Рішення № 19900613, 03.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року справа № 5020-1574/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»

(вул. В.Морська, 10, м. Севастополь, 99011)

до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради

(вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001)

про спонукання до здійснення певних дій,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 015 від 17.10.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради про зобовязання провести у встановленому законом порядку державну реєстрацію за позивачем права власності на обєкти нерухомого майна.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обґрунтовані тим, що відповідач без правових підстав відмовляється провести державну реєстрацію за позивачем права власності на обєкти нерухомого майна, які є власністю позивача на підставі рішень судів, чим порушує його права.

Ухвалою від 04.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 04.10.2011, 18.10.2011 не виконав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон).

Відповідно до положень статті 3 Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між субєктами господарської діяльності, а також спори, повязані, зокрема, з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.

Згідно з пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (далі Тимчасове положення), державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, Бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів, тобто, є реєструючим органом, який вносить записи до державного Реєстру за наявності у особи відповідних документів, які підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, у даних спірних правовідносинах бюро технічної інвентаризації не має ознак суб'єкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою сторін у справі, оскільки справа стосується спору про реєстрацію права, що виникає з цивільно-правових правовідносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, а не з правовідносин владного підпорядкування одного суб'єкта іншому.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради є належним відповідачем у даній справі, враховуючи, що позовні вимоги стосуються реєстрації права власності, оскільки відмова у такій реєстрації є незаконним обмеженням права власності позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 № 38/330.

Пунктом 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Источник плюс», затвердженого протоколом загальних зборів № 1 від 17.01.2011 встановлено, що товариство засновано шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Источник»та є правонаступником прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «Источник»(а.с. 14).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 по справі № 5020-4/280, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2010, зобовязано Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради укласти із Закритим акціонерним товариством «Источник»договір купівлі-продажу (викупу) вбудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10 (літера А: підвал VIII-1; VIII-8, перший поверх: III-1, III-1a, III-1б, III-2 III-4; другий поверх: V-1 V-4), з двома входами до підвалу, крильцем, естакадою, загальною площею 326,30 кв.м. на умовах, зазначених у рішенні суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 по справі №5020-4/280 залишено без змін (а.с. 69-73).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 по справі № 5020-4/024 за Закритим акціонерним товариством «Источник»визнано право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення двоповерхової прибудови загальною площею 33,10 кв.м (літера А: III-5; V-5) з навісом (літера 1) до житлової будівлі за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10 (а.с. 31-34).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 по справі №5020-4/024 залишено без змін (а.с. 57-62).

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2010 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення двоповерхової прибудови загальною площею 33,1 кв.м (літера А: III-5; V-5) з навісом (літера 1) до житлової будівлі за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10. Зазначена заява отримана уповноваженою особою відповідача (а.с. 36).

19.05.2010 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомості вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10 (літера А: підвал VIII-1; VIII-8, перший поверх: III-1, III-1a, III-1б, III-2 III-4; другий поверх: V-1 V-4), з двома входами до підвалу, крильцем, естакадою, загальною площею 326,3 кв.м. (а.с. 35).

27.05.2010 відповідач листом за вих. № 4741 повідомив, що для вирішення питання щодо проведення державної реєстрації права власності на обєкти нерухомості направлений запит для отримання розяснень рішення господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 по справі № 5020-4/280 (а.с. 37).

Ухвалою від 15.06.2010 суд розяснив Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради рішення від 11.03.2010 по справі №5020-4/280, зазначивши, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10, (літ. А: підвал: VІІІ-1, VІІІ-8; першій поверх: ІІІ-1, ІІІ-1а, ІІІ-1б, ІІІ-2 ІІІ-4; другій поверх: V-1-V-4), з двома входами в підвал, крильцем, естакадою, загальною площею 326,3 кв.м, укладений рішенням суду між Закритим акціонерним товариством “Источник” (покупець) та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (продавець), викладений в резолютивній частині рішення суду, є підставою для визнання за ЗАТ “Источник” права власності на вказані нежитлові приміщення, а також його державної реєстрації Комунальним підприємством “БТІ та ДРОНМ” СМР відповідно до пункту 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5 та пункту 1.2 Договору. Існування правовстановлюючого документа, що засвідчує право комунальної власності на обєкт нерухомого майна Свідоцтва про право власності, видане на імя територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради не є перешкодою для державної реєстрації переходу права власності на вищевказаний обєкт нерухомого майна на імя нового власника ЗАТ “Источник” (а.с. 38-39).

