Рішення № 19901719, 24.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7384/11

вх. № 7384/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

1-го відповідача - не з'явився.

2-го відповідача - ОСОБА_2, за дов.

третьої особи - не з'явився. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічне АТ "Альфа-Банк" м. Київ 3-я особа <Текст >

до 1) ТОВ "Цифрова типографія "Гринвіч", с. Циркуни

2) Ліквідатор ОСОБА_3, м. Харків

3-я особа ФОП ОСОБА_4, м.Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду з позовною заявою до першого відповідача ТОВ “Цифрова типографія “Гринвіч” та другого відповідача арбітражного керуючого фізичної особи підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири, загальною площею 72, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2011 року порушено провадження у справі №5023/7384/11, розгляд справи призначено на 27.09.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2011 року не з'явився, додаткових документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином..

Представник першого відповідача в судове засідання 24.10.2011 року не з'явився, додаткових документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 24.10.2011 року заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що наданий суду 13.10.2011 року, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, з посиланням на те, що продаж предмету іпотеки здійснювався в рамках дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представник третьої особи в судове засідання 24.10.2011 року не з'явився, додаткових документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та другого відповідача дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне:

04.04.2008 року між ЗАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_4 було укладено рамкову угоду № SMERS00817, відповідно до якої ЗАТ "Альфа - банк" надав кредитні послуги ОСОБА_4 на умовах договору про надання траншу № SME0011186 від 04.04.2008 року, а також цієї рамкової угоди.

На забезпечення виконання грошового зобов'язання відповідно до вищевказаної рамкової угоди ЗАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_4 04.04.2008 року було укладено договір іпотеки №SMERS00817/1, відповідно до якого предметом іпотеки виступає: трикімнатна квартира, загальною площею 72,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

19.08.2009 року відбулась державна реєстрація змін найменування банку, а саме: найменування Закрите акціонерне товариство "Альфа -банк" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Альфа -банк".

Постановою господарського суду Харківської області від 26.01.2010 року по справі № Б-39/97-09 було визнано банкрутом фізичну особу - підприємця ОСОБА_4. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого фізичну особи підприємця ОСОБА_3, ліцензія серії НОМЕР_3 від 01.03.2005 року та зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру щодо банкрута ОСОБА_4 відповідно до приписів 25-30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-39/97-09 визнані вимоги ПАТ "Альфа - банк до ОСОБА_4 на загальну суму 21790425,07грн.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири, загальною площею 72, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що відповідачами при укладанні договору допущенні порушення вимог чинного законодавства, що призвело до порушення майнових прав позивача, зокрема щодо порядку продажу нерухомого майна банкрута, яке знаходиться у заставі іпотекодержателя та повинно здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" і норм Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу трикімнатної квартири, загальною площею 72, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 26.01.2010 року по справі №Б-39/97-09 було визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Для виконання ліквідаційної процедури, зокрема, продажу всього майна, був призначений ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_3 (ліцензія серії НОМЕР_3 від 01.03.2005 року, код НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_5).

На виконання постанови господарського суду Харківської області від 26.01.2010 року по справі №Б-39/97-09 у газеті "Голос України "№21(4771) від 06.02.2010 року ліквідатором було опубліковано оголошення про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, встановлений строк для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатором було виявлено та включено до складу ліквідаційної маси:

- п'ятикімнатну квартиру №1, загальною площею 98,3 кв.м., яка розташована на першому поверсі семиповерхового житлового будинку АДРЕСА_3.

- нежитлове приміщення другого поверху №31-1-:31-6, в літ."А-5", загальною площею 72,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стаття 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон) визначає повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, зокрема, передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута, для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим законом.

Відповідно до вимог ст.26 цього Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ст. 29 Закону, майно банкрута, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Вимоги ч.1-3 ст.30 Закону передбачають, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому, продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ).

Як вбачається з матеріалів справи, між ліквідатором та Українсько Товарною біржею було укладено договір на проведення аукціону з продажу майна від 19.03.2010 року, а саме: нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ. “А-5”, загально площею 72,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 здійснений висновок про вартість нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ “А-5” загальною площею 72,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ринкова вартість майна склала 262270,0 без ПДВ.

12.05.2010 Українсько Товарною біржею на підставі оголошення в газеті “Еженедельная рекламно информационная газета “Місто+”№10/298 від 22.03.2010 року УкраїнськоРосійською товарною біржою (м. Харків, вул. Шатилова Дача, 4, оф.110) було проведено аукціон з продажу нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ. “А-5” загальною площею 72,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що складено протокол аукціону від 12.05.2010 року, згідно якого визначений переможець аукціону ТОВ "Цифрова типографія "ГРИНВИЧ" (код 36875405, адреса: 62442, Харківська обл., Харківський район, с. Циркуни, МЖК Інтернаціоналіст”, 39, кв. 65), та укладено між ліквідатором та переможцем аукціону відповідний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №924.

