Рішення № 19902668, 15.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5023/7593/11

вх. № 7593/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 01-37/2917 від 08.09.2011р.; ОСОБА_2 довіреність 01-37/2916 від 08.09.2011 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 17.09.09 р.; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області, смт. Н.Водолага 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Красноград 3-я особа <Текст >

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо зобов"язання відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 звільнити та привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, та стягнути матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в сумі 250 000,00 грн.

Разом із позовною заявою позивачем надана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які самовільно заняті Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "30" вересня 2011 р. об 11:00.

Також ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено, та накладено арешт на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які самовільно зайняті Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.

27 вересня 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся відповідач по справі - фізична особа - підприємець ОСОБА_5 із заявою про скасування заходів забезпечення позову у даній справі за вх. №18414. В поданій заяві відповідач повідомляє, що зазначену земельну ділянку відповідач використовую на підставі відповідних договорів зі 166 власниками земельних ділянок, на підставі яких відповідачу передано у використання 531,6 га землі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року, заяву відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову у справі №5023/7593/11 - задоволено. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі №5023/7593/11.

У судовому засіданні 30 вересня 2011 року оголошувалась перерва до 04 жовтня 2011 року о 11-00 годині.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року підтримав заяву про роз"яснення судового рішення у справі №5023/7593/11, яка ним надана через канцелярію господарського суду 30 вересня 2011 року за вх. № 18786.

Представником відповідача у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року надані клопотання за вх.№19001, вх.№ 19000, вх. № 19087, вх.№18998 про витребування у позивача та Управління Деркомзему у Нововодолазькому районі Харківської області документів.

Представник позивача у судове засідання 04 жовтня 2011 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання про витребування доказів у Відділу Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області за вх.№ 19087.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2011 року у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розяснення ухвали Господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року відмовлено. Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено. Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково. Розгляд справи відкладено на "17" жовтня 2011 р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року, у зв"язку із нез"явленням у судове засідання представника позивача розгляд справи було відкладено на "07" листопада 2011 р. о 12:00.

Представник позивача у судове засідання 07.11.11 р. не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку із необхідністю надання доказів по справі.

Також представник позивача 07.11.11 р. звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 23 листопада 2011 року. Розгляд справи відкладено на "15" листопада 2011 р. о 11:15.

Присутні представники позивача у судовому засіданні 15 листопада 2011 року підтримали позовну заяву та просили позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 15 листопада 2011 року проти задоволення позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач) використовуються земельні ділянки на землях сільськогосподарського призначення у вигляді ріллі, розташованих на території Караванської сільської ради для виробництва сільсьгосподарської продукції.

У поданій позовній заяві позивач посилається на те, що 18.07.2011 р. комісією у складі першого заступника голови районної державної адміністрації, начальника управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, начальника відділу рослинництва управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, заступника начальника відділу - завідувача сектору державного земельного кадастру, заступника комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області було проведено перевірку полів соняшнику та ярового ячменю, засіяних Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач), землі якого знаходяться на території Караванської сільської ради Нововодальзького району Харківської області. За результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки посіву соняшнику від 18.07.2011 р.

Згідно висновків цього акту в результаті візуального огляду полів було виявлено, що загальна площа посіву соняшнику складає 140 га, що становить 36,6% від ріллі 382 га, загальна площа ярового ячменю становить 242 га. Посіви особливо ярового ячменю знаходяться в складному фіто санітарному стані (на полях бур'яни, падалиця соняшнику, шкідники, хвороби), тому комісія прийшла до висновку, що відповідачем порушується норматив оптимального співвідношення культури соняшник, порушується сівозміна та строки посіву сільськогосподарських культур.

Актом перевірки земельної ділянки від 31.08.2011 р., складеним за результатами перевірки земельної ділянки, яка використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачем, комісією у складі першого заступника голови адміністрації, начальника агропромислового розвитку райдержадміністрації, юридичного відділу райдержадміністрації, заступника начальника сектору державного земельного кадастру, заступника голови комісії з реорганізації відділу Держкомзему у Нововодолазькому районі, зафіксовано, що відповідач земельні ділянки, розташовані на території Караванської сільської ради за населеного пункту, сільськогосподарського призначення, рілля, орієнтовною 380-400 га, а це земельні частки (паї), використовує без правовстановлюючих документів, договорів оренди з жодним із пайщиків не укладено та не зареєстровано.

