Рішення № 19900395, 27.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року справа № 5020-1511/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»

(хутір Ордаша, буд. 19, с.Безпечна, Сквирський р-н, Київська обл., 09025)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»

(вул. В.Морська, буд. 39, кв.7, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 1506761,04 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №12/11 від 13.10.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край» звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой» про стягнення 1506761,04 грн. за попереднім договором №U-S-B1-KRAI від 27.11.2008.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 173, 175, 182 Господарського кодексу України, 635, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Край»на виконання умов попереднього договору №U-S-B1-KRAI від 27.11.2008 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой» грошові кошти в розмірі 1272170,52 грн., проте відповідач свої зобовязання щодо укладання основного договору у встановлений строк не виконав, приміщення в оренду не надав, у звязку з чим попередній договір є припиненим, грошові кошти не повернув. Оскільки пунктом 3.4. попереднього договору №U-S-B1-KRAI від 27.11.2008 передбачено, що у разі неукладення основного договору з вини Орендодавця (Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой») сума фактично сплаченого Орендарем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Край») гарантійного платежу підлягає поверненню Орендодавцем за офіційним курсом гривні України до долара США, встановленим Національним банком України на момент припинення дії попереднього договору, то позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1506761,04 грн.

Ухвалою від 23.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.09.2011, 11.10.2011 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відмітками «за зазначеною адресою не значиться», «за зазначеною адресою вибув», які надсилались відповідачу за адресою: вул. В.Морська, буд. 39, кв.7, м. Севастополь, 99011.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»є: вул. В.Морська, буд. 39, кв.7, м. Севастополь (арк. с. 49-50).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагварда. Лоу Дизайн і Девелопмент»на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 17.06.2008 та зареєстрованої в реєстрі за №1560 (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»(далі Орендар) укладено попередній договір №U-S-B1-KRAI (далі попередній договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №827.

Відповідно до пункту 1.1. попереднього договору сторони домовились про укладання у майбутньому довгострокового договору оренди (далі основний договір) приміщення загальною площею 5588,32 кв.м в будівлі торгового комплексу, будівництво якого здійснюється за адресою: м.Севастополь, проспект Генерала Острякова (далі приміщення), в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором, додатками до нього та діючим законодавством України.

Згідно з пунктом 1.2. попереднього договору приміщення, що буде передаватися Орендарю, буде знаходитись у власності Орендодавця після завершення періоду його будівництва та оформлення правовстановлюючих документів.

Пунктом 1.3. попереднього договору встановлено, що основний договір буде укладено за умови наявності (виникнення) у Орендодавця права на передачу приміщення в оренду Орендарю (одержання Орендодавцем необхідних документів про право власності на будівлю).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 182 Господарського кодексу України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Згідно з частиною пятою статті 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3.1. попереднього договору з метою забезпечення виконання Орендарем зобовязань, передбачених умовами цього договору, Орендар протягом пяти банківських днів з моменту підписання цього договору повинен перерахувати на поточний рахунок Орендодавця грошові кошти (першу частину гарантійного платежу) у розмірі 1272170,52 грн., що еквівалентно 188698,94 доларів США, які після укладення основного договору зараховуються як орендна плата за перший та останній місяць оренди без урахування експлуатаційних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»на виконання умов пункту 3.1. попереднього договору було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»1272170,52 грн., що підтверджується банківською випискою №2968 від 05.12.2008, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 36).

В підтвердження отримання оплати за попереднім договором відповідач надав позивачу податкову накладну №11 від 05.12.2008 (арк. с.37).

Відповідно до пункту 1.4. попереднього договору, якщо згідно із законодавством України зобовязання за цим договором щодо укладення основного договору не може бути виконане у звязку зі зміною дати фактичної побудови приміщення та отримання необхідних документів на нього і, відповідно, виникне неможливість укладення основного договору, сторони домовились, що за заявою Орендодавця (щодо інформування перенесення дати фактичної побудови приміщення та ін.) не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, сторони зобовязуються укласти новий попередній договір на умовах, аналогічних цьому договору.

Докази укладення нового попереднього договору в матеріалах справи відсутні.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач взяті на себе зобовязання за попереднім договором щодо укладання основного договору у встановлений строк не виконав, приміщення в оренду не надав, грошові кошти, сплачені позивачем на виконання пункту 3.1. попереднього договору, не повернув.

На підтвердження того, що основний договір укладений не був, позивачем, на вимогу суду, був наданий витяг з Державного реєстру правочинів, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., з якого вбачається, що в період з 30.08.2004 по 21.06.2011 договір оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»не укладався (арк. с. 72-85).

Відповідно до частини четвертої статті 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки основний договір між позивачем та відповідачем не був укладений протягом року з дня укладення попереднього договору, як це передбачено частиною першою статті 182 Господарського кодексу України, то попередній договір є припиненим, у звязку з чим підстава, відповідно до якої були перераховані грошові кошти у розмірі 1272170,52 грн. (що було еквівалентно 188698,94 доларів США) в якості забезпечення виконання позивачем зобовязань щодо укладення основного договору, відпала.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Пунктом 3.4. попереднього договору передбачено, що у разі неукладення основного договору з вини Орендодавця та/або у випадку порушення ним вимог пункту 1.4., сума фактично сплаченого Орендарем гарантійного платежу підлягає поверненню Орендодавцем за письмовою вимогою Орендаря без нарахування будь-яких процентів за утримання грошових коштів та користування грошовими коштами, також Орендодавець компенсує Орендареві документально підтверджені витрати на фактично виконані опоряджувальні роботи.

При поверненні першої частини гарантійного платежу сторони перераховують її розмір за офіційним курсом гривні України до долара США, встановленим Національним банком України на момент припинення дії цього договору, виходячи із еквіваленту першої частини гарантійного платежу в доларах США, який зазначено в пункті 3.1. цього договору.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною першою статті 255 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Станом на день припинення попереднього договору офіційний курс гривні України до долару США Національним банком України було встановлено на рівні 798,50 грн. за 100 доларів США замість встановленого станом на день підписання попереднього договору, 27.11.2008, на рівні 674,18 грн. за 100 доларів США.

Отже, відповідно до пункту 3.4. попереднього договору сума гарантійного платежу, що підлягає поверненню, становить 1506761,04 грн. (що еквівалентно 188698,94 доларів США).

29.03.2010 позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про повернення суми сплаченого гарантійного платежу у розмірі 1506761,04 грн. (арк. с. 38).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1506761,04 грн. за попереднім договором №U-S-B1-KRAI від 27.11.2008 такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»(вул. В.Морська, буд. 39, кв.7, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 33948684, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»(хутір Ордаша, буд. 19, с.Безпечна, Сквирський р-н, Київська обл., 09025, ідентифікаційний код 30222493, р/р 260003380 в ВАТ «Український Професійний Банк», МФО 300205) 1506761,04 грн. за попереднім договором №U-S-B1-KRAI від 27.11.2008, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 15067,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 31.10.2011