Рішення № 19900642, 09.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року справа № 5020-1535/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивачаОСОБА_1 (довіреність від 04.08.2011 №08-03-28/398-11);

відповідачане зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75)

(99003, м.Севастополь, вул. Комуністична, 15-Б)

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

(04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 40)

в особі Севастопольської філії Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

(99014, м. Севастополь, вул. Леніна, 21, офіс 9)

провідшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011 Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі відповідач) в особі Севастопольської філії Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7159, 45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував спричинену шкоду страховику, якій виплатив страхове відшкодування страхувальнику при настанні страхового випадку.

Ухвалою суду від 28.09.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

У чергове судове засідання 09.11.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, витребуваних судом документів не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідач не користався правом, наданим йому ст.59 ГПК України та письмового відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у неї матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

28.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством Національної страхової компанії «Оранта»в особі Севастопольської міської дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта»(Страховик) та ВАТ «Стальмонтаж»(Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу №2621428071524 (далі Договір) (а.с.17-19).

За вищевказаним договором було застраховано автомобіль «Honda CR-V», державний номер НОМЕР_1, від ризиків: ДТП, стихійного лиха, пожежі, незаконного заволодіння та протиправних дій 3-х осіб (п.1.2 Договору). Страхова сума за договором страхування встановлена у розмірі 59557,66 гривень (п.1.8 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2008 близько 14 год. 00 хв. на автодорозі м.Севастополь м.Інкерман, з вини водія ОСОБА_2, що керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, сталося ДТП, у результаті якої були спричинені механічні пошкодження автомобілю «Honda CR-V», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що працює водієм у ВАТ «Стальмонтаж»(наказ від 28.07.2008 № 65). Зазначені обставини також підтверджуються відповідними довідками ДАІ УМС України в м. Севастополі (а.с. 33, 34).

Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 02.09.2008 ОСОБА_2 був визнаний винним у вказаному ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.35). Вищезгадана пригода сталась у період дії страхового захисту та відповідно до страхового акту № 372/1-986/28.08.2008 була визнана страховою подією. Розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобілю «Honda CR-V», державний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП був визначений спеціалістом-автотоварознавцем та склав 8543,88 грн (а.с.20-30), з подальшим корегуванням та зменшенням суми шкоди до 8410,33 грн (а.с.31-32).

На підставі заяви на страхову виплату (а.с.12) та страхового акту (а.с.10-11) страхувальнику ВАТ «Стальмонтаж»було виплачено страхове відшкодування у сумі 7261,45 грн з урахуванням безумовної франшизи, передбаченої Договором, у розмірі 1148,88 грн (8410,33 1148,88 = 7261,45). Наведене підтверджується платіжним дорученням від 08.10.2011 №1853, долученим до матеріалів справи у копії (а.с. 37).

Оскільки ОСОБА_2, що керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 отримав страховий поліс у Севастопольській філії ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», то з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу останнього надіслав регресну вимогу від 15.09.2010 вих.№539 (а.с.38) з проханням відшкодувати матеріальний збиток в порядку регресу в розмірі 7159,45 грн, в якій увійшли суми страхового відшкодування у розмірі 7261,45 грн та витрати на здійснення експертного оцінювання у розмірі 408,00 грн (за мінусом безумовної франшизи у розмірі 510,00 грн) (7261,45 + 408,00 510,00 = 7159,45). Проте, вказана претензія була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми грошових коштів в примусовому порядку.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. При цьому, слід враховувати, що скільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності (п.20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»має відокремлений структурний підрозділ - Севастопольську філію ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с 40-59). Крім того, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №ВВ/5116193 (а.с 36) був виданий саме Севастопольською філією ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія. Таким чином, спір у даній справі випливає саме з діяльності Севастопольської філії, яка є відокремленим підрозділом ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Наведене відповідає вищевказаним нормам та є підставою для визначення територіальної підсудності справи за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача, тобто у господарському суді міста Севастополя.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься в ст.27 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України). Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З матеріалів справи убачається, що право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток до позивача перейшло в межах суми 7261,45 грн. Такою особою, в даному випадку, є громадянин ОСОБА_2, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика (відповідача у справі), то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між страховик (відповідач) в особі Севастопольської філії видав ОСОБА_2 (страхувальнику) поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «зелена картка»серії №ВВ/5116193 (а.с 36), згідно з яким ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 408,00 грн витрати на здійснення експертного оцінювання, то суду зазначає наступне.

Закон України «Про страхування» не містить норми, яка б вказувала на те, що оплата автотоварознавчої експертизи входить у страхове відшкодування. Оскільки проведення такої експертизи ініційовано та оплачено страхувальником, то ці витрати не відноситься до прямих збитків, які поніс страховик. Наведене також підтверджується страховим актом (а.с 10), в якому сума страхового відшкодування зазначена у розмірі 7261,45 грн. тобто без урахування витрат на здійснення експертного оцінювання у сумі 408,00 грн.

Таким чином, позивач має право на регресне відшкодування шкоди лише у розмірі страхового відшкодування 7261,45 грн.

Відповідно ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача. страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7159,45 грн підлягають задоволенню частково, у розмірі 6751,45 грн (7261,45 грн. 510,00 грн. безумовної франшизи = 6751,45 грн).

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ідентифікаційний код 20602681; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(ідентифікаційний код 00034186; 01032, м Київ, вул. Жилянська, 75, даних про поточні рахунки матеріали справи не містять) 6751,45 грн (шість тисяч сімсот пятдесят одна грн 45 коп.), а також державне мито у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

3. В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.11.2011.