Рішення № 19902766, 21.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 5023/7457/11 (н.р. 60/318-10)

вх. № <Текст >

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А.., посвідчення №242 від 15.11.11р.;

позивача - не з`явився;

3-ї особи (ДАУ з управління державними корпоративними правами та майном) - не з`явився;

відповідача (ДП Завод ім. В,О, Малишева") - ОСОБА_1, довіреність №2 від 14.09.11р.; ОСОБА_3, довіреність №220/16 від 24.03.11р.;

відповідача (АКБ "Укрсоцбанк") - ОСОБА_2, довіреність № 02-07/781 від 18.04.11р.

3-ї особи (Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - комуненерго") - не з`явився;

позивача - <Текст >3-й особи - <Текст >відповідача - <Текст >3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Заступник прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави, в особі Міністерство промислової політики України, м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном

до Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" м. Київ в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків

2) Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - комуненерго", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, судді Чистяковой І.О., знаходилась справи №60/318-10за позовомЗаступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі, Міністерства промислової політики України, м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії, м. Харків Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - комуненерго", м. Харків про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.11р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду позивачем 28.02.11р. було подано апеляційну скаргу, яку направлено до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.11р. рішення господарського суду Харківської області від 11.02.11р. залишено без змін.

05.05.11р. позивачем було подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.11 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.11 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.11р. касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.11 р. та рішення господарського суду Харківської області від 21.02.11р. скасовано. Справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд в іншому складі суду.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу суду від 05.09.11р. справу призначено для розгляду судді Добрелі Н.С., присвоєно новий номер 5023/7457/11 та призначено справу до розгляду.

Під час нового розгляду справи № 5023/7457/11 (н.р. 60/318-10) судом встановлено наступне.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (позивач) до відповідачів - Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії (1-ий відповідач) та Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (2-ий відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., укладеного між відповідачами, а також додаткового договору №1 від 31.05.2006р., додаткового договору №2 від 27.12.2006р. та договору №3 про внесення змін від 17.07.2008р. Крім того, у позовній заяві заступник прокурора просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлової будівлі літ. О\1-2, загальною площею 4748,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, нежитлових приміщень в літ. П/1-7, загальною площею 26973,1 кв.м., підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху №5-66, 3-го поверху №5-76, 4-го поверху №1-39, 5-го поверху №1-43, 6-го поверху №1-44, 7-го поверху №1-37, технічного поверху №1-40, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126; нежитлової будівлі літ. Р/1-7, загальною площею 17323,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та накладення арешту на вказані будівлі.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що у січні 2005 року 2-м відповідачем було складено рішення інвентаризаційної комісії, яким було незаконно внесено будівлю центральної заводської лабораторії до Додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу 2-го відповідача, який 21.01.2005 року було затверджено органом управління майном, а саме позивачем. Після виведення вищенаведеної будівлі зі складу цілісного майнового комплексу 2-м відповідачем було укладено кредитний договір №805/6/18/6-031 з 1-м відповідачем на суму 828 500 євро, в якості забезпечення якого було укладено іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р., згідно якого 2-й відповідач передав в іпотеку нежитлову будівлю літ. Р/1-7 та нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. П/1-7. Оскільки 2-й відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання господарським судом Харківської області 18.07.2007р. було прийнято рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю центральної заводської лабораторії та здійснено реалізацію даної будівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко - Комуненерго". 02 липня 2010 року господарським судом Харківської області було ухвалено рішення про скасування рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року в частині задоволення вимог 1-го відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю центральної заводської лабораторії. Прокурор зазначає, що іпотечний договір є недійсним з огляду на ч.1 та ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 14 Закону України "Про іпотеку" та Постанову Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. № 803 "Порядок відчуження об`єктів державної власності".

Ухвалами господарського суду від 20.09.2011 року та 11.10.2011 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року було задоволено клопотання відповідача ( ДП"Завод ім.Малишева) про продовження строку розгляду спору на 15 днів, строк розгляду спору продовжено по 20.11.2011 року, розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 08.11.2011 року розгляд справи було відкладено.

