Рішення № 19900618, 08.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа № 5020-1514/2011 За позовом Приватного підприємства «Южний Пасаж»

(ідентифікаційний код 33009995, 98500,

АР Крим, м. Алушта, вул. Ялтинська, буд. 5, кВ. 19)

доРегіонального відділення Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6., ідентифікаційний код 20677058),

про звільнення від сплати орендної плати,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПП “Южний Пасаж”) не зявився;

Відповідач (РВ Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) ОСОБА_1, провідний спеціаліст, довіреність №48 від 06.07.2011.

Сутьспору:

Приватне підприємство «Южний Пасаж»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про звільнення від сплати орендної плати.

Позовні вимоги з посиланням на п. 6 статті 762 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач не мав можливості користуватися орендованим майном через незалежні від нього обставини, а саме позивач не мав можливості отримати дозволи виконкому Ялтинської міської Ради на розміщення обєктів торгівлі та послуг.

Ухвалою від 22.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 06.10.2011 на 20.10.2011, 20.10.2011 на 08.11.2011.

У ході розгляду справи відповідач, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що орендар за увесь період дії договору жодного разу не звертався до орендодавця із заявою про звільнення від орендної плати або зменшення розміру орендної плати, крім того законодавством України передбачено, що розмірі орендної плати може бути лише змінений на вимогу однієї із сторін, але спеціальним законом про оренду державного майна Законом України «Про оренду державного та комунального майна»взагалі не передбачено звільнення орендаря від сплати орендної плати (арк.с. 41-42).

У судове засідання 08.11.2011 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні 08.11.2011 відповідач виклав зміст заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) та Приватним підприємством «Южний Пасаж»(Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1109 (далі - Договір) (арк. с. 16-18). Строк дії Договору встановлений з 21 жовтня 2010 року по 21 жовтня 2013 року включно.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування обєкт нерухомого майна: бетонний майданчик, площею 800,00 кв.м (майно), який розташований за адресою: м. Ялта, Набережна ім. Леніна та перебуває на балансі ДП «Ялтинський морський торговельний порт»(Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.06.2010 і становить за незалежною оцінкою 1997000 грн. без урахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення комплексу атракціонів (790,00 кв.м) та розміщення торгівельного обєкту з продажу продовольчих товарів (10,00 кв.м.) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном в термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі орендованого державного майна підписується як орендодавцем та к і балансоутримувачем майна.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 25685,48 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики, зміни стану обєкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 5 Договору, орендар зобовязався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 21.10.2010, Орендодавець передав, а Орендар прийняв обєкт оренди (арк. с. 20).

Судом встановлено, що позивач звертався до Голови міста Ялта із заявами про включення в дислокацію обєктів торгівлі та сфери послуг комплексу атракціонів та обєкту по продажу продовольчих товарів (пл. 10 кв.м) (арк.с. 21-23).

Листом від 18.08.2010 №02.1-18/4273 Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради повідомив, що відповідно до рішення 13 сесії 5 скликання Ялтинської міської Ради від 16.10.2007 №14 «Про затвердження матеріалів конкурсу міської конкурсної комісії на право розміщення обєктів виносній торгівлі та сфери послуг та території Ялти»підсумки конкурсу на право розміщення обєктів виносної торгівлі та сфери послуг затверджені на період до 31.12.2011. Дозволи на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг на території Ялтинського морського торговельного порту були видані на період до 31.12.2009, в 2010 відділом споживчого ринку та реклами дозволи на розміщення обєктів торгівлі на сфери послуг та території Ялтинського морського торговельного порту не видавались (арк.с. 24).

Листами від 20.07.2010 №07/20/29 та 29.06.2010 №0212-02/245 Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради доповів, що у звязку з відсутністю вільних місць в діючій дислокації, надати дозвіл на розміщення обєктів виносної торгівлі морозивом та безалкогольними напоями, а також атракціонів не вбачається можливим (арк.с. 25-26).

Враховуючи неможливість здійснювати господарську діяльність, повязану з торгівлею у відсутність відповідних дозволів позивач звернувся до суду із вимогами до орендодавця про звільнення його від орендної плати за оренду державного майна за період з 21.10.2010 по 28.02.2011.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, обов'язковою умовою для договорів оренди є фактична передача майна від орендодавця орендарю.

Так, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що орендар фактично виконав свої зобовязання за договором оренди, а саме передав нерухоме майно згідно з актом прийому-передачі від 21.10.2010, а Орендар, відповідно, прийняв обєкт оренди (арк. с. 20).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, між сторонами на підставі договору виникли зобовязальні відносини.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. При цьому частиною шостою зазначеної статті передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивач посилається на те, що після укладення договору оренди він не приступив до користування майном у зв'язку з тим, що не було отримано дозволу на розміщення обєкту торгівлі та надання послуг. З огляду на відсутність можливості використати орендоване майно орендар вважає наявними підстави для звільнення його від обовязків вносити орендодавцеві платежі в рахунок орендної плати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Також відповідно до розділу 5 Договору, орендар зобовязався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно ч. 3 статті 18 вищевказаного Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідач зобовязався перераховувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Так позивачем не було представлено суду будь-яких доказів про звернення до відповідача з метою зменшення розміру орендної плати або звільнення через неможливість користуватися обєктом оренди.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що відповідачем по справі зобовязання за договором оренди були виконані належним чином; крім того умови договору оренди сторонами не змінювались, договір є діючим на даний час, також він не визнавався в судовому порядку недійсним, а тому відповідно до статті 204 та 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання.

Підстави для звільнення позивача від сплати орендної плати, передбачені частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України, суд вважає недоведеними позивачем.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя підписО.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 10.11.2011.