Між першим та другим відповідачами складено та підписано акт виконаних робіт з проведення аукціону від 12.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі №Б-39/97-09 були визнані вимоги Публічного акціонерного товариства “Альфа Банк” (код23494714, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул.Десятинна,4/6) до ОСОБА_4 (НОМЕР_4) на загальну суму 21790425,07грн., та вимоги ТОВ “Арктур“(24488058,адреса:61022,м.Харків, вул.Чичибабіна,2,кв.89) до ОСОБА_4 (НОМЕР_4) на загальну суму 255000,0грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі №Б-39/97-09 від 07.12.2010 року було зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_8 (код НОМЕР_2) розподілити грошові кошти отримані від арбітражного керуючого ОСОБА_3, від продажу нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ.”А-5”, загальною площею 72,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та п*ятикімнатної квартири №1 загальною площею 98,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, зокрема перерахувати грошові кошти в сумі 468 787,35 грн., як часткове погашення боргу ПАТ ”Альфа Банк” (код 23494714, адреса: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, рахунок №37395003, в ПАТ "Альфа Банк", МФО300346).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, справа про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 розглядалася господарським судом Харківської області з урахуванням приписів ст.ст.41, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто за спрощеною процедурою.

Господарський суд зазначає, що в процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця відсутня стадія розпорядження майном та санація тому ліквідаційна процедура відкривається судом з дня прийняття постанови про визнання громадянина - підприємця банкрутом. Окрім того, оскільки відсутнє попереднє засідання, тому реєстр кредиторів не розглядається судом.

Відповідно до вимог ч.2 п.7 ст. 48 цього Закону у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина - підприємця здійснюється ліквідатором.

У справі про банкрутство фізичної особи - підприємця відсутнє попереднє засідання, тобто на момент продажу майна відсутня ухвала, в якій визначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та не призначається дата проведення зборів кредиторів, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Отже, в процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 був відсутній комітет кредиторів а обов'язок скликати збори кредиторів та обрати такий комітет не покладений на ліквідатора нормами цього Закону, оскільки цей обов'язок покладено на розпорядника майна на стадії розпорядження майном, яка у процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізував норми ст. ст.30, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд зазначає про те, що продаж майна банкрута здійснено ліквідатором на відкритих торгах - аукціоні у відповідності до норм діючого законодавства України, а тому заперечення позивача, які ґрунтуються на тому, що ліквідатор повинен був погодити порядок продажу майна банкрута з кредитором, який є іпотекодержателем майна, що продається, не відповідають Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, також відсутні підстави для погодження порядку продажу майна банкрута комітетом кредиторів, за його відсутності.

Відповідно до ст.41 Закону України “Про іпотеку” - реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Постанова господарського суду Харківської області від 26.01.2010 року по справі № Б-39/97-09 є таким судовим рішення, що передбачає інший порядок реалізації предмета іпотеки.

Пунктом 7 Постанови господарського суду Харківської області від 26.01.2010 року по справі № Б-39/97-09 зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3, здійснити продаж всього майна фізичної особи ОСОБА_4 в порядку передбаченому ст.ст.25-30, ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Отже посилання позивача на те, що відповідачами при організації та проведенні прилюдних торгів допущені порушення норм чинного законодавства щодо порядку продажу нерухомого майна банкрута, яке знаходиться у заставі іпотекодержателя, з посиланням на те, що продаж нерухомого майна банкрута повинен здійснюватися відповідно до вимог Закону України “Про іпотеку" і норм Цивільного кодексу України, якими регламентовано правовий статус іпотеки та її відчуження, судом не приймаються, оскільки в силу колізій між Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та нормами законів України “Про іпотеку”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги, яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, не може здійснюватися стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України “Про іпотеку” окремо від провадження у справі про банкрутство, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

Судом встановлено що продаж нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ.”А-5”, загальною площею 72,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_3 в порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та без порушення приписів цього Закону.

Щодо посилання позивача стосовно того, що він не був повідомлений про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, жодного письмового повідомлення на його адресу не надходило, що позбавило позивача права бути присутнім на торгах, спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, в матеріалах справи міститься оголошення в газеті “Еженедельная рекламно информационная газета “Місто+”№10/298 від 22.03.2010 року Українсько Російської товарної біржі (м. Харків, вул. Шатилова Дача, 4, оф.110) в якому зазначено, що 12 травня 2010 року проводився аукціон з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_4.

Порядком продажу майна банкрута, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції яка діяла на момент продажу, не передбачено повідомлення окремих кредиторів, у тому числі які є іпотекодержателями, про час та місце продажу майна.

Крім того суд зазначає, що продаж майна в процедурі банкрутства не потребував узгодження з банком здійснення продажу майна, що перебувало в іпотеці, а за таких обставин посилання позивача на ст. 12 Закону України „Про іпотеку” є безпідставним, а відповідно, позивачем не доведений факт недійсності договору купівлі-продажу від 24.06.2010 року за № 924 нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ.”А-5”, загальною площею 72,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо реконструкції трикімнатної квартири, загальною площею 72, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у нежитлові приміщення другого поверху №31-1-:31-6 в літ. “А-5”, загально площею 72,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, то судом встановлено, що на момент укладання ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_3 договору купівлі продажу від 24.06.2010 року за № 924 нежитлових приміщень другого поверху №31-1-:31-6 в літ.”А-5”, загальною площею 72,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності банкрута було зареєстровано саме на нежитлові приміщення.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Оскільки на момент вчинення правочину не існувало обставин, що зумовлювали його недійсність (нікчемність) - то не мається підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору - що повністю відповідає вищевказаній позиції Пленуму Верховного суду України.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу майна банкрута - предмету іпотеки були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне відмовити у позові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,0 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,- <Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Прохоров С.А.

повний текст рішення виготовлено та підписано 31.10.2011 року