14.11.2011 року відповідач ( ДП "Завод ім. Малишева") надав пояснення по справі, в яких позовні вимоги визнає в повному обсязі, вважає спірні договори іпотеки такими що суперечать чинному законодавству України, оскільки ДП «Завод ім. В.О. Малишева» є державним підприємством, яке згідно із Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не підлягає приватизації. До виключення ДП «Завод ім. В.О. Матишева» з переліку підприємств, затвердженого зазначеним законом будь-яке відчуження майна, яке є основними виробничими фондами державного підприємства заборонено. Також частина 2 ст. 14 Закону України «Про іпотеку» встановлює пряму заборону на передачу в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

У судовому засіданні 14.11.2011 року було оголошено перерву до 15.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2011 року було задоволено заяву першого заступника Голови Агентства держмайна України про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, розгляд справи було відкладено.

17.11.11р. представник відповідача (АКБ "Укрсоцбанк") надав додаткові пояснення, в яких в обгрунтування своєї правової позиції, зазначає, що до матеріалів справи додано копію додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого Першим заступником Міністра промислової політики Мангулом А.1. 21.01.2005 року, оригінал якого було надано банку на огляд в момент укладення оспорюваного договору іпотеки та оригінал якого має зберігатись у ДП «Завод імені В.О.Малишева». Також зазначає, що твердження позивача та відповідача (Міністерства промислової політики та ДП «Завод імені В.О. Малишева»), щодо відсутності такого документу не відповідають дійсності, оскільки під час розгляду іншої справи №47/170-10 за поданням прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України про перегляд рішення від 18.07.2007 року у справі №21/235-07 за позовом АКЬ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого Є ПАТ «Укрсоцбанк») до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» судами апеляційної та касаційної інстанцій було досліджено зазначений доказ, проаналізовано його та встановлено факт існування зазначеного переліку, що зафіксовано в Постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2011 року.

Ухвалою суду від 17.11.2011 року було відмовлено прокурору в задоволені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник прокуратури в судовому засіданні 21.11.11р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 21.11.11р. не з`явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача (ДП Завод ім. В.О. Малишева") в судовому засіданні 21.11.11р. позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник відповідача (АКБ "Укрсоцбанк") в судовому засіданні 21.11.11р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном) в судове засідання 21.11.11р. не з`явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко - комуненерго") в судове засідання 21.11.11р. не з`явився, правом на участь не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до листа Міністерства промислової політики України (позивача) за №10/7-1-110 від 21.01.2005р. "Щодо переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу", направленого 2-му відповідачу, розглянувши звернення 2-го відповідача щодо затвердження додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. Малишева" в доповнення до переліку, затвердженого в Мінпромполітики України 23.06.2004р. позивачем було направлено 2-му відповідачу додатковий перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у кількості 244 інвентарних об`єктів на загальну суму залишкової вартості 48 129 097,55 грн. та зобов`язано керівника ДП "Завод ім. Малишева" внести відповідні зміни до Переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. Малишева" та подати його на затвердження до міністерства.

Згідно додаткового переліку майна 2-го відповідача, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого першим заступником Міністра промислової політики України 21 січня 2005 року до складу майна, що не включено до цілісного майнового комплексу державного підприємства 2-го відповідача увійшла в тому числі будівля ЦЗЛ (інвент. №00513, рік 1983 залишковою вартістю на 01.10.2004р. - 946 859, 97 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи у листі за № 150/43 від 17 березня 2006 року 2-й відповідач просив позивача надати дозвіл на отримання кредиту в АКБ "Укрсоцбанк" у сумі 831 500,00 євро до 23.03.2009р. під 13% річних та на передачу в заставу майнових прав на грошові кошти за договором комісії №Д-44/2002/П від 30.05.2002р., що знаходяться на депозитному рахунку в якості забезпечення зобов`язань щодо поставки шостої партії продукції та її гарантійного обслуговування за контрактом №UKR/TM/2002/CP/Al-Khalid/Proc від 03.06.2002р., а також на передачу в заставу нерухомого майна, що в даний час знаходиться в заставі за кредитами АКБ "Укрсоцбанк", в тому числі нежитлова будівля літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оціночна вартість 24 165 100,00 грн.

Відповідно до листа №10/3-2-359 від 22.03.2006р. за підписом заступника міністра В.М. Баранчук. (Мінпромполітики України) було надано дозвіл на передачу в заставу нерухомого майна, яке знаходиться в заставі за кредитами в АКБ "Укрсоцбанк", в тому числі нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оціночна вартість 24 165 100,00 грн.

