Рішення № 19899737, 16.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2011 р.Справа № 9/17-4526-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НБС ІМПЕКС ГМБХ" До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІЧІ-ОДЕСА"

про стягнення 599236,09 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: Борецький О.І. (директор за протоколом);

СУТЬ СПОРУ: 01.11.2011 року за вх. № 6893/20111 Товариство з обмеженою відповідальністю "НБС ІМПЕКС ГМБХ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІЧІ-ОДЕСА" (далі Відповідачі) суму в розмірі 599236,09 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач визнає суму боргу у повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30 листопада 2010 року між Позивачем (Продавець) - Товариством з обмеженою відповідальністю "НБС ІМПЕКС ГМБХ" та Відповідачем (Покупець) - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАІЧІ-ОДЕСА" було укладено договір купівлі-продажу товарів № 4 , відповідно до п.п. 1.1. якого Позивач зобов'язується відвантажити у повну власність Відповідачу товар, а саме блоки кондиціонерів промислові та побутові, а Відповідач приймає і оплачує поставлений товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. товар поставляється Покупцю за першою вимогою з оформленням розрахункових документів на умовах відстрочки платежу на строк 20 діб.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 4 від 30.11.2010 року, поставив Відповідачу товар, а саме кондиціонери, на загальну суму 1 050 564,56 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними, та довіреностями: в/н № 18 від 30.11.2010 року на суму 600 000,30грн.; в/н № 55 від 24.12.2010 року на суму 334 586,68грн.; в/н № 58 від 27.12.2010 року на суму 24 303,50грн.; в/н № 74 від 21.03.2011 року на суму 23 155,98грн.; в/н № 75 від 21.03.2011 року на суму 8 155,56грн.; в/н № 150 від 20.04.2011 року на суму 60 362,54грн.

Відповідно до п.п. 4.1. договору оплата проводиться на підставі виставленого рахунку - фактури або видатковій накладній за партію в повному обсязі в термін 20 діб з моменту поставки.

Однак, Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором виконав частково, на розрахунковий рахунок Позивача перерахував грошові кошти у сумі 91 674,08 та повернув товар на суму 359 654,39 грн., що підтверджується виписками банку Позивача, видатковою накладною повернення № ВП-0000001 від 25.02.2011 року, та підписаного сторонами за договором № 4 актом звірки від 01.09.2011 року.

Позивач зазначає що, у телефонній розмові директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІЧІ-ОДЕСА" (Відповідач), стверджував що на його думку час сплати за поставлений товар ще не настав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, Позивач просить суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НБС ІМПЕКС ГМБХ" заборгованість у розмірі 599236,09 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, Продавець-Позивач зобовязався відвантажити у повну власність Відповідачу товар у вигляді блоків кондиціонерів (промислові та побутові), а Відповідач приймає і оплачує поставлений товар на умовах цього договору.

Позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними, та довіреностями, завірені копії яких додаються до даної позовної заяви, та перелік разом із зазначенням кількості та вартості товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо розрахунку з Позивачем за відвантажений товар, сплативши лише частину боргу в сумі 91674,08 грн., та повернувши товар на суму 359654,39 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 25.02.2011 року, внаслідок чого у Відповідача утворилася заборгованість в сумі 599236,09 грн. про що свідчить Акт звіряння від 01.09.2011 року.

Слід зазначити що у судовому засіданні Відповідач суму боргу визнав, ніяких заперечень щодо наявності боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу до суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до переданий покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як наявно вбачається з наданих матеріалів товар був переданий Позивачем, але не повністю сплачений Відповідачем у строки передбачені договором купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІЧІ-ОДЕСА" (65014, м. Одеса, вул. Лідерсовський бульвар, буд. 17, ІПН 335663815530, Свідоцтво 23220749, р/р 26000311075501 у АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 33566387)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НБС ІМПЕКС ГМБХ" (03070, м. Київ, вул. Спаська, 11, р/р 26009013001430 в ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії”, м. Київ, код ЄДРПОУ 37175434, МФО 320627) заборгованість у розмірі 599236,09 грн., 5992,36 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2011 року.