05.08.2010 позивач повторно звернувся до відповідача із заявами про проведення державної реєстрації права власності на вищевказані обєкти нерухомості (арк. с. 40-41).

04.09.2010 відповідач листом за вих. № 9228 знову відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на ці обєкти нерухомості (а.с. 42).

28.01.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на обєкти нерухомості (а.с. 43).

Крім того, 28.01.2011 між позивачем та відповідачем був укладений договір №ЮР/01/72 про надання послуг на договірній основі, відповідно до умов якого Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради взяло на себе зобовязання підготувати технічний висновок про можливість оформлення права власності на обєкт нерухомості вбудовані приміщення площею 388,2 кв.м, розташований за адресою: м.Севастополь, вул. В.Морська, 10, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»зобовязалося провести за це оплату в сумі 149,65 грн. (арк. с. 44).

На виконання зазначеного договору, позивач сплатив проведення підготовки технічного висновку у сумі 149,65 грн., що підтверджується квитанцією №8731 від 28.01.2011, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 45).

22.02.2011 відповідач листом (вих. №1452) повідомив позивачу, що технічний висновок щодо оформлення права власності згідно заяви від 28.01.2011 направлений до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради для розгляду і прийняття рішення по суті (арк. с. 46).

23.03.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив позивача про те, що питання про оформлення та реєстрацію права власності не може бути розглянуте, оскільки закінчився 12-ти місячний строк дії технічної інвентаризації (арк. с. 47).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»була проведена технічна інвентаризація зазначених обєктів нерухомості, що підтверджується платіжним дорученням №530 від 31.03.2011 та квитанцією №6554 від 13.04.2011, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 48-49).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з положеннями частини другої статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що право власності на нерухоме майно виникає у особи з моменту його державної реєстрації, при цьому орган, який уповноважений здійснювати таку реєстрацію, вчиняє тільки відповідні дії в межах чинного законодавства і сам по собі не є особою, яка може заперечувати або визнавати право власності.

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25.08.2009 № 2/394.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Слід зазначити, що Додатком № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, відповідно до якого таким документом є, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Крім того, положеннями пункту 3.5. Тимчасового положення передбачені підстави для відмови реєстратором бюро технічної інвентаризації у проведенні державної реєстрації прав, аналогічні по суті тім, що зазначені у частині першій статті 24 Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Таким чином, відмова Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради провести державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»права власності на обєкти нерухомого майна є безпідставною та порушує право позивача розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобовязати Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001, код ЄДРПОУ 03358363, відомості про рахунки в установах банку відсутні) провести у встановленому законом порядку державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Источник плюс» (вул. В.Морська, 10, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20695205, відомості про рахунки в установах банку відсутні) обєктів нерухомості:

- прибудова загальною площею 33,10 кв.м (літера А: III-5; V-5) з навісом (літера 1) до житлової будівлі за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10;

- вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою м.Севастополь, вул.В.Морська, 10 (літера А: підвал VIII-1; VIII-8, перший поверх: III-1, III-1a, III-1б, III-2 III-4; другий поверх: V-1 V-4), з двома входами до підвалу, крильцем, естакадою, загальною площею 326,3 кв.м.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001, код ЄДРПОУ 03358363, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Источник плюс»(вул. В.Морська, 10, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20695205, відомості про рахунки в установах банку відсутні) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя О.О.Єфременко Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України

та підписано 08.11.2011.