Судом встановлено, що 22 березня 2006 року між відповідачами було укладено договір кредиту №805/6/18/6-031, відповідно до п.1.1. якого кредитор (2-й відповідач) зобов`язується надати Позичальнику (1-му відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 828500,00 Євро зі сплатою 13% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору та кінцевим терміном повернення заборгованості до 23.03.2009р. на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.2. Договору кредиту встановлено, що кредит надається 2-му відповідачу на наступні цілі: поповнення обігових коштів (в тому числі виплата заробітної плати).

Згідно п.1.3.1. Договору в якості забезпечення 2-м відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги 1-й відповідач укладає з 2-м відповідачем договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 8 310 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 355026,81 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 10 200 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 663 209,80 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору. Загальною заставною вартістю по двох об`єктах 18 510 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 018 236,61 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору кредиту від 30.05.2006р. відповідачами було викладено в новій редакції п.1.3.1. Договору: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 055353,35 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 10 200 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 583 165,06 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди. Загальна заставна вартість по двох об`єктах 29 885 000,00 грн., що в еквіваленті складає 4 638 518,41 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату цієї додаткової угоди.

Додатковою угодою №2 до договору кредиту від 27.12.2006р. відповідачами було знов викладено в новій редакції п.1.3.1. Договору: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 055353,35 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення додаткової угоди від 30.05.2006р. та нерухомості (інструментальний корпус, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера П/1-7) загальною площею 26973,1 кв.м., заставною вартістю 16 500 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 476 748,59 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди. Загальна заставна вартість по двох об`єктах 36 185 000,00 грн., що в еквіваленті складає 5 532 101,94 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату цієї додаткової угоди.

Згідно Додаткової угоди №6 до договору кредиту від 17 липня 2008 року пункт 1.3.1. Договору викладено в новій редакції: договір іпотеки нерухомості (будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літера Р/1-7) загальною площею 17 323,2 кв.м. заставною вартістю 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цієї додаткової угоди.

На виконання п.1.3.1 Договору кредиту 22 березня 2006 року відповідачами було укладено іпотечний договір №805/13/26/6-408, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. 22 березня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за №961.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 1 договору іпотеки іпотекодавець (2-й відповідач) передає в наступну іпотеку Іпотекодержателю (1-му відповідачу) в якості забезпечення виконання зобов`язань 2-го відповідача за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006р., укладеного між 1-м та 2-м відповідачами, нерухоме майно, а саме згідно п.1.1.1. нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 8 310 000,00 грн., що в еквіваленті складає 1 355 026,81 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки встановлено, що загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 18 510 000,00 грн., що в еквіваленті складає 3 018 236,61 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Згідно п.1.5.1. Договору іпотеки зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання: повернення 1-му відповідачу отриманого 2-м відповідачем кредиту в розмірі 828500,00 євро та кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 23 березня 2009 року на умовах, передбачених договором кредиту.

В подальшому додатковим договором №1 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 30.05.2006р. відповідачами було викладено п.1.1.1. та п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції, а саме зазначено, що нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 19 685 000,00 грн., що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21 липня 2005 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090. Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 29 885 000,00 грн., що в еквіваленті складає 4 638 518,41 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Додатковим договором №2 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 27 грудня 2006 року сторонами було вирішено викласти п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції та встановлено, що Загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 36 185 000,00 грн., що в еквіваленті становить 5 532 101,94 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення Додаткових угод №1 та №2.

Також додатковим договором №3 до іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. від 17.07.2008р. відповідачами було викладено п.1.1.1. та п.1.2. Договору іпотеки в новій редакції, а саме зазначено, що нежитлова будівля (літ. Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., вартістю за погодженням сторін 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належать 2-му відповідачу на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 липня 2005 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови №1673 від 21.07.2005р., право власності на яку зареєстровано 22.07.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1, номер запису 3090. Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 19 685 000,00 грн., що в еквіваленті складає 2 559 464,15 Євро за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи Контрольно ревізійним управлінням в Харківській області було здійснено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" за 2005, 2006, 2007, 2008 роки та поточний звітний період 2009 року, про що складено акт позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" за 2005, 2006, 2007, 2008 роки та поточний звітний період 2009 року, відповідно до якого встановлено, що передача в заставу нерухомого майна ДП "Завод ім. В.О. Малишева" в якості забезпечення кредитів по договорах від 22.03.2006р. №805/6/18/5-031 та від 19.09.2006р. №805/6/18/6-111 була погоджена Міністерством промислової політики України листами від 22.03.2006р. №10/3-2-235 та від 12.09.2006р. №10/3-2-1351.