Також в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.07.2011 р. до Нововодолазької райдержадміністрації надійшов лист від 26.07.2011 р. за №19319/17-44 від Нововодользької МДПІ у Харківській області, в якому повідомлялось, що на виконання листа ДПА у Харківській області №7708/7-123 від 29.04.2011 р. та з метою притягнення до сплати земельного податку повного кола землекористувачів надійшла інформація щодо встановлених станом на 01.04.2011 р. порушень земельного законодавства, зокрема самовільного зайняття земельних ділянок громадянином ОСОБА_5 по Караванській сільській раді, а саме не переоформлені та не витребувані паї площею 183,0491 га.

За інформацією Караванської сільської ради громадянин ОСОБА_5 користується в с. Караван земельними ділянками під олійницею і мельницею, адміністративною будівлею, пилорамою, зернотоком, тракторною бригадою, свинарниками але договір оренди не підписує і земельний податок за вказані землі не сплачує. Будь яких сплат за орендну плату за користування дспірними земельними ділянками у Нововодолазьку МДПІ не надходило.

Вищевикладені обставини зумовили звернення позивача до господарського суду із позовною заявою.

Відповідач у відзиві на позов посилався на те, що вищевказані перевірки були проведені без участі відповідача, тобто вони були складені в односторонньому порядку. Даними актами не встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. Також відповідач надав договори про спільну діяльність, які укладені з власниками землі, яким ця земля була передана у власність в результаті розпаювання земель колективної власності та передачі її у приватну власність, якими підтверджуються правомірне користування земельними ділянками та спростовуються твердження позивача про самовільне зайняття даних земельних ділянок відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зокрема виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно положень норм Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, твердження позивача, викладені у позові та на яких грунтуються позовні вимоги не підтверджуються належними доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач самовільно займає земельні ділянки, пославшись в обгрунтування своїх доводів на акт перевірки посіву соняшника від 18.07.2011 р. та на акт перевірки земельної ділянки від 31.08.2011 р.

Разом з тим у вищевказаних актах не встановлено факту самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, а йде мова про негативний стан посивів та нездійснення відповідачем державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених з власником землі. Також у даних актах не зазначено конкретне розташування земельних ділянок на місцевості, які перевірялись.

Таким чином докази, що додані позивачем до позовної заяви, не підтверджують доводів позивача, викладених в тексті позову щодо самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту актів, обидві перевірки були проведені без повідомлення та без участі відповідача, отже обидва акти є односторонніми.

З позовної заяви вбачається, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки орієнтовною площею 380-400 га. Таким чином, позивач не встановив точно розміру земельної ділянки (земельних ділянок), які, на думку позивача, відповідачем зайняті саме самовільно та нечітко зазначено розташування даних земельних ділянок.

При таких обставинах справи, враховуючи, що позивачем в порушення вимог п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, не надано розрахунку сум, що стягуються (розмір шкоди), не обґрунтовано, виходячи з якої площі самовільно зайнятих земельних ділянок позивачем розрахована сума, що заявлена до стягнення.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна заява не містить розрахунку сум, що стягуються та документального підтвердження визначення площі земельних ділянок , розмір шкоди 250 000 грн. є необгрунтованим.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначено, що на спірний земельній ділянці відповідачем посаджено яровий ячмінь. Натомість в тексті заяви про забезпечення позову позивач стверджує, що на спірній земельній ділянці відповідачем посаджена ярова пшениця.

Зазначені твердження позивача є взаємовиключними, оскільки на одній і тій же земельній ділянці неможливо одночасно посадити ячмінь та пшеницю, що свідчить про те, що позивач не володіє в достатній мірі фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Про розмежування понять "користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів" та "самовільне зайняття земельної ділянки" йдеться в листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 р. №14-17-4/12991, яким зазначено, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа".

Земельну ділянку сільськогосподарського призначення у вигляді ріллі, розташовану на території Караванської сільської ради, відповідач займає на підставі відповідних договорів про спільну діяльність, укладених з власниками землі, яким ця земля була передана у власність в результаті розпаювання земель колективної власності та передачі її у приватну власність відповідно Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 р. №720/95 інших нормативних актів щодо розпаювання землі (том 1-ий аркуші справи № 100-151, том 2-ий аркуші справи №1-157, том 3-ий аркуші справи№1-152, 4-ий том аркуші справи №1-94).

Вищевказані договори про сумісну діяльність були укладені відповідачем із власниками землі у 2006 році, дані землі використовуються для сільськогосподарських потреб.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані вимогам чинного законодавства, відповідно до цього позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/7593/11

Повне рішення складено 17 листопада 2011 року.