Рішення № 19901695, 24.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6959/11

вх. № 6959/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД", м. Дніпропетровськ;

до Приватного підприємства "Виробнича фірма "ВСК", м. Харків;

про стягнення 23782,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства виробнича фірма "ВСК" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості по отриманим товарам у сумі 23782,24 грн.

21.10.2011р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№32607) документи, на виконання ухвал суду, для долучення до матеріалів справи.

21.10.2011р. позивач надав заяву (вх.№32608), в якій просить суд розглянути справу №5023/6959/11 без участі представника позивача.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал за адресою, вказаною у позовній заяві, що співпадає з адресою у довідці з ЄДР, проте відповідні судові відправлення повернулись до канцелярії суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач, на протязі листопаду 2009 р. - березня 2010 р., поставив на адресу відповідача товар на суму 25765,60грн., що підтверджується матеріалами справи, а накладними та довіреностями до них (а.с.21-26).

Відповідач частково оплатив отриманий товар -6040,50грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 101 від 12.11.2009 на суму 1000,00 грн. та № 30 від 19.02.2010 на суму 5040,00грн.

Поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки, накладні №149 від 02.1109, №153 від 11.11.09, №23 від 05.02.10 та № 26/1 від 03.03.10 не містять посилання на будь-який договір.

Тобто, між сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отримані товари складає 19725,10 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, 09.12.2010р. та 10.02.2011 р., позивач звернувся до відповідача з вимогами про сплату суми заборгованісті (Лист № 09/12 від 09.12.2010р. та Лист № 10/02 від 10.02.2011р.). Відповідач суму заборгованості не сплатив.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічиних накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19725,10грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення про вручення відповідної вимоги (а.с.16) відповідачу 09.12.2010р., у зв"язку із чим строк для виконання зобов"язання щодо оплати товару настав 17.12.2010р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми втрат від інфляції в сумі 1084,89грн. (з грудня 2010 року по червень 2011 року, включно) та 3% річних у розмірі 317,76грн. (з 17.12.2010р. по 30.06.2011р., включно - 196 днів) правомірні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В решті позову: 665,34грн. - 3% річних та 1989,15грн. інфляційних витрат, - суд відмовляє, у зв"язку із невірним розрахунком, а саме невірним визначенням строку, з якого починається перебіг заборгованості за оплату товару.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 211,28 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 209,66 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 206, 208, 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробнича фірма "ВСК" (м. Харків, пр. Перемоги, б.72, к.149, код ЄДРПОУ 34470497, р/р 26003060566588 в ЦО ХГРУ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД" (юридична адреса: м. Дніпропетровськ, пров. Л. Мокієвської, б.1, к.157; поштова адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, б.16, к.101, код ЄДРПОУ 21935290, р/р 26002112192001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) суму основного боргу в розмірі 19725,10грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 1084,89 грн., 3% річних у розмірі 317,76 грн., 211,28грн. державного мита та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 209,66грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 28 жовтня 2011 року.