Згідно експертного висновку про проведення техніко - метрологічної експертизи по кримінальній справі №1946, складеного комісією експертів Національного наукового центру "Інститут метрології" та Української академії наук будівля Центральної лабораторії ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та затвердженого т.в.о. генерального директора ННЦ "Інститут метрології" Ряховським А.В. 04.09.2009р. весь комплекс апаратури та обладнання, з урахуванням інфраструктури для забезпечення діяльності лабораторії є невід`ємною частиною виробничого процесу всього заводу.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор посилається на те, що іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. та укладені до нього додаткові договори №№1-3 суперечать ст. 576 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. №898-ІV, відчуження об`єкту державної власності - нежитлової будівлі ЦЗЛ, літ. Р/1-7 не відповідає вимогам ч.5 ст. 75, ч.ч. 1,2,5,6 ст. 141, п.2 ст. 145 Господарського кодексу України, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001р. №2864-111 та п.п. 4,6,13 "Порядку відчуження об`єктів державної власності", затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803. Зазначені обставини, на думку прокурора є підставою для визнання іпотечного договору та додаткових договорів до нього недійсним згідно ч.ч. 1,2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Як зазначає прокурор у позовній заяві у січні 2005 року було прийнято рішення інвентаризаційної комісії ДП "Завод ім. В.О. Малишева", яким незаконно внесено до Додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" нежитлову будівлю ЦЗЛ, літ. Р/1-7, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Додатком 1 до Закону України від 07.07.1999 року № 847 "Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації", затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до цього переліку також включено Виробниче об'єднання "Завод ім. Малишева".

Згідно частини 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають обєкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Крім того, правила щодо предмету іпотеки встановлені ст. 5 Закону України "Про іпотеку", згідно частини 1 якої предметом іпотеки можуть бути один або декілька обєктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі обєкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. З наведеної правової норми випливає, що предметом іпотеки може бути один або декілька видів нерухомого майна, зокрема, за умови, що дане нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

У преамбулі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" зазначається, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Суд, дослідивши копію листа Міністерства промислової політики України №10/3-2-359 від 22.03.2006р. за підписом заступника міністра В.М. Баранчук, яким було надано дозвіл на передачу в заставу нерухомого майна, яке знаходиться в заставі за кредитами в АКБ "Укрсоцбанк", в тому числі нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, оціночна вартість 24 165 100,00 грн., вважає що цей порядок надання дозволу суперечить наказу N 332 від 16.12.1997р. Міністерства промислової політики України "Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов'язаних з відчуженням основних фондів підприємств", з наступних підстав.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України N 332 від 16.12.1997р. "Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов'язаних з відчудженням основних фондів підприємств", цей наказ діях на час надання дозволу. { Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства промислової політики N 385 ( v0385581-06 ) від 31.10.2006 }.

Пунктом 3 цього наказу було зобов'язано ГУ 5-2 (Суботовській Л.Г.) розробити та узгодити в установленому порядку до 25 грудня 1997 року у відповідності до чинного законодавства України наступні методичні матеріали Мінпромполітики України:

3.1. "Про порядок погодження Мінпромполітики України питань, пов'язаних з відчуженням (реалізацією, ліквідацією, передачею) основних фондів".

3.2. "Методичні матеріали Мінпромполітики України щодо особливостей реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння".

3.3. "Про порядок надання Мінпромполітики України дозволу на заставу державного майна" (спільно з ГЕУ 5-1).

3.4. "Про підготовку та розгляд матеріалів стосовно консервації основних фондів підприємств, підпорядкованих Мінпромполітики України".

3.5. "Про порядок прийому-передачі майна та засобів виробництва підприємств при реструктуризації, реорганізації та переходу в іншу форму підпорядкування та власності" (стосовно реструктуризації та інших форм власності - спільно з ГУ 6-2).

3.6. "Про порядок визначення нормативу власних обігових коштів підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України".

Відповідно до п. 5. наказу установлено наступний порядок розгляду та вирішення вищезазначених питань:

5.1. "Погодження..." або "Рішення..." Мінпромполітики України надається на підставі листа, поданого підприємством (організацією, установою) до галузевого управління на ім'я заступника Міністра за напрямом. В листі та додатках до нього обгрунтовувати надання "Погодження..." або прийняття "Рішення..." Міністерством.

