Рішення № 19897050, 05.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 5015/5464/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе,

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум», м. Львів,

про визнання недійсним договору від 12.05.2008 року № 1205/1-08 та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи).

Представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»до Приватного акціонерного товариства «Західно-Український консорціум»про визнання недійсним договору від 12.05.2008 року № 1205/1-08 та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 23.09.2011 року рекомендованою поштою № 08132 0467965 8 та № 08132 0467964 0, відповідач 26.09.2011 року рекомендованою поштою № 79053 0424680 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 03.11.2011 року відкладено на 17.11.2011 року.

17.11.2011 року судове засідання відкладено до 24.11.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Судове засідання 24.11.2011 року відкладено на 05.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 05.12.2011 року представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав пояснення у справі (вх. № 28753/11), у якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, проти позову заперечив з підстав, викладених у заяві про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності та відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13300531, знаходиться за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Механізаторів, буд. 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 689608 та Довідкою ГМУС у м. Києві з ЄДРПОУ серії АА № 371276 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30583551, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область,м .Львів, вул. Джерельна, буд. 29, кв. 7, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 209794, Випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 738263, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 042855 (докази в матеріалах справи).

12.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»(надалі позивач, продавець) та Закритим акціонерним товариством «Західно-Український консорціум», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»(надалі відповідач, покупець) укладено Договір №1205/1-08 (надалі - договір).

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»Закрите акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»рішенням Загальних зборів акціонерів від 15.09.2010 року змінило своє найменування, а саме: Закрите акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»(код ЄДРПОУ 30583551) на Приватне акціонерне товариство «Західно-Український консорціум»(код ЄДРПОУ 30583551).

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Згідно пункту 1.1. договору його предметом є товар, визначений в Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною та має з ним однакову юридичну силу.

На думку позивача договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, статті 203 Цивільного кодексу України, що, як вважає позивач, є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку

Відповідач у своєму відзиві, поданому 02.11.2011 року за вх. № 25548/11 вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне: відповідач не знав і не міг знати про встановлені в статуті позивача обмеження, позивачем схвалено договір, оскільки ним зараховано кошти, внесені відповідачем, як передоплата за договором та поставлено відповідачу товар на суму 1263358 грн. 93 коп., та пропущено строк позовної давності звернення до суду із вимогою про визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Згідно частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частина 3 статті 92 ЦК України встановлює, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України імперативно встановлює, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином обовязок доказування обставини обізнаності відповідача стосовно наявних будь-яких обмежень повноважень представника позивача щодо укладання договору лежить на позивачеві.

Позивачем, всупереч статті 33 ГПК України та статті 92 ЦК України не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин обізнаності відповідача про будь-які обмеження представника ТзОВ «ВВІКО», що підписав Договір, тобто його генерального директора.

Водночас, згідно підпунктів и), і) пункту 7.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», затвердженого Установчими зборами учасників ТзОВ «ВВІКО»Протоколом від 17.11.2006 року № 23 та зареєстрованим 22.11.2006 року за № 11781050001000172 (надалі - статут), на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, до повноважень Загальних зборів учасників позивача відноситься надання згоди на здійснення директором правочинів ( укладення договорів, угод) на суму, що перевищує суму, встановлену Загальними Зборами Учасників, надання згоди на проведення директором правочинів з придбання, продажу, застави та будь-якого іншого розпорядження рухомим та нерухомим майном Товариства.

Згідно пункту 7.20 статуту виконавчим органом ТзОВ «ВВІКО»є Правління (Дирекція) під керівництвом Генерального директора. Генеральний директор здійснює поточне керівництво діяльністю ТзОВ «ВВІКО».

Згідно приписів статті 62 Закону України «Про господарські товариства», у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Згідно пункту 7.28 статуту Генеральний директор Товариства має право, зокрема, без довіреності діяти від імені Товариства, представляти Товариство у відносинах з органами влади та місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами.

Також, згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивач схвалив Договір від 12.05.2008 року № 1205/1-08, оскільки зарахував кошти сплачені відповідачем як передоплата товару за договором, на свою користь та здійснив часткову поставку товару на виконання умов договору в сумі 1263358 грн. 93 коп.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Козак І.Б.

05.12.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.