грн. (розраховану за період прострочення з 10.05.2011р. по 30.06.2011р. на суму 138,21грн., з 30.06.2011р. по 26.07.2011р. на суму 15,26 грн., з 10.06.2011р. по 26.07.2011р. на суму 123,22грн., з 10.07.2011р. по 26.07.2011р. на суму 41,95 грн., з 26.07.2011р. по 01.09.2011р. на суму 57,00грн., з 10.08.2011р. по 01.09.2011р. на суму 55,05грн.) згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

У відповідності до вищенаведених норм, аналізуючи матеріали справи та наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 83,36 грн. 3% річних; 101,28грн. втрат від індексу інфляції (за період прострочення з квітня 2011р. по серпень 2011р). згідно поданого розрахунку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 615,33грн., з якої 430,69 грн. пені, 101,28 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 83,36грн. 3% річних, обґрунтовані належними у справі доказами, підтверджені поданими розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача обовязки по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на нього.

Відповідно до п.3 ст.49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи те, що позов подавався прокурором в інтересах держави в особі Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, та відповідно до п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р. державне мито не сплачувалось, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради м. Хмельницький та Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький до Державного підприємства „Хмельницьке лісомисливське господарство” с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 615,33 грн., з яких: 101,28 грн. - інфляційні; 83,36 грн. - 3% річних; 430,69 грн. пеня задоволити.

Стягнути з Державного підприємства „Хмельницьке лісомисливське господарство” (с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, вул. Олімпійського вогню, 67, р/р 26003301214215 в ХФ „Промінвестбанку”, МФО 315278, код ЄДРПОУ 33285303) на користь Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5 (р/р 26036301021233, МФО 315784 в Хмельницькому обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк”, ідентифікаційний код 09315357, код ЄДРПОУ 03356571) 101,28 грн. (сто одну гривню 28 коп.) інфляційних, 83,36 грн. (вісімдесят три гривні 36 коп.) - 3% річних, 430,69 грн. (чотириста тридцять гривень 69 коп.) пені.

Стягнути з Державного підприємства „Хмельницьке лісомисливське господарство” (с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області, вул. Олімпійського вогню, б. 67, ідент. код 33285303) в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 166,91 грн. (сто шістдесят шість гривень 91 коп.) та в дохід Державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

Видати накази.

СуддяО.Є. Танасюк

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2011р.

Віддруковано 5 прим.:

1 - до матеріалів справи,

2 позивачу-1 (з повідомленням);

3 позивачу-2,

4- відповідачу,

5 прокуратурі міста;

6 прокуратурі області (з повідомленням).