5.2. Лист підприємства та додатки до нього реєструються в канцелярії та направляються на розгляд заступнику Міністра за напрямом. Покласти на начальників галузевих управлінь відповідальність за організаційні питання підготовки відповідного "Погодження..." або "Рішення..."; спільно з функціональними управліннями (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2 та іншими) компетентне їх обгрунтування, при потребі, із управлінням правового забезпечення, ФДМУ, Мін'юстом, Кабінетом Міністрів України та іншими міністерствами.

5.3. Узгоджене "Рішення..." ("Погодження...") підписується начальником галузевого управління, начальниками функціональних управлінь (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2), управлінням правового забезпечення, заступником Міністра за напрямом.

5.4. Затверджується "Рішення..." ("Погодження...") першим заступником Міністра.

5.5. Документи, оформлені у вищезазначеному порядку, реєструються в канцелярії Мінпромполітики України. Копія документів залишається в канцелярії, оригінал передається (під розпис) або надсилається підприємству (організації, установі).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що лист Міністерства промислової політики України №10/3-2-359 від 22.03.2006р. за підписом заступника міністра В.М. Баранчук не є доказом надання дозвілу на передачу в заставу нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальна площа приміщень 17 323,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Також в матеріалах справи міститься додатковий перелік майна ДП "Завод ім. Малишева", що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затверджений першим заступником Міністра промислової політики України 21 січня 2005 року. До складу майна, що не включено до цілісного майнового комплексу ДП "Завод ім. Малишева" увійшла в тому числі будівля ЦЗЛ (інвент. №00513, рік 1983 залишковою вартістю на 01.10.2004р. - 946 859, 97 грн.), суд дослідивши вищезазначений перелік вважає що його прийнято з порушенням норм закону.

Відповідно до Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Наказом Міністерства економіки, Фонду Державного майна, Антимонопольного комітету і Державного комітету статистики від 12.11.1999 № 133/2142/13/372, (що було чинне на момент погодження першим заступником Міністерства промислової політики України Магулом А.І. листом за № 10/7-1-110 від 21.01.2005 виведення майна зі складу цілісного майнового комплексу), визначено, що внесення змін до Переліків затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України шляхом прийняття закону (п.2). При цьому пропозиції щодо виключення обєкта із Переліків подається на підприємства щодо яких держава не в змозі здійснювати фінансову підтримку в будь-якій формі, на підприємства, які в результаті переорієнтації основного виробництва втратили ознаки, за якими вони раніше були включені до Переліку, а також підприємства, для яких створилися передумови більш ефективної фінансово-господарської діяльності у статусі недержавних (частина 2 п. 3 Положення).

Приймаючи до уваги пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини з дня набрання ними чинності.

Як зазначено в п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за частиною першою ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розумі так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що іпотечний договір №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. та додатковий договір № 1 31.05.2011 року, додатковий договір № 2 від 27.12.2006 року та додатковий договір № 3 від 17.07.2008 року суперечать вимогам законодавства, а саме ч.1ст. 6, ч.1 та ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку", суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним іпотечного договору №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. та додаткових договорів №№1-3 до нього обгрунтовані та такі що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 626 Цивільного кодексу України, ст. 75 Господарського кодексу України; ст.5, 6, 14, 18, Закону України " Про іпотеку", Закон України " Про перелік об'єктів державної власності" від 07.07.1999 року; ч.2. ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 805/13/26/6-408 від 22.03.2006 року укладений між ДП "Завод ім. Малишева" та Харківською обласною філією АКБ СР "Укрсоцбанк" та додатковий договір № 1 від 31.05.2006 року, додатковий договір № 2 від 27.12.2006 року, додатковий договір № 3 від 17.07.2008 року.

Стягнути з ДП "Завод ім. Малишева" ( 61000,м.Харків, вул. Плеханівська,126 код. 14315629) на користь Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з ДП "Завод ім. Малишева" ( 61000,м.Харків, вул. Плеханівська,126 код. 14315629) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003,символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" в особі ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк" ( 61057,м.Харків, вул. Гоголя,10 код. 00039019, р/р 3619870599002, МФО 351016) на користь Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" в особі ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк" ( 61057,м.Харків, вул. Гоголя,10 код. 00039019, р/р 3619870599002, МФО 351016) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003,символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 28.11.2011 року.